Запровадження повноцінної зони вільної торгівлі, яке відбудеться, якщо не 1січня наступного року, то однозначно після референдуму у Нідерландах у квітні2016, безумовно, змінить загальний фінансово-економічний, а у перспективі йсоціально-політичний клімат в Україні.
Причому, треба зважати, що, попри бравурну риторику, далеко не всі в Україніз оптимізмом чекають на відкриття вітчизняного ринку. Насправді, українські«флагмани» економіки – фінансово-промислові групи (ФПГ) – вінець еволюціїкримінально-олігархічних кланів, біля витоків яких стояли представникиколишньої партійної номенклатури та криміналітету, звикли комфортно і безпечножити у своєрідному заповіднику.
Цей заповідник ідеологи панівного класу свідомо створювали із закликом пронеобхідність виникнення «національної буржуазії» і дбайливо охороняли підгаслами «захисту вітчизняного виробника». Насправді ж, за цими «шляхетнимидеклараціями» ховалося цинічне і прагматичне бажання «вітчизняної буржуазії»будь-яку ціну уникнути конкуренції з міжнародним капіталом та великимитранснаціональними корпораціями, які в умовах справжньої ринкової економікидоволі швидко і легко виграли б конкуренцію з місцевими «бізнесменами», якінайбільш ефективними фінансовими інструментами традиційно вважають паяльник тапаяльну лампу, а найкращим методом налагодження взаємовигідних діловихстосунків – банальний «відкат».
Цей заповідник, де можна продавати «шедеври» вітчизняного автопрому, якіскоріше нагадують металобрухт, ніж автомобілі, за ціною Б/Ушних цілкомпристойних іномарок з Європи, дуже комфортний для вітчизняного, великогобізнесу, особливо пов’язаного з владою.
Цілком зрозуміло, що представники кримінально-олігархічних кланів зовсім незацікавлені у перетворенні неофеодального заповідника для вітчизнянихмастодонтів на справжні капіталістичні джунглі, де місцевим "акуламбізнесу" буде відведена роль дичини.
Тому треба усвідомлювати, що попри пафосні промови та бравурні заявининішній панівний клас насправді мало зацікавлений у реальних змінах в Україні.Нащо міняти комфортні для себе правила гри та робити привабливішимінвестиційний клімат якщо це може призвести до вимирання місцевих мастодонтів?
Під таким кутом зору, значно легше зрозуміти справжні мотиви людей, якіроблять все можливе для того, щоб відтягнути якомога довше цей прекрасниймомент "зміни клімату". Бо перспективи виходу на європейський ринокбільшість вітчизняних «бізнесменів» банально не має, а вірогідність приходуна український ринок іноземців відверто лякає "володарів заповідника".
Наприклад, вірогідність того, що в умовах відкритого цивілізованого ринку«найвідоміший український інвестиційний банкір» І.Мазепа зможе конкурувати зДж. Соросом, не набагато перевищує вірогідність виживання АвтоЗАЗу уконкуренції з BMW.
А тепер візьміть до уваги близькість багатьох бізнес-дарувань до влади,передусім Президента та Прем'єра іматимете відповідь на питання: хто насправді гальмує процес євроінтеграції.
І цих людей можна зрозуміти.
В умовах заповідника навіть курченкі, мазепи та всілякі іншісаші-стоматологи можуть легко і швидко стати мільярдерами та базікати провласні унікальні підприємницькі таланти. А в умовах справжньої, конкурентної,ринкової економіки всі вони приречені на загибель та зникнення.