Адміністративна відповідальність за ст. 130 КУпАП
На сьогодні Україна посідає одне із найпершихмісць в Європі за смертністю та травматизмом на дорогах, а більшість дорожньо-транспортних пригод (надалі – ДТП) трапляютьсячерез перебування водіїв у нетверезому стані.
Особливої уваги заслуговуютьстатистичні дані аварійності в Україні під час керування особами транспортнимизасобами у нетверезому стані. Так, за2015 рік було задокументовано більше 93,1 тисячі фактів керування водіями транспортними засобами унетверезому стані (за добу близько 255 фактів). Загалом за 2015 рік, внаслідоккерування водіями транспортними засобами у нетверезому стані, сталось 2365 ДТП внаслідок яких загинуло 318 осіб і травмовано було 3214учасника дорожнього руху.
З метою посилення адміністративної відповідальностіводіїв Законом України «Про внесення змін до Кодексу України проадміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за керуваннятранспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'янінняабо під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від07.07.2016 р. №1446-VIII (надалі – Закон №1446-VIII) суттєво підвищено розмірштрафів.
Згідно з нормами Закону №1446-VIIIза вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частинами 1–4 статті130 КУпАП, передбачено штраф у розмірі 600неоподатковуваних мінімумів з позбавленням права керування транспортнимизасобами на строк один рік (частина1), 1200 неоподатковуваних мінімумів з позбавленням права керуваннятранспортними засобами на строк три роки(частини 2, 4), 2400 неоподатковуванихмінімумів з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років (частина 3).
Чи досяг Закон №1446-VIIIсвоєї мети, його основні переваги та недоліки, розглянемо нижче.
Основною перевагою Закону №1446-VIIIє те, що внаслідок його прийняття значно зменшилось кількість ДТП внаслідок керування водіями транспортними засобами у нетверезомустані. Загалом за 2016 рік сталося 1962 ДТП за участі нетверезих водіїв (- 17%), в яких загинуло 228 осіб (- 28,3%) і травмовано було 2645 (- 17,7%)учасника дорожнього руху.
Оскільки Закон №1446-VIII набрав чинності у другійполовині 2016 р., для встановлення ефективності запроваджених змін доцільнонавести статистичні показники 2017 р.Так,з 01.01.2017 р. по 31.03.2017 р. зафіксовано 178 ДТП за участюнетверезих водіїв (- 64,6%), в якихзагинуло 17 осіб (- 70,2%) і травмовано було 236 (- 64,6%).
Результати запроваджених змінзвісно вражають. Можна констатувати, що Закон №1446-VIII фактично досяг своєїмети, а запроваджені зміни призвели до зменшення кількості ДТП за участюнетверезих водіїв. Однак, поряд із цим існують і суттєві недоліки Закону №1446-VIII– на які хочу звернути увагу.
По-перше, Законом №1446-VIIIпідвищено розмір штрафних санкцій за вчинення адміністративного правопорушення,передбаченого ч.ч. 1-3 ст. 130 КУпАП, настільки, що вони стали значно більшимирозміру штрафу за вчинення злочину, визначеного ст. 286 «Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатаціїтранспорту особами, які керують транспортними засобами» КК України. Так, наприклад, порушення правилбезпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керуєтранспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілеснеушкодження карається штрафом від 200до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправнимироботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, абообмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керуватитранспортними засобами на строк до трьох років або без такого (ч. 1 ст. 286КК).
По-друге, із санкційчастин 1-3 ст. 130 КУпАП виключено найбільш тяжкий вид адміністративногостягнення – адміністративний арешт. Такі зміни не узгоджуються іззадекларованою метою Закону №1446-VIII, а саме – посилення відповідальності.
По-третє, у санкціяхчастин 1-4 ст. 130 КУпАП визначено безальтернативний розмір штрафу та строкпозбавлення права керування транспортним засобом, що унеможливлює припризначенні відповідного стягнення визначити його справедливий розмір зурахуванням всіх обставин справи та ускладнює реалізацію вимог ч. 2 ст. 61Конституції України та низки загальних положень адміністративного права щодоіндивідуалізації відповідальності.
Пунктом 28 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судамиУкраїни законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього рухута експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення натранспорті» від 23.12.2005 р. №14 роз’яснено, що судам необхідно враховувати, що КУпАП не передбачає накладення адміністративного стягнення нижче віднайнижчої межі, передбаченої санкцією певної норми. Тому згідно зі ст. 33цього Кодексу основні й додаткові стягнення слід застосовувати з урахуваннямхарактеру вчиненого правопорушення, особи правопорушника, ступеня його вини,майнового стану, обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, у межахсанкцій відповідних норм.
Щодо індивідуалізаціївідповідальності, з урахуванням обставин справи, суди використовують наступнімеханізми зменшення відповідальності або звільнення порушників відвідповідальності взагалі.
1. Передача матеріалів про адміністративне правопорушення на розглядтрудового колективу.
Нормами ст. 21 КУпАПпередбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, крімпосадової особи, звільняється від адміністративної відповідальності з передачеюматеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщоз урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника донього доцільно застосувати захід громадського впливу.
Із урахуванням щирого каяття,враховуючи дані про особу правопорушника, непритягнення порушника раніше до адміністративноївідповідальності, наявності на утриманні дітей або хворих батьків, водійськепосвідчення - як єдиний дохід, який дозволяє утримувати сім'ю, позитивноїхарактеристики за місцем роботи та клопотання трудового колективу, суди доволі часто передають справи проадміністративне правопорушення на розгляд трудових колективів, застосовуючитаким чином до порушника західгромадського впливу, замість встановлених санкцією ст. 130 КУпАП штрафів.
Як приклад, можна навестинаступні рішення районних судів:
- постановаНовоайдарського районного суду Луганської області від 24.03.2017 р. (№ в ЄДРСУ65560168);
- постановаСквирського районного суду Київської області від 14.03.2017 р. (№ в ЄДРСУ65414108);
- постановаСлов’янського міськрайонного суду Донецької області від 10.03.2017 р. (№ в ЄДРСУ65200170);
- постановаГорохівського районного суду Волинської області від 25.10.2016 р. (№ в ЄДРСУ62572838);
- постановаГалицького районного суду м. Львова від 22.09.2016 р. (№в ЄДРСУ 61774968).
Практика передачісправ про адміністративне правопорушення на розгляд трудових колективів підтримуєтьсяі апеляційними судами. Якприклад, можна навести наступні рішення:
- постановаапеляційного суду Львівської області від 30.03.2017 р. (№ в ЄДРСУ 65930587);
- постановаапеляційного суду Львівської області від 15.03.2017 р. (№ в ЄДРСУ 65342029);
- постановаАпеляційного суду Івано-Франківської області від 20.02.2017 р. (№ в ЄДРСУ64896592);
- постановаапеляційного суду Миколаївської області від 07.02.2017 р. (№ в ЄДРСУ 64538402);
- постановаапеляційного суду Житомирської області від 23.01.2017 р. (№ в ЄДРСУ64265505);
- постанова Апеляційного суду Донецької області від 17.10.2016 р. (№ в ЄДРСУ 62130783).
З огляду на те, що застосуваннявимог ст. 21 КУпАПє правом, а не обов'язком суду, а керуваннятранспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння є грубим порушенням та має підвищену суспільну небезпеку,не всі судді поділяють доцільність застосування до порушників заходів громадськоговпливу. Як приклад відмови в задоволенні відповідних клопотаньтрудових колективів, можна навести наступні рішення:
- постанова апеляційного суду Волинської області від 31.03.2017 р. (№ в ЄДРСУ 65634915);
- постанова апеляційного суду Волинської області від 17.03.2017 р. (№ в ЄДРСУ 65350514);
- постанова Апеляційного суду м. Києва від 03.03.2017 р. (№ в ЄДРСУ 65286919);
- постанова Апеляційного суду м. Києва від 20.01.2017 р. (№ в ЄДРСУ 63570984);
- постанова апеляційного суду Кіровоградської області від 07.12.2016 р. (№ в ЄДРСУ 63287027).
2. Звільнення від адміністративної відповідальності при малозначностіправопорушення
Статтею 22 КУпАП передбачено,що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадоваособа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника відадміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Однак, вказаною нормоюне передбачено визначеннямалозначності адміністративного правопорушення, як підстави звільнення від відповідальності та не встановлено порядкузастосування такого звільнення.
Малозначність, як ознакаадміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, характеризується певнимступенем суспільної небезпечності, але таким, що не потребує застосуваннязаходів адміністративного впливу. Малозначне діяння формально містить ознакипевного діяння, передбаченого КУпАП, але з врахуванням незначного ступеня йогосуспільної небезпечності не є адміністративним правопорушенням.
Визнання діяння, передбаченого ст. 130 КУпАП, малозначним,на думку автора, може бути виключно у випадку незначногоперевищення алкоголю в крові, наприклад, врозмірі 0,21 проміле (або іншого незначного перевищення), тобто на 0,01 промілебільше, ніж це дозволено (постановаАпеляційного суду Вінницької області від 20.01.2017 р. (№ в ЄДРСУ 64347652) іаж ніяк малозначним не можна визнати правопорушеннязі значним перевищенням алкоголю в крові.
Так, постановою Дарницького районногосуду м. Києва від 15.03.2017 р. (№ вЄДРСУ 65599466) встановлено керування порушником транспортним засобом встані алкогольногосп'яніння, з результатомтесту 1,92 % проміле(!!!) і звільнено порушника відадміністративної відповідальності у зв'язку з малозначністю.
Недоліки ст. 22 КУпАП, а саме відсутністьправового регулювання порядку звільнення особи від адміністративної відповідальностіта невизначеність в законі юридичної природи такого виду звільнення відадміністративної відповідальності – призводять до масового (та не завждиобґрунтованого як у вищенаведеному випадку) застосування цієї норми для звільнення порушників від відповідальності.
Як приклад, можна навести наступні рішення:
- постанова Новоайдарського районного суду Луганської області від31.03.2017 р. (№ в ЄДРСУ 65659642);
- постанова Воловецького районного суду Закарпатської області від27.12.2016 р. (№ в ЄДРСУ 63739496);
- постанова Любомльського районного суду Волинськоїобласті від 10.11.2016 р. (№ в ЄДРСУ 62627992);
- постанова Апеляційного суду Рівненської області від 07.04.2017 р. (№ в ЄДРСУ 65865411);
- постанова Апеляційного суду Львівської області від 05.04.2017 р. (№ в ЄДРСУ 65808678);
- постанова Апеляційного суду Харківської області від 04.04.2017 р. (№ в ЄДРСУ 65867138).
Окремої уваги в наведених прикладахтакож заслуговує постанова Апеляційного суду Волинської від 31.03.2017 р. (№ в ЄДРСУ 65683164), якою скасовуючипостанову судді районного суду в частині накладеного адміністративногостягнення та закриваючи провадження у зв'язку з малозначністю, суддяапеляційного суду обґрунтував своє рішення наступним:
«Виходячи з принципу справедливості, який є одним із основних принципівправосуддя, вирішальним у визначенні як регулятора суспільних відносин, одним іззагальнолюдських вимірів права є пропорційність відповідальності вчиненомуправопорушенню. Вважаю, що в даному випадку, застосування стягнення у видіпозбавлення спеціального права є явно несправедливим.».
Тобто, в даному випадку, суддяапеляційного суду звільняючи особу від відповідальності, вдався до оцінки «справедливості» санкції статті, чимперебрав на себе не властиві функції та вийшов за межі компетенції апеляційногосуду, що на думку автора є недопустимим.
Аналізуючи наведені приклади в сукупності, можна дійти висновку, щодоцільність застосування до порушників заходівгромадського впливу, замість встановлених санкцією статті штрафів або жзвільнення взагалі порушників від відповідальності за малозначністю, все ж залишаєтьсяоціночними поняттями та застосовується «завнутрішнім переконанням» судді, а отже існує небезпека зловживання цимправом.
3. Неправильна кваліфікація правопорушення, як підстава повернення адміністративнихматеріалів або закриття провадження
Диспозиція ч. 2 ст. 130 КУпАПпередбачає адміністративну відповідальність за керування транспортним засобомособою, яка перебуває у стані алкогольного сп’яніння, вчиненого повторнопротягом року після накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З наведеного вбачається, що єдиним документом, який підтверджує притягнення певної особи протягомроку до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАПє постанова суду, яка набрала законної сили.
Не є секретом, щооргани поліції передають матеріали про адміністративні правопорушення до судута подальшою їх «долею» не цікавляться. А кваліфікуючи дії порушника за ч. 2 (або ч. 3) ст. 130 КУпАП представникиполіції надають суду «довідки» проскладання на порушника протягом року протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП,що позбавляє суд можливості розглядати справи зліснихпорушників (за ч.ч. 2, 3 ст. 130 КУпАП),а тому суди масово повертають адміністративні матеріалиорганам поліції для належного доопрацювання.
Наведені помилки є типовимидля всіх регіонів країни. Як приклад, можна навести наступні рішення:
- постанова Кіровськогорайонного суду м. Дніпропетровська від 11.04.2017 р. (№ в ЄДРСУ 65907715);
- постанова Миколаївськогорайонного суду Львівської області від 15.03.2017 р. (№ в ЄДРСУ 65573511);
- постанова Шевченківськогорайонного суду м. Запоріжжя від07.03.2017 р.(№ в ЄДРСУ 65151518);
- постанова Зарічного районногосуду м. Суми від 01.03.2017 р. (№ в ЄДРСУ65052742);
- постанова Ананьївськогорайонного суду Одеської області від 15.02.2017 р. (№ в ЄДРСУ 64715999);
- постанова Деснянського районного суду міста Чернігова від 13.02.2017 р. (№ в ЄДРСУ 64689662);
- постанова Оболонського районного суду м. Києва від 20.01.2017 р. (№ в ЄДРСУ 64921149).
Наведена практикаузгоджується з роз'ясненнями, наданими в п. 24 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами України законодавства усправах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатаціїтранспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від23.12.2005 р. №14, якими визнано правильною практику тих суддів, які вмотивованими постановами повертають протоколи про адміністративніправопорушення, складені неуповноваженою на те посадовою особою або без додержання вимог ст. 256 КпАП, відповідному правоохоронному органу для належного оформлення.
Однак, не всі судипідтримують таку позицію. В окремих випадках, за відсутності в матеріалах справисудового рішення про притягнення правопорушника до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,суди закривають провадження по адміністративних справах за відсутністю в діях порушникаскладу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 (ч. 3) ст. 130 КУпАПта звільняють правопорушників від відповідальності взагалі.
Як приклад, можна навестинаступні рішення:
- постанова Комінтернівськогорайонного суду Одеської області від 21.03.2017 р. (№ в ЄДРСУ 65684556);
- постанова Московськогорайонного суду м. Харкова від 16.01.2017р.(№ в ЄДРСУ 64188357);
- постанова Ковпаківськогорайонного суду м. Суми від 17.02.2017 р. (№ в ЄДРСУ 64798070);
- постанова Шумського районногосуду Тернопільської області від 06.03.2017 р. (№ в ЄДРСУ 65130436).
4.Закриття провадження про притягнення до адміністративної відповідальності в зв'язкуз закінченням строку притягнення до відповідальності
Нормами п. 7 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження в справіпро адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, взв'язку закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушеннястроків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
А ч. 2 ст. 38КУпАП встановлено, що адміністративнестягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчиненняправопорушення.
В зв'язку з невчасною передачею органами поліціїматеріалів про адміністративні правопорушення до суду, а іноді і свідомимзатягування самим судом строків розгляду справ, щороку тисячі правопорушниківуникають відповідальності. Прикро, однак відповідальності у такий спосіб уникаютьі найзатятіші любителі п'яноїїзди.
Як приклад, можна навестинаступні рішення:
- постанова Попільнянськогорайонного суду Житомирської області від 27.02.2017 р. (№ в ЄДРСУ 64984665);
- постанова Рівненського міського суду Рівненської області від 27.02.2017 р. (№ в ЄДРСУ 65596722);
- постанова Ічнянського районного суду Чернігівської області від 08.02.2017 (№ в ЄДРСУ 64574782);
- постанова Автозаводського районного суду м. КременчукаПолтавської області від 30.01.2017 р. (№ в ЄДРСУ 64356750);
- постанова Новомосковськогоміськрайонного суду від 25.01.2017 р. (№в ЄДРСУ 64283141).
Однак, зменшення подібних випадків значною міроюзалежить не стільки від суворості того чи іншого адміністративного стягнення,скільки від забезпечення невідворотності адміністративної відповідальності та застосуванняспівмірних стягнень за вчинення відповідних адміністративних правопорушень, щопотребує подальшого правового регулювання.
