Зізнатися, коли прямуєш на перегляд фільму, вже відчуваєш хвилювання. Хвилювання, яке провокує на роздуми. Роздуми про майбутнє країни, про помилки, які вже були допущені, про помилки, які ще будуть, про занадто високу ціну цих помилок. А потім момент істини - перші кадри фільму, перші діалоги. Діалоги видалися настільки легкими і одночасно настільки глибокими і філософськими. І ці моменти, коли ком підступає і не має сил стримувати сльози. Ти проживаєш цей фільм, і кожну секунду жахаючись, що історія правдива, хоча і розумієш, що адаптована, але від того не стає легше. 

Можна довго розказувати про патріотизм, про любов до Батьківщини, але ці розмови ніщо у порівнянні з тим, що дає цей фільм. Він показує простих українців, яким не байдуже, для яких їхня хата не з краю, людей, яким є що втрачати в цьому житті, як і є за що боротися. І боротися за Україну - це означає боротися за себе, за свою родину, за свою землю, за свій "вишневий садочок коло хати". 

Українці народженні бути вільними, і народжені бути нетерпимими до кожного, хто прийшов на українську землю з нечистивими думками і загарбницькими планами. І українці навчені перемагати ворогів, перемагати себе, перемагати свій страх, перемагати зневіру і розпач. Це довів Майдан у 2013-2014 році, це доводять українці кожного божого дня, захищаючи державу там, на порушених кордонах, та тих кордонах між європейською Україною і неоімперською Росією.

Нашій державі ще багато доведеться пережити, аби ми всі зрозуміли, що український паспорт є не просто документом, український гімн, прапор, герб - не просто державні символи. Це уособлення нашої свободи, за яку загинули і продовжують віддавати життя і здоров'я українські військові. Найменше, що кожен з нас може зробити для того, щоб віддати їм шану - це подивитися цю стрічку, стрічку про українських героїв, які поміж нас. І нарешті кожен з нас повинен усвідомити, що всі "ми тут, щоб сьогодні розплачуватись за минуле, захищати теперішнє і нести відповідальність за майбутнє" (c) #КІБОРГИ #ГероїНеВмирають
КіборгифільмпатріотизмУкраїна