Будувати чи не будувати: Кому повноваження в регіонах?
Верховна Рада прийняла в першому читанні Проект Закону про внесення змін до Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”. Новації повністю зосереджені на роботі виконавчих органів з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних і міських рад. І мають вирішити проблеми, які виникають через неготовність регіонів до процесу децентралізації.
Чому зміни необхідні?
Лише протягом двох років, з 2015 по 2017 роки, було ініційовано і проведено 138 перевірок, які аналізували, наскільки якісно дотримуються вимог законів у сфері містобудування виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю. І 70% цих перевірок зафіксували порушення.
В окремих випадках рішення таких органів доводилось зупиняти чи скасовувати за зверненням до центрального органу виконавчої влади в даній сфері, Державної архітектурно-будівельної інспекції України.
Одна з причин таких невтішних результатів - тривалий процес децентралізації. Адже фактично деякі механізми діють не так ефективно через відсутність досвіду у місцевих органів влади в подібного роду управлінні. Більш за те, ще одна з найпоширеніших проблем - відсутність в регіонах компетентних галузевих кадрів, які б працювали в рамках таких виконавчих органів.
З іншого боку, саме процес децентралізації необхідний не лише регіонам, але і великим містам. Це - не лише механізм боротьби із корупцією. Перш за все, це сповідування принципу наближення інтересів - адже хто може знати краще за селище його архітектурно-будівельні потреби?
Наприклад, в Києві даний процес потенційно дає можливість місцевій владі вирішувати проблему недобудов і довгобудов. Хоча досі Департаменту архітектурно-будівельного контролю КМДА надано можливості лише нагляду, а не контролю за питаннями такого рівня. Проте реформи дозволили створити в Києві Комісію з вирішення проблемних питань по об’єктах незавершеного будівництва, яка виявилась доволі ефективною в своїй сфері.
І це говорить не про те, що необхідно забирати і передавати повноваження іншим виконавчим органам, а про те, що необхідно навчати профільні кадри і допомагати в роботі виконавчим органам архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних і міських рад.
За які зміни проголосували депутати?
Проект запропонував додати до вже існуючого Закону “Про регулювання містобудівної діяльності” нову статтю, яка б повністю відповідала саме за призупинення (повне чи тимчасове) повноважень виконавчих органів державного будівельного-архітектурного контролю сільських, селищних і міських рад, а також пов’язані з цим процеси.
Утворюється, згідно із змінами, такий орган рішенням органів місцевого самоврядування згідно з можливостями і потребами відповідних територій.
А от для зупинення чи припинення їх повноважень є дві основних підстави:
- заяву про зупинення повноважень може подати до ДАБІ сам виконавчий орган державного архітектурно-будівельного контролю;
- за результатами перевірок державного архітектурно-будівельного нагляду у тому разі, якщо місцевий виконавчий орган не виконує приписів, виправляючи порушення вимог законодавства у сфері містобудування.
Повноваження в такому випадку переходять до ДАБІ.
Але і сам процес їх переходу має власний регламент. Для передачі всієї необхідної документації та вирішення питань створюється Спільна комісія.
Навіть після зупинення - повного чи тимчасового - змінами до Закону передбачено поновлення його роботи. Тож, навіть якщо місцева влада має наразі труднощі із роботою такого архітектурно-будівельного органу контролю передача повноважень до ДАБІ може бути оптимальним тимчасовим рішенням.
Та сама ідея децентралізації як явища полягає саме в передачі повноважень. Тож, головне, аби за нових змін всі попередні обов’язки не повертались в ДАБІ. Інакше, будь-які проведені раніше реформи можуть виявитися марними, а корупційні схеми - повернутися на свої місця.
Знову ж таки, якщо мова йде не про корупційну складову, а про некомпетентність кадрів, їх потрібно навчати, а не забирати у них їх роботу. Тим самим повертаючи більшість змін у містобудуванні до стану 2012-2013 років.
Не виникає сумнівів, що Проект Закону буде прийнятий і в другому читанні. Однак важливо розуміти, чи стане він перепоною повноцінної децентралізації України чи дійсно допоможе регіонам у її розвитку.