Принцип суперпозиції: чи буде відновлено довіру між кандидатами та ВККС?

Судова система перебуває у стані перманентної реформи не один десяток років. За цей час змінилося все: закони, процедури, органи, люди. Або майже все, оскільки дещо залишається незмінним - суди й досі потерпають від недофінансування і кадрового голоду. Апеляційні суди працюють на межі колапсу, справи накопичуються, строки розгляду зростають. На фоні цих старих проблем є ще одна, порівняно нова - конкурси на посади суддів почасти перетворюються на багаторічні марафони судових спорів між тими, хто має формувати систему, і тими, хто прагне стати її частиною.

Відтак маємо парадокс: країна, яка потребує якісного правосуддя як ніколи раніше (адже війна породжує мільйони правових питань), витрачає колосальні ресурси на процесуальну боротьбу замість того, щоб заповнити вакантні суддівські крісла. І це не питання чиєїсь злої волі. Це наслідок того, що в поляризованому світі всім нам дедалі складніше чути один одного. Ми бачимо реальність крізь призму власних очікувань, страхів, і що більше напруги, тим вужчим стає цей тунель бачення.

Утім, напередодні чергового засідання Верховного Суду у великій судовій за позовом 35-ти учасників конкурсу до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, кандидати не полишають спроб віднаходження шляхів мирного і етичного врегулювання спору. Роблять це не тому, що правова позиція слабка – навпаки, порушення процедури доведені нами поза розумним сумнівом. Вони пропонують мир з усвідомлення того, що найкращий результат не перемога в суді у майбутньому, а можливість продовжити участь у конкурсі вже зараз, поки апеляційні загальні суди ще можуть отримати суддів, яких так потребують.

Монологи в дуеті: коли спілкування не стає діалогом

Ми сприймаємо реальність через призму власних переконань, інколи втрачаючи здатність неупереджено розгледіти ту чи іншу ситуацію. Психологи називають це когнітивними упередженнями. Однак якби ми запитали точку зору фізиків, то могли б почути думку, що це явище нагадує протилежність до принципу суперпозиції, - того фундаментального закону квантової механіки, згідно з яким декілька хвиль можуть співіснувати в одному просторі, не знищуючи одна одну. Більше того, вони можуть підсилювати одна одну в певних точках, створюючи зони найбільшої амплітуди.

Чи не це є метафорою того, як мають функціонувати інститути демократії? Різні погляди, позиції, інтереси не повинні знищувати одна одну, вони мають співіснувати, формуючи складну, але життєздатну систему. Проблема в тому, що для цього потрібна не лише толерантність, а й здатність бачити ситуацію масштабно і неупереджено, і звісно, усвідомлювати наслідки своїх дій.

Ще на початку виникнення конфлікту з ВККС кандидати надсилали звернення, описуючи ситуацію, що склалася 04 лютого 2025 року під час складання практичного завдання: помилку в умовах одного із завдань, використання завдання, що не ґрунтувалося на оприлюдненому переліку модельних справ. Статистика говорила сама за себе, адже лише 13,8% кандидатів із групи, що складала іспит того дня, успішно його пройшли на відміну від понад 60% успішності в інші дні.

Комісія навіть не озвучила колективне звернення кандидатів під час вирішення питання про затвердження результатів іспиту. У подальшому, у численних відповідях ВККС посилалася на власні процедури та дискреційні повноваження. Але чи намагалася тоді Комісія зрозуміти суть проблеми, а не лише формально відповісти на звернення?

У цьому і полягає суть «монологу в дуеті», коли обидві сторони говорять, але ніхто не слухає. Кожен промовляє зі своєї позиції, але не намагається побачити ситуацію очима іншого. Результат передбачуваний: замість вирішення проблеми ми маємо ескалацію конфлікту та перехід у судову площину.

На тлі парламентського розслідування: контекст без оцінок

Ситуація ускладнюється ще й тим, що конкурсні процедури ВККС опинилися в центрі уваги Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України. 06 листопада 2025 року ВККС оприлюднила заяву, в якій констатувала: «Останні заяви та висновки, що з'явилися у медіа у зв'язку з діяльністю парламентської тимчасової слідчої комісії, вкотре демонструють спробу здійснити політичний та інформаційний вплив на Вищу кваліфікаційну комісію суддів України» - Заява ВККС.

Я свідомо утримуюся від будь-яких оцінок цієї ситуації. Моє завдання захищати права кандидатів у т.ч. у Верховному Суді, а не коментувати політичні процеси. Утім, не можна ігнорувати той факт, що ця ситуація створює додатковий контекст напруги, в якому відбувається конкурс і розглядаються судові справи.

Питання полягає не в тому, хто правий у цьому протистоянні, а в тому чи не втрачаємо ми з виду головну мету: сформувати якісний, доброчесний суддівський корпус, який здатний забезпечити право громадян на справедливий суд. Чи не втрачає нині судова влада свій авторитет, ще не встигши його укріпити після попередніх потрясінь?

Днем раніше цієї заяви, тобто 05 листопада 2025 року, ВККС прийняла рішення про визнання нечинним практичного завдання, виконаного 14 жовтня 2025 року кандидатами на посаду судді місцевого суду, та призначення повторного складання іспиту на 17 листопада 2025 року.

Для 35-ти позивачів це рішення стало важливим сигналом того, що Комісія здатна визнавати процедурні недоліки та виправляти їх не через судове рішення, а за власною ініціативою. Водночас виникло резоне питання: чому аналогічний підхід не був застосований до ситуації 04 лютого 2025 року, попри звернення кандидатів, попри Акт позаштатної ситуації, попри очевидну нерівність умов складання іспиту?

Саме це рішення Комісії від 05 листопада і стало підставою для сьогоднішнього колективного звернення 35-ти позивачів до членів ВККС та ВРП з проханням застосувати ту саму логіку виправлення процедурних недоліків. Не як поступку під тиском, а як прояв послідовності у власних рішеннях і демонстрацію дотримання принципу належного врядування.

Замість висновку

Повертаючись до принципу суперпозиції: можливість співіснування різних хвиль у одному просторі не означає, що вони стають ідентичними чи знищують одна одну. Вони залишаються різними, зберігаючи свої характеристики.

Так само й у ситуації з 35-ма учасниками конкурсу: визнання Комісією того, що 04 лютого 2025 року була порушена рівність умов складання іспиту, не означає визнання того, що Комісія діяла з поганими намірами. Це означає лише визнання того, що в складній, багатоступеневій процедурі сталися недоліки, які потребують виправлення, демонстрація здатності ВККС діяти послідовно та відповідально.

Ми живемо у світі, де «монологи в дуеті» замінили справжній діалог. Однак я не вірю, що ми приречені на конфлікт. Вважаю, що навіть найскладніші спори можуть бути вирішені конструктивно. Бо істинна сила права не у домінуванні, а у здатності відновлювати справедливість, зберігати довіру і повагу одне до одного.