Щоденники Януковича як доказ у кримінальній справі
Змушений писати очевидні речі. Кримінальнийпроцес і політичне ток-шоу мають певні відмінності. Зокрема, у кримінальній справідокази і доказування ведуться в установленій законом формі. Такий підхід не те,що європейський, він навіть у радянські післясталінські часи ніким не ставивсяпід сумнів.
Яке ж було моє здивування, коли прокурору межах справи про хуліганство, яка з певних причин набрала свого часу значногоінформаційного розголосу, заявив, що бажає просити суд дати доручення знайтищоденники Януковича. Правда, відразу просити суд про такий рішучий крокпрокурор Генеральної прокуратури не наважився, а сказав, що йому потрібнопідготувати клопотання, хоча автору більше здається, готувати до такого абсурдухочуть не клопотання, а суддю…
«Щоденник Януковича» штука міфічна,написати туди можна все, що завгодно, а потім раптом знайти десь в надрахМежигір’я.Одне питання, яка доказова сила такого з дозволу сказати, «опусу»? Невже в Генеральнійпрокуратурі президентське «жити по-новому», зрозуміли: по-сталінськи, по-ленінські?
У чому ж загроза щоденників Януковича,якщо вони не мають доказової сили, спитаєте Ви? Загроза в тому, що в справідокази почнуть формувати за планом, написаним у такому «щоденнику». Наприклад,у щоденнику написано: Іванов має вбити Петрова. І під цю версію з’являється свідок, який десь чув, що буларозмова про вбивство Петрова, а це вже доказ. Це як хтось на ім’я М. у справі Тимошенко, який щось чув вкоридорі готелю про замовлення вбивства Щербаня.
За таким алгоритмом можна розслідуватибагато гучних справ. Головне в першій справі «обкатати» такий метод щоденнику.Але яке відношення такі методи фальсифікації кримінальних справ мають доєвропейського курсу України? І головне, чому в час, поки прокурор і слідчийшукають якісь неіснуючі в реальності щоденники, і навіть у резонансних справахроками тягнуть судові процеси, люди мають сидіти в СІЗО й чекати заклання?
