Міжнародний суд як на мене - не краще місце для політичних гасел. Звичка українського "істеблишменту" політизувати судові справи, в цивілізовану світі може розцінюватися хіба що як тиск на суд.

Як на мене, єдиний акт, що містить ознаки "терористичної діяльності", й який можливо доводити, це обстріл житлових кварталів м. Маріуполя в 2014 році. Однак і тут потрібно добре підготувати доказову базу, що навряд чи було зроблено.

Звичайно політична справа з'явилася в суді невипадково. Дурних немає. Просто комусь, можливо навіть не в Україні, було вигідно забити Росії іржавий гвіздок, який має вплив на будь-яку адміністрацію, навіть адміністрацію Д. Трампа. А саме, озвучити неприйнятне для цивілізованого світу "РФ фінансує тероризм". Необхідно було висунути цю тезу саме в той момент...

Впевнений якась тактична ціль цим була досягнута. Питання в іншому, чи виправдовує така тактична ціль можливі наслідки саме для держави Україна від бездоказових гасел, якщо щось подібне встановить Міжнародний суд? Адже висуваючи подібні тези, можна раптово опинитися на залізничній колії в ролі вагончика без локомотива...

Щодо питання про заборону усіх форм дискримінації, то тут є логіка заяви. Однак знову ж таки, чи варто об'єднувати це питання з "фінансуванням тероризму"? Адже якщо пишеш декілька різних доводів, не завжди отримаєш задоволення меншого. Невже знову політика? Чи не краще в таких випадках ставити начолі питання: "як краще захистити тих, хто піддається протиправним обмеженням?", замість, наприклад, питання "як гучніше заявити про справу в ЗМІ?".