Це означає, що для видачі спадщини нотаріус, у якоговідкрита спадкова справа, повинен мати повний пакет правовстановлюючихдокументів спадкодавця, включаючи відомості про державну реєстрацію речовихправ на нерухоме майно. Іноді трапляється, що пройшовши шлях оформленняправовстановлюючих документів, особа через певні суб’єктивні чи об’єктивніпричини зупиняється перед основним і останнім етапом – реєстрацією прававласності. 
  
Що ж робитиспадкоємцям, які маючи на руках правовстановлюючі документи, не можуть отриматиспадщину через відсутність у спадкодавця державної реєстрації права власностіна об’єкти спадкування? Ще донедавна відповідь на це питання була однозначною –звертатись до суду із позовною заявою про визнання права власності в порядкуспадкування, що супроводжувалося низкою складнощів, таких як необхідність проведенняоцінки майна з метою визначення судового збору, його сплата, певний часочікування. Судові інстанції були буквально нагромаджені подібними справами,але у спадкоємців не було іншого вибору. 
  
Відтепер внаслідок успішноїзаконотворчої роботи ця процедура надзвичайно спрощена, у про судовий порядоквирішення таких питань можна забути. Що змінилося? Порядок державної реєстраціїречових прав на нерухоме майно та їх обтяжень доповнений новими нормами, якідозволяють спадкоємцям бути заявниками в процедурі державної реєстрації прав заспадкодавцем. Для цього подаються документи, щопідтверджують набуття спадкодавцем права власності на нерухоме майно, витяг ізСпадкового реєстру про наявність заведеної спадкової справи та документ, щомістить відомості про склад спадкоємців, виданий нотаріусом чи уповноваженою наце посадовою особою органу місцевого самоврядування, якими заведено відповіднуспадкову справу. Таким чином, право власності реєструється за особою, яка зажиття не встигла цього зробити, з обов’язковим зазначенням відомостей просмерть такої особи, що дає спадкоємцям можливість отримати спадщину вповному обсязі.