Коаліції немає — а прем’єр є?

Президент Зеленський, поставив демонстративно, як диктатор, Юлію Свириденко на чолі уряду, відкривши скриньку Пандори. Призначення Юлії Свириденко на посаду Прем’єр-міністра України — це не просто політичне рішення, а конституційний прецедент із далекосяжними наслідками.

Адже воно відбулося без участі коаліції депутатських фракцій, як цього вимагає стаття 83 Конституції України. Така легковажність відкриває двері для політико-правового реваншу опозиції, зокрема Юлії Тимошенко, Дмитра Разумкова і Петра Порошенка.

Так як, конституціоналістів в опозиції та і у владі, що мають сміливість вголос озвучити проблематику – обмаль, напишу я про це публічно.

Згідно з Конституцією України:

«У Верховній Раді України за результатами виборів і на основі узгодження політичних позицій формується коаліція депутатських фракцій, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України». (ч. 7 ст. 83 Конституції України)

Відключити

«Коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді України відповідно до цієї Конституції вносить пропозиції Президенту України щодо кандидатури Прем'єр-міністра України…» (ч. 9 ст. 83 Конституції України)

Таким чином, єдиним суб’єктом подання кандидатури прем’єра є коаліція, яка має об’єднувати 226 і більше депутатів.

Однак у парламенті четвертого року великої війни такої коаліції реально не існує.

Монобільшість «Слуги народу» реально розсипалась ще у 2022 році. Сьогодні фракція не має стабільних 226 голосів. Формального оголошення нової коаліції не було. І все ж прем’єр-міністр призначений. Уряд утворено — без коаліції. Це відверте порушення Конституції.

Дефект, закладений ще Януковичем

У 2010 році під час правління Януковича відбулось вилучення з Регламенту Верховної Ради норм, що регулювали:

Відключити
  • процедуру формування коаліції;
  • документальне підтвердження її складу;
  • прозорість і відповідальність при поданні кандидатур в уряд.

Ці дії спотворили парламентську форму правління, яка передбачає уряд, сформований коаліцією, а не особисто президентом. Конституційний Суд у Рішенні №11-рп/2010 (30 вересня 2010 року) фактично змінив форму правління з парламентсько-президентської на президентсько-парламентську через неконституційну ревізію Конституції без референдуму чи спецпроцедури.

Після Революції Гідності було відновлено Конституцію у редакції 2004 року, де знову закріплено обов’язок формування уряду коаліцією.

Однак в Регламенті так і не було чітко відновлено всі деталі цієї процедури — і сьогодні цим користується влада, нехтуючи формальністю коаліційної більшості.

ЄСПЛ у справі Томенка: механізм тиску зламано

У 2023 році ЄСПЛ ухвалив рішення у справі «Tomenko v. Ukraine» (№35129/17).

Відключити

У 2015 році депутати Микола Томенко та Єгор Фірсов були позбавлені мандатів після виходу з фракції БПП. Це ґрунтувалось на нормі ч.6 ст.81 Конституції, яка дозволяє виключення депутата у разі його виходу з фракції, але «в порядку, визначеному законом».

Проблема: такого закону досі немає.

У 2023 році Європейський суд з прав людини визнав, що:

«Порушення ст. 3 Протоколу № 1 до Конвенції (право бути обраним) мало місце, оскільки заявників позбавили депутатських повноважень у спосіб, який не був передбачений законом». (Справа «Tomenko v. Ukraine», § 110–118)

Таким чином, тепер не можна легально позбавити мандата депутата, який вийшов або "відкликав свою заяву про вступ до фракції". А значить — фракція може розсипатись без втрати депутатами мандатів, коаліція — припинити існування, і влада залишиться без більшості.

Шанс для опозиції: юридична зброя без кулі

Опозиційні фракції можуть спровокувати де-юре розпад коаліції. Якщо кілька десятків «слуг народу» відкличуть свої заяви про вступ у фракцію, її чисельність впаде нижче 226 депутатів.

У сьогоднішній Верховній Раді:

  • формальної коаліції не існує;
  • фракція «Слуга народу» не має стабільних 226 голосів;
  • значна частина депутатів — номінально числяться у фракції, але де-факто не підтримують політику Зеленського, Єрмака та Арахамії.

Після прецеденту Томенка опозиція може запропонувати своїм прихильникам у більшості:

  • не виходити з фракції, щоб не дати привід для політичного тиску;
  • написати заяву про відкликання своєї заяви на вступ до фракції — це не вихід, як каже Конституція, але анулює участь у фракції з точки зору права;
  • це дозволить зняти із фракції статус коаліційної, бо чисельність зменшиться нижче 226;

Це — багатозарядний політичний інструмент у руках опозиції.

Інша дорога: уряд єдності замість монополії

Замість конфронтації опозиція може запропонувати формування уряду єдності.

Він включатиме представників не лише однієї фракції, а й інших політичних сил. Це відновить принцип відповідальності уряду перед парламентом, а не перед Банковою. Це шанс не для реваншу, а для відновлення балансу влади.

І тут варто подякувати Миколі Томенку за його принциповість і справу, яка відкрила це вікно можливостей.

Призначення уряду без коаліції — помилка влади, яка дає шанс опозиції. Але це також шанс для всієї системи вирости над собою і створити уряд, який базується на Конституції, а не на вертикалі Банкової.

І пора вже запам’ятати - порушення Конституції — це завжди ризик.

Джерела:

Конституція України – ст. 81, 83

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text Рішення КСУ №11-рп/2010:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v011p710-10#Text.

Рішення КСУ №11-рп/2007:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v011p710-07#Text

ЄСПЛ, справа Tomenko v. Ukraine (2023)

KOSMATSKA v. UKRAINE