Станом на сьогодні Україна перебуває на етапі нових, якісних та прогресивних реформ, які зачіпають практично всі сфери функціонування держави. Інститут примусового виконання рішень не став виключенням.

Так, із прийняттям Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» в Україні запроваджено змішану систему примусового виконання рішень, згідно з якою примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках – на приватних виконавців.

Із певних статистичних даних, які постійно наводяться Міністерством юстиції України, можна побачити, що запроваджений державою інститут приватних виконавців демонструє свою ефективність, створюючи при цьому велику конкуренцію для державних виконавців.

Саме тому завданням держави є створення таких умов функціонування державної виконавчої служби, які б могли забезпечити конкурентоздатність даного органу до інституту приватних виконавців.

Однією з таких умов, на мою думку, є видалення «бюрократичних процесів» функціонування державної виконавчої служби шляхом автоматизації певних процесів. Для прикладу візьмемо процедуру перерахування стягнутих із боржника коштів.

Відключити

Як це відбувається на практиці, або «Довга дорога в сумах» 

Візьмемо практичний кейс: на рахунок з обліку депозитних сум відділу державної виконавчої служби надійшли кошти > згідно зпунктом 11 Розділу 7 Інструкції з організації примусового виконання рішень при надходженні коштів на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби чи рахунок авансового внеску бухгалтер відділу (уповноважена особа) роздруковує виписку з рахунку, на який надійшли кошти > бухгалтер відділу (уповноважена особа) повідомляє начальника відділу про кошти, які надійшли > начальник відділу ставить дату і підпис > бухгалтер відділу (уповноважена особа) повідомляє державних виконавців відділу про кошти, які надійшли > виконавці ставлять дату і підпис > бухгалтер відділу (уповноважена особа) вносить дані про ці кошти до Автоматизованої системи виконавчих проваджень (далі АСВП) > державні виконавці в АСВП роблять розпорядження про перерахування коштів > роздруковані в паперовій формі розпорядження передаються на затвердження начальнику відділу, на яких ставиться підпис та печатка відділу > один екземпляр розпорядження державний виконавець передає бухгалтеру відділу (уповноваженій особі), а інший – залишає в матеріалах виконавчого провадження > бухгалтер в іншому програмному забезпеченні підготовлює платіжні доручення, які підписує і бухгалтер, і керівник відділу шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису > дані про платіжні доручення бухгалтер вносить в АСВП > роздруковані платіжні доручення бухгалтер роздає державним виконавцям > копії платіжних доручень про перерахування коштів стягувачам долучаються до матеріалів виконавчого провадження.

А тепер уявімо, що між кожним етапом «ознайомлення начальника з випискою», «ознайомлення виконавця з випискою», «затвердження начальником розпорядження» і так далі є такий фактор, як елементарна зайнятість: начальник здійснює контроль за іншим виконавчим провадженням, начальник перебуває поза приміщенням відділу, виконавець відкриває інші виконавчі провадження, бо сьогодні останній день для їх відкриття, а таких ще 50 невідкритих, виконавець відбув у судове засідання, на опис тощо.

Погляньмо на реалію зі сторони бухгалтера відділу.

По-перше, такої посади, як бухгалтер, в органах ДВС не передбачено. Як правило, це головний або провідний спеціаліст відділу, державний службовець із посадовим окладом 4 900 грн. Із урахуванням надбавок за вислугу років та інтенсивність праці, щомісячного преміювання тощо в середньому такий спеціаліст отримує 9 940 грн заробітної плати, а після вирахування податків залишається близько 8 000 грн.

Відключити

У середньому по місту Києву один бухгалтер проводить 4 тисячі  платіжних доручень за місяць. При цьому кожне платіжне доручення супроводжується діями, описаними вище, тобто ознайомленням з випискою начальника, потім виконавця, отриманням розпорядження і так далі.

З урахуванням об’єму проведеної роботи заробітна плата є низькою та економічно необґрунтованою. Розмір цієї заробітної плати є неконкурентоздатним і непривабливим для молодих спеціалістів, що досить часто призводить до плинності кадрів, тривалого незаповнення вакансій та, в свою чергу, затримки в перерахуванні стягнутих із боржників коштів.

У деяких відділах державної виконавчої служби у зв’язку з вакансіями на посадах спеціалістів із обліку депозитних сум такі функції покладаються на державних виконавців.

А коли бухгалтер перебуває на лікарняному, у відрядженні, відпустці тощо, зазначена обставина в певній мірі паралізує фінансову діяльність відділу державної виконавчої служби.

Відключити

В кінцевому випадку низька якість наданих послуг відчувається насамперед на громадянах.

Економіка обліку депозитних сум на сьогодні 

Тепер давайте порахуємо, що коштує державі утримання такої системи обліку депозитних сум державної виконавчої служби по всій Україні.

Сьогодні в Україні функціонує 657 відділів державної виконавчої служби різних рівнів. У кожному з цих відділів є спеціаліст з обліку депозитних сум, умовно «бухгалтер», який здійснює облік та перерахування коштів. Тобто мінімальний розмір витрат на утримання спеціалістів з обліку депозитних сум по Україні складає: 657 відділів ДВС х 9 9400 грн. = 6 530 580 грн в місяць; 6,53 млн грн х 12 місяців = 78,366 млн грн; плюс нарахування на фонд заробітної плати 22% = 95,607 млн грн на рік!!! 

Єдиний розрахунковий центр

Ідея запропонованих змін полягає у створенні Єдиного розрахункового центру для органів державної виконавчої служби.

Уявімо, що 50-60 спеціалістів із гідним рівнем заробітної плати опрацьовуватимуть надходження всіх коштів на депозитні рахунки органів ДВС та платіжні доручення про перерахування коштів на користь стягувачів. Розпорядження державних виконавців на перерахування коштів створюються за допомогою АСВП. Ці розпорядження будуть доступними для Єдиного розрахункового центру після підписання кваліфікованим електронним підписом державного виконавця.

Звісно, що постає питання здійснення контролю за належним перерахуванням коштів. Такий контроль може бути забезпечено шляхом підписання документів також начальником відповідного органу державної виконавчої служби, дотриманням певних алгоритмів автоматичного контролю, ліміту суми перерахування тощо.

Дана ідея належить заступнику генерального директора з питань програмного забезпечення державного підприємства «Національні інформаційні системи» (далі – ДП «НАІС») Чепуренку Олексію.

Створення Єдиного розрахункового центру на базі ДП «Національні інформаційні системи» 

Саме Автоматизована система виконавчого провадження забезпечує облік та звітність за сумами на рахунках, відкритих органами державної виконавчої служби (приватним виконавцем), ведення книг обліку сум за кожним рахунком, відкритим органом державної виконавчої служби (приватним виконавцем), та формування звітних документів.

У свою чергу адміністратором автоматизованої системи виконавчих проваджень є ДП «НАІС», уповноважене відповідно до законодавства на забезпечення здійснення заходів щодо створення та технологічного супроводження програмного забезпечення Системи, збереження та захисту даних, що містяться у Системі, виконання інших функцій.

Тому цілком доречно створити Єдиний розрахунковий центр на базі ДП «НАІС».

Автоматизація процесу

Як я вже зазначав вище, більшість дій з перерахування коштів здійснюється в АСВП.

Вхід у АСВП державних виконавців та начальників відділів державної виконавчої служби відбувається за допомогою кваліфікованих електронних підписів, що містяться на захищених носіях.

При повній автоматизації процесу більшість діючих бюрократичних дій, таких як «роздрукування виписки», «ознайомлення на паперовій роздруківці», «затвердження власноручним підписом» тощо, взагалі стане непотрібним.

Інші процесуальні дії, а саме: «підпис на розпорядженнях, платіжних дорученнях тощо» можна забезпечити шляхом накладення кваліфікованих електронних підписів та повністю відійти від паперового документообігу.

Майбутня економія або економія в квадраті

Для прикладу, Єдиний розрахунковий центр із чисельністю в 60 осіб та заробітною платою в сумі 24,84 тис грн (за мінусом податків – це 20 тис грн до виплати) буде коштувати державі: 60 осіб х 24,84 тис. грн/місяць = 1,49 млн грн /місяць х 12 місяців = 17,88 млн грн/рік.; плюс нарахування на фонд заробітної плати 22% = 21,81 млн грн на рік!!!

У порівнянні з 95,607 млн грн, які витрачаються з державного бюджету на утримання спеціалістів в органах ДВС, маємо економію в розмірі 73,78 млн грн на рік.  

Але особливість природи існування «витрат на проведення виконавчих дій» на законодавчому рівні полягає в тому, що всі витрати на проведення виконавчих дій покладаються на боржника (стягуються з останнього). Тобто вартість однієї транзакції в межах виконавчого провадження також можна віднести до витрат на проведення виконавчих дій і стягувати з боржників.

Для встановлення середньої вартості однієї операції з перерахування коштів за одним виконавчим провадженням сукупну заробітну плату працівників Єдиного розрахункового центру (21,81 млн грн) ділимо на певну кількість виконавчих проваджень, за якими відбувається перерахування коштів на рік та стягнуті витрати на проведення виконавчих дій (700 тис. вп):

21,81 млн грн: 700 тис. = 31 грн/вп.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 24.03.2017  № 954/5 «Про встановлення розміру плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження» встановлено, що розмір плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями становить 69 грн 00 коп (із урахуванням ПДВ) за кожне відкрите виконавче провадження.

При цьому необхідно буде дещо збільшити витрати за користування АСВП на 31 грн, що дорівнює 100 грн, які в кінцевому випадку все одно будуть стягуватися з боржників. Тобто кінцевою можливою економією створення Єдиного розрахункового центру є покладання витрат на його утримання в повному обсязі за рахунок боржників, а це економія 95,607 млн грн на рік порівняно з утриманням спеціалістів в органах державної виконавчої служби.

Отже, враховуючи вищезазначене, запровадження «Єдиного розрахункового центру для органів державної виконавчої служби» дозволить:

- зменшити витрати державного бюджету;

- здійснювати централізований облік та ведення бухгалтерських розрахунків по депозитних сумах органів державної виконавчої служби;

- оптимізувати процеси перерахунку коштів;

- зменшити «бюрократизацію» певних процесів, що, власне, створить більшу «конкурентоздатність» державної виконавчої служби відносно інституту приватних виконавців.

P.S.

Маючи достатній досвід роботи в органах державної виконавчої служби, не можу не констатувати наявність іншого альтернативного економічного та ефективного механізму перерахування коштів, стягнутих з боржників, – це інститут приватних виконавців:

витрати держави – нуль гривень;

плюс прибуток державі – податок з доходу самозайнятих осіб;

плюс створення нових робочих місць…

Але говорити про «нульові витрати» держави на сьогодні зарано. По-перше, є законодавчі обмеження щодо виконання певних категорій рішень приватними виконавцями. По-друге, для приватного виконавця є економічно нерентабельним виконання деяких окремих категорій рішень.

У зв’язку з цим на даному етапі розвитку інституту примусового виконання рішень та наявності змішаної системи ми маємо реальну можливість економії значних сум, описану вище, а подальші шляхи реформування можуть привести і до повного відходу від витрачання державних коштів, поклавши всі витрати на особу, яка відмовляється виконувати судове рішення, тобто на боржника.