Україна в очікуваннізмін. Не у владній структурі, а перш за все системних змін. Лише системнізрушення вселяють оптимізм у те, що революція середнього класу може перемогтимирним шляхом. Про яку революція ми говоримо? Про плацдарм нових можливостей,які розкривалися для людей після Помаранчевої революції 2004 року. Однак цейплацдарм було закладено, але не освоєно і, тим паче, не сформовано. Цьогорічнареволюція в Україні 2014 року змінила погляди і пріоритети людей, геть змела засобою вертикаль влади, але взагалі не взялась за зміну системи.
Для того, абиуникнути минулих помилок, нинішнім можновладцям варто змінювати найголовніше,себто Закон, себто Конституцію України. Майдан може послужити гарним прикладомтому, що у формуванні ліберально-конституційного порядку зацікавлена більшістьгромадян України. Досвід європейських країн свідчить про те, щоліберально-конституційний договір закладений в основу перезавантаження державина базі тотальної демонополізації економіки, політики та олігархічного класу.
Результатприйняття нової Конституції, безумовно, породить зміни у державно-політичнійконструкції країни. А грамотне використання таких деформацій може привести до приходудо влади середнього класу. Починаючи з економіки, підприємництва і закінчуючипарламентським представництвом , законодавчими партіями, органами тощо.
Усім відомо, якновий уряд, після його ухвалення, одразу взяв політичний курс надецентралізацію владних структур. Зважаючи на цю стратегію, реформуванняосновного закону необхідне в рамках змін у самоврядуванні. Зміни Конституції непередбачають ні зміни форми правління – республіка залишаєтьсяпарламентсько-президентською, ні державного устрою – унітарна держава.
Конфліктиполітико-правової системи зароджувалися не лише в країнах, які пережили перехідвід тоталітаризму до демократичного режиму, а й у державах сталої демократії. Загостреннявідбувається навіть не у протистоянні, а у невмінні конструювати вирішенняпроблем на компромісній основі, тому необхідно накопичувати ефективний досвідїх розв’язання.
Державотворчийпроцес за конституційними приписами в Україні досить часто обмежується колом так званого «свідомого українства». Ядронесформованих конституційних зрушень і реформувань практично збігається в нашомусуспільстві з ядром несформованої політичної нації.
За останнідекілька років в конституційному процесі державотворення хоч і були зазначенічіткі вектори розвитку, проте він ніколи не тривав на якісно новій основі. Найого функціонування суттєво впливали протиріччя, яких важко було не уникнути,зважаючи на перехідний етап суспільства – висока динаміка політичних процесів,яких важко було контролювати, зберігаючи при цьому стабільність правопорядку ізаконності. Конституція України довгий час була недієздатною, не маючи значнихважелів впливу на процеси формування нових демократичних інститутів і форми їхреалізації у політичній практиці. Незважаючи на великий проміжок часу, ціконфлікти продовжують підривати політико-правову систему зсередини, хоч зкожним роком виникають часткові зміни і поправки до Конституції України.Найчастіше це пов ’ язано зі зрушеннями у ідейно-політичнихпріоритетах в країні, у притаманному консерватизмі мислення більшості державнихуправлінців.
Загальнанедорозвиненість Конституції України, як і вельми специфічний характер«державотворення» й так званих «економічних реформ», є безумовною заслугоюправлячих еліт і колишніх «партій влади». В умовах зародження громадянськогосуспільства в Україні (Майдан – гарний тому приклад) прийняття і ухваленнянового Закону має постати в державі в ході вимушених переговорів і компромісів,як їхній закономірний наслідок. Для цього, звичайно, мають бути втіленівідповідні нові конституційні стратегії, виробленню яких повинна сприятиновоспечена влада в Україні.
Процес можливогоконституційного перезавантаження держави, безумовно, займе великий проміжок часу, можливо, увесь 2014рік, оскільки в рамках лише декількох сесій можна за процедурою вноситиконституційні зміни.