З прийняттям нового Кримінально-процесуальногокодексу кількість засуджених в Україні скоротилося майже вдвічі - з 140 до 61тисячі осіб (станом на вересень 2016 року, за інформацією Державноїкримінально-виконавчої служби України).
Так, новий Кодекс уже містить норми щодоадекватності засобів покарання до важкості злочину. Однак, за словами ВадимаЧовгана, фахівця з правової реформи Консультативної місії Європейського Союзу,все ще трапляються випадки, коли можуть «посадити за крадіжку велосипеда», алеїх значно менше. В цілому у в'язницях перебувають багато тих, хто вчинив важкізлочини типу вбивств і розбоїв. Однак якщо в країнах ЄС кількість ув'язнених на100 тис. осіб становить в середньому 90 то в Україні – близько 190 навіть післяприйняття нового Кодексу.
Але, звісно, прийняття Кодексу не могло повністюзмінити систему покарання на краще. Велика роль відводиться запровадженнюсистеми пробації, яка у перспективі дозволить скоротити кількість ув'язнених натретину.
Термін перекладається з латинської як«випробовувати» або «віддавати під нагляд». Пробація виникла в Великій Британіїблизько 200 років тому у формі умовного засудження/звільнення. В сучасності цейкримінально-правовий інститут набув форми соціальної допомоги в адаптаціїправопорушників. Він впроваджується по-різному в різних країнах, але маєдекілька спільних рис. По-перше, після вивчення особистості порушника офіцеромпробації виноситься недискримінаційне рішення про доцільність його ув'язнення.Вивчаються ризики повторних правопорушень. По-друге, вивчаються обставинивчинення злочину (соціальний стан, особистість, сам злочин й ін.) та вирішуєтьсяміра застосування пробації не порушуючи прав затриманого більшою мірою ніжвизначено судом. По-третє, організація нагляду за правопорушником у формісоціальної допомоги, адаптації до нових суспільних умов, тощо.
Система пробації - запровадження нових,альтернативних ув'язненню покарань, які допомагають уникнути ізоляціїправопорушників від суспільства. На сьогоднішній день система пробації широкозастосовується в європейських країнах. Там пробація розглядається якпершочерговий захід до правопорушника, а покарання у формі позбавлення волізастосовується для убезпечення суспільства або якщо краще сприятимересоціалізації правопорушника. Відтак утому числі завдяки пробації в середньому в європейських країнах на одного ув'язненогоприпадає три засуджених без позбавлення волі, то в Україні цей показникдорівнює 1,2.
За словами Вадима Човгана, в Україні прийнятий у2015 році закон «Про пробацію», який писався з намаганням урахувати європейськінорми, але він не вирішував питань організації цього процесу. Тому важливо, щовдалося прийняти Закон №2490а, який запроваджує конкретний механізмімплементації пробації та дасть можливість зрушити питання пробації з місця. Яквідзначила перший заступника Міністра юстиції НаталіяСевостьянова, «завдяки прийняттю закону буде можливість дати старт одній зголовних новацій реформи пенітенціарної системи – запровадженню системипробації. Це допоможе системі відбування покарань відійти від репресивнихметодів радянської доби та створити умови для нормального повернення ув'язненихдо життя у суспільстві».
Як діє«пробація» в ЄС?
Принципи застосування пробації визначаютьсябагатьма раніше розробленими документами. Один з останніх – це РекомендаціяКомітету Міністрів Ради Європи №СМ/(2010) про Правила РЄ з пробації (всього 17обов’язкових для країн членів РЄ), за якими пробація визначається методомвзаємодії з правопорушником у формі нагляду, контролю і наданні допомоги зарадиповернення у продуктивне соціальне життя, впевнившись у безпецісуспільства.
В більшості країни Європи застосовують однаковівиди альтернативних мір покарань та пробації. Таких приблизно 11. Наприклад, більшість має такі міри, якповідомлення спеціального органу про зміну місця проживання/працевлаштування, витрати часу особою під слідством.Або заборона на відвідання окремих місць, виїзд з територій, де відбуваєтьсяслідство, обмеження та інструкції у видах діяльності підслідного, обмеження наконтакти з визначеною особою/предметами, а також примус до фінансовоїкомпенсації заподіяної шкоди, до громадських робіт, до взаємодії з офіцером зпробації/соціальною службою. І на додачу примусове проходження реабілітаційнихпрограм по звільненню від залежностей або терапевтичних програм, але часто зазгодою підсудного.
На відміну від таких загальноприйнятих мір існуютьтакі, що застосовуються у конкретній державі. Наприклад, у Німеччині суд можезобов'язати вибачитись перед потерпілим (в Польщі також), виплатити суму грошейблагочинній організації або полагодити те, що було зіпсовано. В Польщі можутьприсудити залишити житлове приміщення особі, яка вчинила неправомірні діїстосовно сусіда або зробити свій неправомірний вчинок відомим громаді.
Історія створення системи пробації в Україніпочинається ще з 2002 року. Чинний Закон «Про пробацію», прийнятий у лютому 2015-го року.За Законом орган пробації подає доповідь на запит суду щодо незаангажованогосоціального дослідження підсудного, яке місить висновок про ризик повтореннязлочинних дій та доцільність виправлення шляхом позбавлення волі. Службовціпробації також відповідають за виконання альтернативних покарань:виправні/громадські роботи, заборона на певні посади або види діяльності, тощо.Також вони наглядають за засудженими, контролюють поведінку та розробляютьіндивідуальний план профілактичних та виховних заходів, зокрема програмипсихологічної та соціальної реабілітації.
Вадим Човган так коментує ситуацію з центрамипробації: «Є деякі центри побудовані за Канадські гроші (Запорізька,Івано-Франківська, Київська області). Поки що не зрозуміло як вони будутьфункціонувати у майбутньому. Чіткої стратегії розвитку пробації немає, стратегічногопланування поки не видно. ЗУ «Про пробацію» прийняли у 2015-му, а технічний№2490а тільки нещодавно. Є сподівання, що все-таки система буде налагодженою. Доречі, на теперішньому етапі особливо перспективними є впровадження електронногомоніторингу, пенітенціарної пробації (соціальна робота офіцерів пробації іззасудженими в пенітенціарних установах), ефективного нагляду заумовно-достроково звільненими засудженими».
За програмами пробації в'язнів готуватимуть доадаптації в суспільстві ще до звільнення, щоб запобігти рецидивам. В Україні неіснує достовірних статистичних даних щодо рівня рецидивізму, але експертиназивають цифру у 50-80%. Тобто саместільки людей повторно потрапляють за грати відбувши покарання. Тому в ЄСзауважують вплив пробаційних заходів на зменшення рівня рецидиву. Лідерами є Скандинавські країни,де частина рецидивістів складає 20-30%. В Норвегії, країні, яка вибудувала одну знайкращих пенітенціарних систем світу, цей рівень складає менше 30%. Тожможна розрахувати, що в інших країнах Європи відсоток рецидиву складає біля50%, між кращими і гіршими показниками. Об'єднане Королівство – 43% (2013), аНімеччина біля 48%.
Законом передбачається участь волонтерів-пробаціїз недержавних і громадських організацій у взаємодії з органами пробації намісцях та в установах закритого типу. В кожному органу пробації передбаченовключити посади психологів, соціальних працівників та педагогів. Дуже важливимє те, щоб колишні ув'язнені могли влаштуватись на роботу, застосувати себе вкорисній справі, відчути підтримку тощо.
Окрім такого ефекту є ще й економічний. Бюджетудержави та платникам податків буде дешевше запобігти виникненню нових злочинів,ніж утримувати в’язнів. А правопорушникам – легше виправитись, залишаючись у суспільстві,зберігаючи робоче місце і контакти з родиною.
Раніше контроль за виконанням покарань відповіднодо пробації покладався на кримінально-виконавчу інспекцію Державноїпенітенціарної служби, куди двічі на місяць приходили звільнені достроково абоумовно засуджені громадяни «відмічатися». До роботи цієї структури було багатопитань. Відповідно ж до задекларованої урядом реформи, вже до 2017 року маєз’явитись новостворена мережа офісів пробації.
Тож чи вдасться в Україні створити належну системупробації – побачимо уже найближчим часом.