Днями ГПУ оприлюднило статистику стосовно кількості рейдерських захоплень в Україні в 2013-2018 роках. Згідно неї, за 5,5 років в країні було зафіксовано 1690 випадків рейдерських захоплень. Причому протягом чотирьох років спостерігалася тенденція щорічного зростання випадків рейдерства, починаючи від 2014 року – 234 інциденти, і до 2017 – 414. Проте дані першого півріччя 2018 року свідчать, що хвиля рейдерства наразі пішла на спад – ГПУ офіційно зафіксувало «лише» 125 випадків.

Очевидно, що це зменшення стадо наслідком активних дій Мінюсту, який в цілому перекрив можливість шахрайських змін у реєстрах. Так, 2 листопада 2016 року у дію вступив так званий «антирейдерський закон» (№ 1666 від 06.10.2016), який запровадив низку заходів по боротьбі з рейдерством. Як показує практика, найбільш дієвими з них стало обов’язкове нотаріальне засвідчення статуту та підписів голови, секретаря та учасників на протоколах зборів при внесенні змін в установчі документи.

Крім того запрацювала «антирейдерна комісія при Мін’юсті», яка має повноваження на оперативне скасування сумнівної реєстраційної дії в позасудовому порядку та на звільнення шахрая-реєстратора та притягнення його до кримінальної відповідальності (таким світить до 8 років ув’язнення).

Тут цікаво, що за даними заступника міністра юстиції П. Мороза вже на березень 2017 року було зафіксовано скорочення кількості захоплень в 10 разів, тобто результат закону відчувся з самого спочатку. Але потім кількість рейдерських інцидентів знову різко пішла вверх, в наслідок чого 2017 рік і установив сумний рекорд. На мій погляд, пікове зростання кількості рейдерства в 2017 році пов’язане з тим, що після початку дії нового закону, в Україні з’явилося до 10 000 незалежних реєстраторів, значна частка з яких спочатку виявилися неготовими до роботи в нових умовах, що призвело до певних зловживань та махінацій з боку шахраїв, які тим чи іншим чином втиралися в довіру реєстраторам (чи просто купували їх). Але наразі, як бачимо, знову спостерігається тенденція скорочення рейдерства.

Аналіз даних ГПУ показує також зміни у підході рейдерів до справи – замість силових методів, тепер вони переважно використовують щілини у діючих законах, що виявляється значно ефективнішим. Тому не приходиться дивуватися, що тільки 20 % справ відкриті ГПУ за статтею протиправне володіння майном підприємства, тоді як понад 60 % «рейдерських справ» проходять по статті ККУ 206 «Протидія законній господарській діяльності».

Відключити

На перший погляд, ця статистика ГПУ може видатися обнадійливою. Проте очевидно, що вона є не повною. Це пояснюється тим, що багато випадків рейдерства не фіксуються саме як рейдерство. Так, кримінальне провадження часто не порушується і тим самим випадки рейдерства переходять у господарську юрисдикцію. І ось тут на сцену знову виходить процедура банкрутства.

В дійсності часто важко трактувати ту чи іншу дію зловмисників саме як «рейдерство». Для прикладу, наведу так зване «рейдерство через банкрутство», про яке я вже неодноразово писав. І дійсно, після вступу в дію «антирейдерського закону», банкротство перетворилося на ефективний (хоча і довготривалий) засіб захоплення чужого бізнесу. Головна причина його ефективності це те, що все робиться суто в рамках закону – скуповуються (чи штучно створюються) борги підприємства, потім ініціюється процедура банкрутства, під час всі розпродаються усі активи підприємства. При цьому власник підприємства часто не усвідомлює, що банкрутство ініційоване лише з метою відібрати в нього компанію. Оскільки в Україні банкрутство веде арбітражний керуючий, тому якщо він починає допомагати рейдерам, то зупинити рейдерське захоплення власники ніяк не зможуть.

Тому дійсно важко очікувати, що подібний сценарій буде кваліфікований як рейдерство, швидше за все він взагалі навряд чи дійде до слідчих. А отже виходить так, що підприємця в даній ситуації ніхто не захистить. Тому вважаю, що варто надати декілька рекомендацій, як власнику бізнесу запобігти подібного сценарію та і взагалі рейдерского захоплення:

  1. 1) проводити аудит боргів підприємства, аналізувати фінансовий його стан та суму та кількість борових зобов’язань. І звісно, вчасно їх закривати;
  2. 2) слідкувати за безпекою підприємства – економічною, юридичною та фізичною;
  3. 3) контролювати зміни у складі акціонерів та не допускати розпорошення контрольного пакету акцій свого підприємства;
  4. 4) запобігати витокам інформації з підприємства, особливо того, що стосується реального фінансового стану;
  5. 5) запобігати появі компрометуючої інформації про себе як про керівника, оскільки це обов’язково використають рейдери.