Особливості валютного контролю при переведенні боргу за контрактом

Польща є надійним партнером та надає відчутну підтримку Україні у питаннях євроінтеграції. Таке партнерство стало підґрунтям також для зміцнення відносин у сфері бізнесу, що позитивно відобразилося на економічному зростанні країн. Водночас, відсутність гармонізованого законодавства та наявність різних національних грошових одиниць створює незручності для бізнес середовища в українсько-польських відносинах. В умовах функціонування ринкової економіки головним об'єктом валютного контролю є валютний курс національної грошової одиниці, зміни якого спричиняють відчутний вплив на розвиток як внутрішньогосподарських процесів, так і зовнішньоекономічних позицій тієї чи іншої країни. Для стабільності валютного курсу в Україні було вимушено введено ряд валютних обмежень щодо здійснення валютних операцій.

Так, Державна фіскальна служба України (далі – ДФС України), як один з органів, який здійснює політику у сфері валютного контролю, з 2010 року у своїх роз’ясненнях запроваджувала обмеження щодо здійснення розрахунків за міжнародними договорами, зокрема, щодо погашення заборгованості шляхом уступки вимоги, зарахуванням зустрічних однорідних вимог, переведення боргу. 

На думку контролюючого органу такі обмеження повинні створювати перешкоди для нелегального відтоку капіталу з України. Однак, зазначені обмеження призвели до побічних ефектів: створили дискомфорт та перешкоди для ведення бізнесу за зовнішньоекономічними контрактами, у тому числі, в українсько-польських відносинах, а також спровокували судові конфлікти між контролюючими органами та українськими підприємствами.

За результатами аналізу вирішення даних судових конфліктів про скасування податкових повідомлень-рішень (далі – ППР) щодо нарахування пені у зв’язку з порушенням строків розрахунків у валютних операціях, слід відмітити, що Виший адміністративний суд України (далі – ВАСУ) вирішує такі спори в основному на користь бізнесу. Зазначену тенденцію вирішення спорів можна відстежити в таких рішеннях ВАСУ (ухвали від 10.02.2013 №К/9991/40372/12; від 01.04.2014 №К/9991/3262/12, від 24.11.2014 №К/800/61926/13, №К/800/63470/13). 

В обґрунтування своєї позиції ВАСУ застосовує ч. 1 ст. 14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», в якій передбачено, що всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Водночас, ВАСУ, вирішуючи справи на користь бізнесу, вказує на необхідність дотримуватися таких умов:
• правильно оформлювати документи;
• зміну форми розрахунків попередньо погоджувати з нерезидентом;
• не здійснювати розрахунки шляхом переведення боргу поза строками встановленими валютним законодавством.

Таким чином, при попередній домовленості з нерезидентом (Польща) про зміну форми розрахунків, укладення угоди щодо переведення боргу на іншого резидента (Україна) за міжнародним контрактом не буде суперечити положенням чинного законодавства України. Водночас, у разі правильного оформлення документів щодо зміни форми розрахунку перспективу вирішення можливого валютного спору на користь бізнесу – гарантовано.

Станом на сьогодні в діючому роз’ясненні органу ДФС в базі податкових знань під назвою: «Чи допускається уступка вимоги та переведення боргу незалежно від наявності угод чи фінансових зобов’язань між резидентами, а також між резидентами та нерезидентами?» зазначено: 

«Переведення боргу регулюється статтями 520-524 Цивільного кодексу України. Боржник у зобов’язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.

Наслідками переведення боргу є вибуття первинного боржника із зобов’язання, вступ до зобов’язання нового боржника та збереження у повному обсязі змісту зобов’язання при зміні суб’єктного його складу. При цьому переведення боргу можливе лише за згодою кредитора».

Тобто, орган ДФС у даному роз’ясненні вказує на умови при яких може бути здійснено переведення боргу у валютних операціях та не вбачає у цьому порушення.

У зв’язку з тим, що роз’яснення не має деталізованого та персоналізованого характеру, українському підприємству для мінімізації ризиків винесення ППР необхідно звернутися за письмовою індивідуальною податковою консультацією до ДФС України як це передбачено ст. 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ). При цьому ст. 53 ПКУ встановлено, що не може бути притягнуто до відповідальності платника, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому в письмовій формі. 

Таким чином, Україна, обравши курс євроінтеграції, намагається запозичити досвід з питань валютного контролю від країн Європейського Союзу, в тому числі й Польщі. У зв’язку з цим в Україні відбувається поступова лібералізація контролю валютних операцій, а боротьба зі зловмисниками щодо незаконного виведення капіталу з України відбувається шляхом аналізу суті та змісту кожної валютної операції на предмет такого зловживання.