Час від часу світвеликого спорту вибухає черговим скандалом щодо підпільних тоталізаторів.Найогиднішим є те, що, як виявляється, інодіспортсменироблять ставки проти самих себе та своїхкоманд і  задля того щоб зірвати куш“зливають” матчі, змаганння, турніри. Така собі “ставка на поразку”, яка змушуєне реалізовувати стовідсоткові моменти, забивати голи у власні ворота,демонстративно порушувати правила, “заслуговуючи” червоні картки та заробляючипенальті... 
  
Спостерігаючи заокремими діями правоохоронних органів в Україні, зокрема, НАБУ, мимоволі ставишсобі питання: а що коли керівництво цього органу, також бере участь у якомусьелітному підпільному тоталізаторі, ставлячи на свою поразку? Інакше як можна пояснитисамовбивчі з точки зору подальших правових наслідків тасудових перспектив дії НАБУ? 
  
Причому, коли на“поразку” поставили футболісти, сторонній спостерігач, а тим більшеекзальтований вболівальник, спостерігаючи за запеклою боротьбою, й гадки нематиме, що “гру зливають”. Натомість дії НАБУ часом виглядають як відвертийфарс. 
  
Саме фарсом видаєтьсядосвітній візит трьох детективів НАБУ до приміщення Міністерства юстиції навулиці Городецького, 13. 
  
Національного гвардійцяна вході, який намагався пояснити, що в Міністерстві о 7:15 ранку ще немаєжодного відповідального працівника, детективи просто відштовхнули іцілеспрямовано рушили до кабінету 413, де на той час займалася прибираннямтехпрацівниця. Як пізніше стало відомо з протоколу, який слідчі, котрі ретельнопокопирсалися у смітниках, залишили на столі, завіривши його своїм підписами іпідписом прибиральниці, обшук було проведено на підставі ухвали суду від 1червня 2017 року. 
  
Що шукали детективи вокремому кабінеті Мінюсту і яке кваліфіковане роз’яснення щодо вмісту шістьох кошиківдля сміття їм надала прибиральниця, дізнаємося згодом. Як і про причиниранкового візиту “масок-шоу” у Мінюст. Поки що з боку це виглядає якдемонстрація сили з уже звичним набором процесуальних порушень, котріоднозначно зроблять абсолютно нікчемними усі докази у суді. Тим більше, щоміністерські вже припускають: за відсутності працівників слідчі могли підкинутисфальсифіковані папери. 
  
Але виглядає так, що судому віддаленій перспективі керівництво НАБУ особливо не переймається. Бо поки щоусе, що вони напрацьовують, розсипається ще на підступах до судових зал. 
  
Тим більше у цьомувипадку, коли НАБУ, відверто порушуючи закон про заборону «масок-шоу», якийвступив у дію буквально за день до обшуків, проведених НАБУ у Мінюсті 8 грудня.Окрім чіткої заборони силового варіанту, закон «Маски-шоу – стоп» ще й чітковимагає обов’язкової присутності при обшуку адвокатів та неодмінної фото-,відео-фіксації процедури. І це є невід’ємним додатком до протоколу, відповіднодо ст. 107 КПК. 
  
Усе це булопроігноровано. І де – в стінах Міністерстві юстиції, дезаконотворча робота – реалії кожного дня. 
  
Скидається на те, що такеправове невігластво може бути вродженим або ж НАБУтим. У нашому випадку порушеннязаконодавства на території законників виглядає навіть не фарсом, адемонстрацією безвідповідальності. Тим більше, що сама процедура обшукувідбувалася за рішенням суду, термін дії якого давно сплив. 
  
Усе більше фахівцівсхиляються до думки, що НАБУ, чи то через брак досвіду, чи то через банальненезнання предмету, здебільшого імітує свою діяльність. Чому антикорупційнийорган не розслідує гучні корупціні справи старих і нових олігархів, одіознихдіячів часів злочиного режиму В.Януковича? 
  
Кіношні прийоми з агентамита інформаторами взагалі викликають питання щодо професійного рівняспівробітників. Тому дуже можливо, що після процесуального конфлікту зГенпрокуратурою, яка звинуватила НАБУ у порушенні закону при використанніагентури і розголошенні таємниці слідства, візит до Мінюсту, насправді мав наметі не покопирсатися у кошиках для сміття, а позбирати у приміщенні своїпрослуховуючі пристрої, які не дали очікуваних результатів. Зрештою, вважати,що у розірваних навпіл документах, які детективи познаходили у смітниках, моглабути якась важлива для слідства інформація, просто смішно. Такі документи вофісах, якщо хтось раптом цього не знає, переважно ріжуть на локшину. 
  
Між іншим, скидається нате, що за відсутності антикорупційного суду, який НАБУ, схоже, уявляє своїмпідрозділом, українське законодавство, українські, а тим більше європейськісуди відверто дратують орган, котрий хоче продовжувати працювати, спираючись наприниципи революційної вседозволеності та політичної доцільності. Але реалії вимагаютьдотримання законності. І суспільство, яке вимагає від НАБУ результатів роботи,у першу чергу, за наслідками судових рішень, починає розуміти, що вправоохоронні орани мусять закони ЗАХИЩАТИ, а не ПОРУШУВАТИ. 
  
Звичайно, робота НАБУпотребує розуміння і підтримки загалу, який усвідомлює, що без викорчуваннякорупції у найвищих ешелонах влади подальші перспективи України стаютьтуманними. Але це не дає карт-бланш антикорупційним структурам, які черезбанальне порушення процедури і свої пара-кримінальні дії викидають народнігроші на вітер, по суті роблячи “ставку на поразку”. А корупціонеривідбуваються легким переляком. 
  
У цьому контекстікортить спитати: що заважало працівникам НАБУ у цивілізований і законний спосібзавітати у Мінюст у робочий час і поспілкуватися з кимось за рангом вищим відприбиральниці? 
  
Зрозуміло, кіношнийефект було би втрачено, і робота слідчих була би звичайною і рутинною. Алеефект і результат міг би бути реальним. Тим більше, що, як заявили у Мінюсті,їм були готові створити необхідні умови, у тому числі й для обшуків та надатинеобхідні документи. Окрім того, вони мали би змогу поспілкуватися з безпосереднімивласниками шістьох смітників у 413-му кабінеті.

Але ж тоді не було б гучнихзаяв у ЗМІ і, що найголовніше – демонстративного тиску на державні структури.Не було б картинки, яку так люблять сьогодні.  Зрозуміло: подолання корупції вимагає некавалерійського наскоку, а чіткої, зваженої, послідовної рутинної роботи зретельним дотриманням законодавства. Ніколи не може анархія і махновщинаподолати досконало організовану корупційну систему, які би романтики заборотьбу з нею не бралися. 

Щож ми маємо в результаті: фактично наразі дії НАБУ блокують роботу Секретаріату Уповноваженогоу справах ЄСПЛ оскільки детективи НАБУ, за їхніми словами, мають намір здійснитивиїмку оригіналів документів за всіма справами, які стосуються України в ЄСПЛ,починаючи з 2013 року. За всіма справами…Уявіть собі масштаби.   
  
Виникаєпитання: це непрофесіоналізм представників НАБУ чи це зроблено умисно? Длятих, хто не розуміє до чого це може призвести, пояснюю: такі дії можуть статипричиною зриву розробленої лінії захисту у справах «Україна проти Росії», які поданідо ЄСПЛ з боку України в особі Мін'юсту. Більше того, саме зараз Мін’юстом готуєтьсяпозов стосовно регресу понад 1 млрд гривень до російської «Роснєфті». Ідокументи по цій справі, напевно, збираються вилучити також.  
  
До чого призведефальш-старт НАБУ у Мінюсті, де працюють юристи, позбавлені романтичного флеру упідході до законодавства, неважко передбачити. Найгірше те, що не можнавиключати й наявності політичної мотивації у наїзді на Мінюст: на тліпереформатування сил перед наступними виборамиполітичні опоненти «Народногофронту» цілком могли не встояти перед спокусою завдати удару, використовуючи НАБУ. Так само не можна виключатиі замовні варіанти з боку комерційних і державних структур, невдоволенихрішеннями того ж Європейського суду з прав людини не на їхню користь. 

Всі ці питанняпотребують вивчення. І хотілося б почути від керівництва НАБУ обгрунтовані йчіткі відповіді, а не чергову порцію пропагандистських заяв, бо інакше усуспільстві й далі визріватимуть припущення про те, що НАБУ робить ставку “напоразку”, демонструючи результати роботи, що більше скидаються на виконанняполітичних та економічних замовлень, ніж на справжню боротьбу проти корупції.
набуМінюсткорупціяЄСПЛ