Реформування країни: проблеми сьогодення (ч. 5)
Продовження. Частина 1 цієї статті була надрукована 28.09.2014; частина 2 - 02.11.2014; частина 3 - 25.11.2014; частина 4 - 11.03.2015.
Частина 3 «Правові механізми»
Це основна частина концепції реформи, в межах якої відбувається формування змісту реформи у спосіб розробки і побудови правових механізмів.
Правові механізми – це та правова форма, в якій ідеологія реформи набуває свого змістовного вигляду. В правових механізмах ідеологія реформи ніби отримує свою «плоть», яка здатна в подальшому перетворитись спочатку на законодавчі механізми, а потім і на законопроекти, і на закони.
Фактично дана частина концепції повністю присвячена формуванню правових механізмів на сутнісній основі ідеології реформи. У зв’язку з цим, більш детально зупинимось на тому, що розуміється під терміном «правовий механізм» в правовій технології реформування.
Поняття правового механізму
Правовий механізм – це система правових норм і правових інститутів, за допомогою яких нова реформаторська якість державно-правових інституцій та правовідносин перетворюється з ідейної форми ідеології реформи на правову форму – форму правових механізмів, яка являє собою єдину змістовну основу для подальшої розробки і побудови спочатку законодавчих механізмів, а потім і відповідних законопроектів.
Ознаки правового механізму
а) Правовий механізм в правовій технології реформування – це єдиноможливий механізм, за допомогою якого реформаторські ідеї ідеології реформи набувають правової форми. Це означає, що втілення ідеології реформи в життя можливе виключно шляхом розробки і побудови правових механізмів;
б) Окремо взятий правовий механізм створюється виключно в межах певного ідеологічного напрямку ідеології реформи за правилом: один ідеологічний напрямок – один правовий механізм. При цьому, кількість правових норм і правових інститутів в такому правовому механізмі не обмежується і залежить виключно від об’єктивних потреб та будови системи цього правового механізму;
в) Система кожного правового механізму має бути побудована таким чином, щоб реформаторські ідеї відповідного ідеологічного напрямку ідеології реформи були реалізовані в повному обсязі, і щоб повністю було виконане стратегічнезавдання по реалізації ідеологічного напрямку (про стратегічне завдання більш детально буде сказано нижче);
г) Правовим інструментарієм для побудови правового механізму є виключно правові норми і правові інститути. Іншого правового інструментарію для побудови правового механізму не існує.
При цьому, правові норми слід відрізняти від законодавчих норм, які формуються в статтях законодавчих механізмів. Різниця в тому, що правові норми правового механізму надають правову форму реформаторським ідеям ідеології реформи, а законодавчі норми оформлюють ці самі правові норми в форму законодавчу, що робить можливим їхнє подальше задіяння в статтях законодавчих механізмів.
ґ) Під час формування правових норм і правових інститутів правових механізмів основний акцент робиться на їхній повноті та якості, що забезпечує повноту і якість змісту реформи. Що стосується подальшого оформлення цих правових норм і правових інститутів в статті законодавчих механізмів, то ці питання в ході побудови правового механізму не розглядаються і не вирішуються, оскільки для їхнього вирішення існує окрема процедура - побудова законодавчих механізмів, про яку мова піде в частині 4 «Законодавчі механізми».
Для прикладу, візьмемо правовий механізм реалізації реформаторських ідей ідеологічного напрямку «Система судів», зокрема, правовий інститутреорганізації судів.
В межах цього правового інституту, за допомогою правових норм, визначаються:
- поняття «реорганізація суду» тобто формується відповідна правова норма-дефініція;
- умови, за яких допускається реорганізація суду. Виникнення цих умов завжди пов’язане з певними подіями чи обставинами, з настанням яких об’єктивно виникає необхідність в реорганізації суду; настання яких дозволяє ставити питання про реорганізацію суду. Це може бути зміна системи судів, зміна меж адміністративно-територіальної одиниці діяльності суду тощо. Ці умови визначаються у відповідних правових нормах-умовах;
- органи державної влади та їхні службові особи, які компетентні (мають право) порушити питання про реорганізацію суду після того, як дійдуть висновку, що для цього виникли відповідні умови;
- підстави для реорганізації суду тобто конкретні дії повноважних органів державної влади (службових осіб), які вони повинні вчинити для того, щоб розпочати процес реорганізації судів, ініціювати його за наявності відповідних умов. Зокрема, такою дією може бути підготовка та направлення відповідного клопотання про необхідність реорганізації суду. Ці підстави визначаються у відповідних правових нормах-підставах;
- порядок реорганізації суду тобто безпосередня процедура реорганізації суду – від її початку до завершення. Це перелік всіх безпосередніх дій, пов’язаних з реорганізацією суду, та їхня послідовність. Формуються ця процедура за допомогою правових норм-процедур.
Як можна побачити, побудова правового механізму зводиться до формування текстів правових норм (правових інститутів), які і повинні забезпечити повноту і якість змісту реформи. Власне в цьому і полягає процес розробки і побудови кожного правового механізму. А оформлення правових норм в статті законодавчих механізмів здійснюється в інший спосіб і в іншому порядку, про що мова піде в частині 4 «Законодавчі механізми»;
д) В ході розробки правового механізму фактично не беруться до уваги норми діючих законів, на зміну яких спрямована побудова цього правового механізму. Ці норми законів аналізуються лише під час характеристики стану державно-правових інституцій і правовідносин у сфері реформування (частина № 1, розділ № 3 концепції реформи), і лише на предмет їхніх недоліків.
Основна ж увага під час побудови кожного правового механізму зосереджена на формуванні змісту нової реформаторської якості у відповідній правовій формі, яка має стати основою для заміни старих і неефективних законодавчих механізмів на нові.
е) За своєю природою, зміст кожного правового механізму повинен повністю відповідати змісту реформаторських ідей відповідного ідеологічного напрямку, і тому завжди є правовим. Це означає, що правовий механізм (як і ідеологія реформи) будується виключно на засадах права. Таким чином, можна стверджувати, що подальше оформлення правових норм правових механізмів в статті законодавчих механізмів є формою розбудови норм майбутніх законів на засадах верховенства права.
Призначення правових механізмів
Призначення правових механізмів в правовій технології реформування подвійне.
По-перше, правові механізми необхідні для окреслення нової реформаторської якості державно-правових інституцій і правовідносин, яка і є змістом реформи. Лише в правових механізмах нова реформаторська якість являє себе в усій своїй повноті.
По-друге, правові механізми необхідні для подальшого створення законодавчих механізмів.
Завдання правових механізмів
Завдання правових механізмів в правовій технології реформування такі:
а) Надати ідеології реформи таку правову форму, щоб її (ідеології реформи) сутність в повній мірі була відображена в правових механізмах;
б) Забезпечити технологічну (і технічну) можливість подальшого оформлення правових механізмів в законодавчі механізми.
Система правового механізму
Елементами системи правового механізму є правові норми і правові інститути. Як вже зазначалось, правові норми відіграють роль першоклітинок, першоцеглинок правового механізму. Це можуть бути різні види правових норм - і правові норми-дефініції, і правові норми-завдання, і правові норми-заборони, і правові норми-приписи тощо.
Правові норми можуть бути задіяні у правовому механізмі як безпосередньо (самостійно), так і в правових інститутах. Сукупність правових норм, які задіяні в побудові окремої державно-правової інституції, являють собою правовий інститут. Прикладами правових інститутів в правових механізмах судової реформи є правовий інститут правової позиції, правовий інститут правового обґрунтування, правовий інститут утворення судів, правовий інститут реорганізації судів, правовий інститут ліквідації судів тощо.
Правові норми і правові інститути є тим єдиним правовим інструментарієм, за допомогою якого здійснюється побудова правового механізму.
Підсумовуючи вищезазначене щодо терміну «правовий механізм» в правовій технології реформування, хотілося б наголосити на тому, що саме правові механізми складають основу концепції реформи, оскільки вони де-факто матеріалізують реформаторські ідеї ідеології реформи в правові норми і правові інститути, і у такий спосіб формують зміст самої реформи для подальшого його втілення у відповідних законодавчих механізмах.
Специфіка побудови частини 3 «Правові механізми»
Вищенаведене розуміння терміну «правовий механізм» зумовлює і специфіку побудови частини 3 «Правові механізми» концепції реформи.
Складається ця частина з сукупності однакових по структурі розділів, кожен з яких присвячений реалізації окремого ідеологічного напрямку. Побудова розділів з прив’язкою до ідеологічних напрямків зумовлена передусім тим, що концепція реформи має на меті втілити в життя ідеологію реформи, а ідеологічні напрямки є системними складовими ідеології реформи. Наприклад, ідеологічними напрямками ідеології судової реформи є такі напрямки: «Суд як орган державної влади», «Система судів», «Судовий процес» тощо. Через це, назва кожного розділу частини 3 «Правові механізми» має починатись словами: «Реалізація ідеологічного напрямку …», після чого зазначається назва самого ідеологічного напрямку відповідно до ідеології реформи. Наприклад, в частині 3 «Правові механізми» судової реформи мають бути такі розділи:
- розділ № 1 «Реалізація ідеологічного напрямку «Суд як орган державної влади»;
- розділ № 2 «Реалізація ідеологічного напрямку «Система судів»;
- розділ № 3 «Реалізація ідеологічного напрямку «Судовий процес».
В свою чергу, кожен з розділів частини 3 «Правові механізми» повинен включати три обов’язкові підрозділи, а саме:
1. Підрозділ № 1 з назвою «Реформаторські ідеї ідеологічного напрямку (назва напрямку)», в якому перераховуються реформаторські ідеї певного ідеологічного напрямку в тому вигляді, як вони сформульовані в ідеології реформи.
Фактично, в цей підрозділ поміщуються сформовані на попередніх етапах реформування реформаторські ідеї ідеології реформи, що об’єднані у певний ідеологічний напрямок;
2. Підрозділ № 2 з назвою «Стратегічне завдання по реалізації ідеологічного напрямку (назва напрямку)», в якому визначаються і описуються стратегічні завдання по реалізації реформаторських ідей, що перелічені в підрозділі № 1.
В даному випадку, стратегічне завдання – це вихідне завдання по реалізації реформаторських ідей, яке в простій і доступній формі вказує на ту практично орієнтовану мету, досягнення якої має стати результатом побудови правового механізму, а також окреслює шляхи (практично орієнтовані способи і методи) її досягнення.
Наприклад, стратегічними завданнями ідеологічного напрямку «Суд як орган державної влади» є:
- відокремлення судів від правоохоронних органів з одночасним визначенням їх єдиними правосудними органами в системі державної влади;
- розповсюдження такої засади судочинства, як законність, лише на процесуальне законодавство, з одночасним запровадженням такої засади судочинства, як правосудність;
- забезпечення розробки правових інститутів, які визначатимуть одним із основних завдань суду, формування в судових рішеннях правових позицій у застосуванні законів;
- надання суду процесуальних повноважень оцінювати під час здійснення судочинства зміст матеріальних норм закону, які суд застосовує, на предмет того, чи є ці норми закону правовими тобто такими, що або утверджують, або забезпечують, або захищають права і свободи людини.
3. Підрозділ № 3 з назвою «Правовий механізм реалізації реформаторських ідей ідеологічного напрямку (назва напрямку)», в межах якого відбувається безпосередня побудова правового механізму шляхом формування текстів відповідних правових норм та інститутів. Зокрема, в цих правових нормах і правових інститутах:
а) Визначається, що саме і в якій спосіб слід змінити. В межах цієї дії:
- розробляються та запроваджуються нові державно-правові інституції. Наприклад, в ході судової реформи 2001 року була розроблена та запроваджена така нова державно-правова інституція, як апеляційний перегляд справи;
- змінюється якість існуючих державно-правових інституцій. Наприклад, в ході судової реформи 2001 року набула нової якості така існуюча тоді (і зараз) державно-правова інституція, як касаційний перегляд справи;
- скасовуються старі державно-правові інституції. Наприклад, в ході судової реформи 2001 року була скасована така державно-правова інституція, як судовий нагляд;
б) Визначається, хто і в якій мірі зобов’язаний забезпечити роботу якісно нових (реформованих) державно-правових інституцій. В межах цієї дії:
- визначаються найменування, порядок утворення та ліквідації тих державних органів, їхніх підрозділів, які зобов’язані забезпечити функціонування реформованих державно-правових інституцій. Наприклад, для того, щоб належним чином здійснювався апеляційний перегляд справи, необхідно визначити правила формування складу колегії суду апеляційної інстанції;
- визначаються нові завдання і компетенція (права та повноваження) тих державних органів, їхніх підрозділів, які забезпечують функціонування реформованих державно-правових інституцій. Наприклад, задля належного функціонування судової системи необхідно сформувати завдання судів, їхню компетенцію у розгляді справи тощо;
- визначається правовий статус ( професійні права, обов’язки та повноваження) державних службовців (службових осіб) тих державних органів, їхніх підрозділів, які забезпечують функціонування реформованих державно-правових інституцій. Наприклад, задля забезпечення належного рівня правосуддя необхідно сформувати складові правового (професійного) статусу судді, як державного службовця, що здійснює правосуддя;
в) Визначаються правозастосовчі підходи тобто правила застосування правових норм в ході правозастосовчої діяльності, які забезпечать належний ефект від функціонування реформованих держано-правових інституцій. Наприклад, для того, щоб кожне судове рішення було правосудним, необхідно розробити такі правозастосовчі підходи, які зобов’яжуть суд тлумачити і застосовувати закони таким чином, щоб результат цього застосування завжди був справедливим і ґрунтувався на праві і правових законах;
Крім вищезазначеного, допускається формування і інших правил, вимог та підходів до розробки і побудови правових механізмів, запровадження яких, на думку автора (авторів) концепції, є необхідним для формування нової реформаторської якості державно-правових інституцій і правовідносин та подальшого використання правових механізмів для побудови законодавчих механізмів.
Частина 4 «Законодавчі механізми»
Недостатньо лише розробити правові механізми – їх слід впровадити в реально діючу систему законів. Система законів є найважливішою складовою системи законодавства будь-якої країни. Власне для подальшого впровадження в систему діючих законів країни і створюються правові механізми. У такий спосіб відбувається задіяння нової реформаторської якості в законодавче поле.
Система законів будь-якої країни – річ об’єктивна, цілісна, системна і – що головне – завжди утворюється і функціонує у певній законодавчій формі. І тому, для того, щоб правовий механізм можна було впровадити в систему законів, необхідно розробити для нього оптимальну законодавчу форму, яка зробить його функціонально придатним для виконання функцій закону, перетворить його правову форму на форму законодавчу, і у такий спосіб зробить його ефективним регулятором правовідносин. Розробці такої законодавчої форми і присвячена частина 4 «Законодавчі механізми».
В межах правової технології реформування, процес «оформлення» правового механізму в законодавчу форму передбачає вчинення двох взаємопов’язаних між собою дій:
а) Дія перша – це побудова законодавчих механізмів.
Побудова законодавчих механізмів передбачає перетворення правових норм і правових інститутів правового механізму на статті (частини статей, абзаци, пункти) та/або параграфи, глави, розділи майбутнього модельного законопроекту;
б) Дія друга – це формування модельних законопроектів.
Формування модельних законопроектів – це об’єднання взаємопов’язаних та взаємообумовлених законодавчих механізмів (як сукупності елементів) в цілісну систему, яка іменується модельний законопроект.
Одразу ж визначимо значення слова «модельний» в словосполученні «модельний законопроект». Як на мене, для цілей концепції реформи є неприйнятним використання терміну «законопроект», оскільки законопроекти створюються суб’єктами законодавчої ініціативи, а не авторами концепції реформи. Через це, в концепції реформи будемо використовувати термін «модельний законопроект». Слово «модельний» означає, що такий законопроект є моделлю (зразком, варіантом) законопроекту, і саме в такому вигляді (на думку автора (авторів) концепції, він і повинен бути запроваджений в діючу систему законів. Модельні законопроекти є обов’язковою складовою будь-якої концепції реформи, її кінцевим результатом. Модельні законопроекти є пропозицією автора (авторів) концепції реформи до суб’єкта законодавчої ініціативи щодо того, як має виглядати реформаторський законопроект.
Нижче більш детально розглянемо кожну з вищеназваних двох дій по «оформленню» правового механізму в законодавчу форму. А почнемо з побудови законодавчих механізмів.
Насамперед, визначимо поняття «законодавчий механізм» в правовій технології реформування.
Поняття законодавчого механізму
Законодавчий механізм – це оформлені у вигляді однієї або кількох статей майбутнього модельного законопроекту правові норми і правові інститути правового механізму, в яких ці правові норми і правові інститути набувають своєї законодавчої (функціональної) форми та в подальшому використовуються для побудови окремих модельних законопроектів, стають елементами системи модельного законопроекту.
Під час формування законодавчого механізму відбувається своєрідне перетворення правових норм і правових інститутів правового механізму на статті законодавчого механізму. Правовий механізм ніби «розбивається» на статті законодавчого механізму з одночасним наданням правовим нормам і правовим інститутам цього правового механізму функціональності, з обов’язковим збереженням їхнього правового змісту. Таке «розбиття» здійснюється заради досягнення заздалегідь визначеної мети – побудови з цих законодавчих механізмів модельних законопроектів, які мають органічно увійти в систему законів країни. Наприклад, в правовому механізмі «Система судів» концепції судової реформи містяться правові нормі і правові інститути, які є носіями нової реформаторської якості в питаннях, пов’язаних з утворенням судів. Але для того, щоб ці правові нормі і правові інститути «запрацювали» в системі законів, їх необхідно оформити в сукупність статей законодавчого механізму «Утворення судів» з обов’язковим збереженням їхнього правового змісту. В подальшому, цей законодавчий механізм підлягає поміщенню в заздалегідь визначене для нього місце в розділі «Утворення, реорганізація та ліквідація судів» модельного законопроекту «Про судоустрій та статус суддів» (як елемент системи цього модельного законопроекту).
Технологічно формування законодавчого механізму відбувається шляхом здійснення таких послідовних дій (відповідно до правил юридичної техніки):
а) Визначаються вид, система і структура модельних законопроектів, в яких планується задіяти законодавчі механізми, які будуть сформовані в результаті оформлення кожного окремо взятого правового механізму. Це може бути або окремий модельний законопроект, або модельний законопроект про внесення змін і доповнень; або кілька окремих модельних законопроектів, або кілька модельних законопроектів про внесення змін і доповнень;
б) Правові норми і правові інститути правового механізму, як носії реформаторської якості у певних правовідносинах (наприклад, у правовідносинах подання позову, ліквідації судів, призначення суддів тощо), «розбиваються» на окремі статті законодавчого механізму у такий спосіб, щоб обов’язково зберігся правовий зміст цих правових норм і правових інститутів, а також була забезпечена повнота і однозначністьрозуміння їхнього змісту. Одночасно формулюються і найменування цих статей (без нумерації);
в) Сформовані статті розміщуються в законодавчому механізмі в логічній (оптимальній) послідовності – так, як планується їх розмістити в параграфах, главах, розділах модельного законопроекту. Це розміщення має забезпечити простоту та доступність статей для їхнього подальшого застосування в якості законодавчих регуляторів правовідносин. Одночасно, формулюються і найменування параграфів, глав, розділів модельного законопроекту, в яких розміщені ці статті (без нумерації);
г) Аналізується взаємообумовленість і взаємодія між собою сформованих статей законодавчого механізму з метою забезпечення їхньої взаємодоповнюваності, змістовної несуперечливості, однаковості їхнього застосування в якості законодавчих регуляторів правовідносин та гармонійного зв'язку між ними.
ґ) Задля забезпечення змістовної цілісності модельного законопроекту, аналізується та перевіряється взаємодія і взаємообумовленість сформованих законодавчих механізмів з іншими законодавчими механізмами, які містяться в модельному законопроекті.
Ознаки законодавчого механізму
а) Законодавчий механізм є корисним тільки як елемент системи модельного законопроекту. Сам по собі законодавчий механізм нічого не вартий, як нічого не вартий двигун окремо від автомобіля. Якщо, приміром, правовий механізм формується у вигляді системи правових норм та правових інститутів і при цьому не є частиною якоїсь спеціальної конструкції (викладається, як би мовити, на аркуші паперу), то законодавчий механізм завжди є складовою законопроекту, елементом його системи, і – що головне - формується виключно як його складова, елемент його системи. Це означає, що перед тим, як братись за формування законодавчого механізму, необхідно вже знати, в якому модельному законопроекті цей законодавчий механізм буде функціонувати, знати вид, систему та структуру цього законопроекту. Наприклад, для того, щоб сформувати законодавчий механізм врегулювання правовідносин, пов’язаних з реорганізацією суду, необхідно вже знати найменування, вид, систему модельного законопроекту, в якому цей законодавчий механізм буде функціонувати, а також розуміти, як він буде співфункціонувати з іншими законодавчими механізмами в цьому законопроекті. І тільки після цього братись за його формування;
б) При формуванні законодавчого механізму основний акцент робиться не на правовому змісті (як при формуванні правових норм і правових інститутів в правовому механізмі), а на законодавчій формі статей законодавчого механізму, зокрема на тому, наскільки правильно та оптимально (з точки зору ефективності регулювання) правові норми і правові інститути впорядковані в статті законодавчого механізму; наскільки логічно та послідовно розміщені ці статті в параграфах (главах) законодавчого механізму. Це пов’язано передусім з тим, що на момент формування законодавчого механізму правовий зміст правових норм і інститутів вже сформований в правовому механізмі. В свою чергу, від правильності обрання (формування) законодавчої форми залежить збереження цього правового змісту в ході законозастосовчої діяльності (зокрема, правовий зміст статей законодавчого механізму не повинен бути спотвореним, має лишитись правовим). Також, від правильності формування законодавчої форми статей законодавчого механізму залежить і ефективність майбутньої законозастосовчої діяльності.
в) Якщо правовий механізм створюється за правилом: один ідеологічний напрямок – один правовий механізм, то законодавчий механізм формується за правилом: один правовий механізм – кілька законодавчих механізмів. Кількість законодавчих механізмів залежить від «потреб» системи модельного законопроекту, виходячи з яких визначається вид та розробляються система і структура цього модельного законопроекту. В свою чергу, «потреби» системи модельних законопроектів залежать від системи законів країни, в яку вони впроваджуються.
Крім того, законодавчі механізми, які оформлюють один і той самий правовий механізм, не завжди включаються в систему одного модельного законопроекту, а можуть бути поміщені в різні модельні законопроекти – як за видами (або окремий модельний законопроект, або модельний законопроект про внесення змін і доповнень), так і за ієрархією (або модельна Конституція, або звичайний модельний законопроект). Наприклад, законодавчі механізми, які оформлюють правовий механізм «Система судів» є складовими (елементами системи) як модельного законопроекту про внесення змін до Конституції України, так і модельного законопроекту «Про судоустрій і статус суддів», так і модельного законопроекту «Про внесення змін і доповнень до процесуальних кодексів». Це зумовлено діючою системою законів країни.
г) Якщо правовий механізм створюється за допомогою правових норм і правових інститутів (вони є інструментарієм для його побудови), то інструментарієм для створення законодавчого механізму є:
- стаття законодавчого механізму з її елементами - пунктами, абзацами, частинами;
- параграфи (глави) законодавчого механізму, які об’єднують кілька статей зі спільним предметом регулювання. Як правило, параграфи (глави) законодавчого механізму об’єднують сукупність статей, що утворюють собою окремі правові інститути;
ґ) Оформлюючи правові норми і правові інститути в статті, законодавчий механізм у такий спосіб наділяє правовий механізм функціональністю тобто придатністю бути законодавчим регулятором, що дозволяє в подальшому застосовувати ці статті в законодавчому регулюванні правовідносин.
д) Залежно від функціональності і правового змісту, законодавчий механізм може бути або складовою звичайного модельного законопроекту (майбутній звичайний закон), або складовою модельної Конституції (майбутня Конституція); або складовою модельного законопроекту про внесення змін і доповнень до звичайного закону, або складовою модельного законопроекту про внесення змін і доповнень до Конституції;
Призначення законодавчого механізму
Якщо правові механізми призначені для перетворення реформаторських ідей ідеології реформи в правову форму – форму правових норм і правових інститутів, – то законодавчі механізми призначені для перетворення правових норм і правових інститутів в законодавчу форму – форму статей, параграфів (глав) – з яких в подальшому будуються модельні законопроекти.
Необхідність розроблення законодавчих механізмів зумовлена передусім тим, що самі по собі правові норми і правові інститути правових механізмів не створені для виконання функції регулювання правовідносин, а лише визначають зміст та способи такого регулювання. Через це, для того, щоб правові механізми «запрацювали» як законодавчі регулятори правовідносин, їм необхідно надати відповідної законодавчої форми – форми статей законодавчих механізмів. Власне задля надання правовим нормам і правовим інститутам правового механізму законодавчої форми і необхідні законодавчі механізми.
Можна провести таку аналогію. Для того, щоб приготувати овочевий салат, недостатньо лише виростити якісні овочі (на якісному ґрунті, з використанням якісної води). Окрім цього, кожен з вирощених овочів слід належним чином обробити, зокрема, нарізати невеликими шматочками тобто надати кожному овочу певної «салатної» форми. І лише після надання їм «салатної» форми стає можливим їхнє використання для безпосереднього приготування салату. Так само і для «приготування» якісного модельного законопроекту: недостатньо лише «виготовити» якісні правові механізми (на якісному «правовому ґрунті»). Окрім цього, кожен з виготовлених правових механізмів необхідно «нарізати» на статті законодавчого механізму тобто надати їм певної законодавчої форми. І лише після надання правовим нормам і правовим інститутам правового механізму законодавчої форми стає можливим їхнє використання для «приготування» модельних законопроектів.
Завдання законодавчого механізму
Законодавчий механізм має виконати три основні завдання, а саме:
а) Забезпечити збереження змісту правових норм і правових інститутів правового механізму після їхнього оформлення в статті законодавчого механізму; не допустити того, щоб право, як змістовна складова правового механізму, зникло зі змісту правових норм і правових інститутів після того, як вони перетворяться на статті законодавчого механізму і функціонально будуть задіяні як законодавчі регулятори правовідносин;
б) Забезпечити ефективність дії правових норм і правових інститутів правового механізму в якості регуляторів правовідносин після того, як вони, у вигляді статей законодавчого механізму, стануть статтями діючих законів. Інакше кажучи, не допустити того, щоб правові норми і правові інститути правового механізму перетворились на сукупність неефективних або «мертвих» норм закону після того, як стануть статтями діючих законів;
в) Визначити оптимальну форму, систему і структуру статей, параграфів (глав) законодавчого механізму з обов’язковим врахуванням специфіки побудови як окремого модельного законопроекту, в якому буде задіяний цей законодавчий механізм, так і в цілому системи законів країни, в якій буде задіяний цей модельний законопроект. Інакше кажучи, забезпечити оформлення правових норм і правових інститутів правового механізму в статті законодавчих механізмів з наданням їм такої форми, системи та структури, які забезпечать максимальну корисність їхнього подальшого функціонування в якості статей діючих законів.
Система законодавчого механізму
Можна виділити два види системи законодавчого механізму.
Перший вид – це система однієї статті. Елементами такої системи є пункти, абзаци та частини однієї статті. Ця система законодавчого механізму являє собою окрему цілісну статтю, де правові норми правового механізму розміщені в пунктах, абзацах, частинах цієї статті. Наприклад, законодавчий механізм, який оформлює правові норми-утвердження визнання людини в Україні вищою соціальною цінністю, повністю представлений в двох частинах статті 3 Конституції України. Але цей вид системи законодавчого механізму зустрічається не часто.
Другий вид – це система кількох статей. Елементами такої системи є окремі статті, які можуть бути об’єднані в параграфи (глави). Така система законодавчого механізму являє собою сукупність статей в кількості, яка необхідна для оформлення правових норм і правових інститутів правового механізму в законодавчі механізми. Як правило, ця система законодавчого механізму оформлює правові інститути правового механізму. Наприклад, законодавчий механізм, який оформлює правовий інститут позовної давності, повністю представлений в тринадцяти статтях глави 19 «Позовна давність» розділу V «Строки та терміни. Позовна давність» книги першої «Загальні положення» Цивільного кодексу України.
Співвідношення законодавчого механізму і модельного законопроекту
/ДАЛІ БУДЕ/
