Напевне найпопулярнішим питанням, яке часто задають громадяни є наступне: Дезміни? Де обіцяні нові обличчя в судовій системі??? Однак попри такупопулярність чомусь тема добору кандидатів на посади судді місцевих судівцікавить лише самих кандидатів на суддівські посади та фахові ЗМІ, в той час,як наприклад тема конкурсу до Верховного Суду була на вустах у всіх. І тількилінивий не коментував цей конкурс. Погоджуюсь, що формування найвищого судудержави шляхом відкритого прозорого конкурсу – резонанс, однак не до ВерховногоСуду в першу чергу звертається громадянин зі своїм болем, конфліктом, спором. Віннесе позов до місцевого суду. І тільки в тому разі, коли не знаходить правди всудах першої та апеляційної інстанції, він йде до Верховного Суду. Тому на моєглибоке переконання, інтерес до теми кадрового наповнення судів першої інстанціїповинен бути стабільно високим. Розуміючи важливість означеної тематики Українськимінститутом майбутнього було проведено захід за участю народних депутатівУкраїни, представників Вищої кваліфікаційної комісії суддів України,Адміністрації Президента України, Асоціації помічників України, представниківкандидатів на посади суддів місцевих судів, на якому обговорено наявні проблемикадрового голоду місцевих судів та шляхи їх подолання.
Формат заходу був нестандартний. Вперше представники влади слухаликандидатів, а не навпаки. Примітно, що серед спікерів були представники всіхкатегорій кандидатів в судді: помічники суддів, працівники апарату, адвокати - представникидругого, третього та четвертого суддівських доборів. В кожного з них свояісторія та свій бій. Ви правильно прочитали – бій. Тому що життя в епоху змінне гарантує нічого, крім гартування характеру. Шлях до суддівської мантіїтернистий та подекуди несправедливий: успішне складення кваліфікаційного іспитуще не гарантує виграш в конкурсі, виграш в конкурсі на конкретний суд жодним негарантує отримання рекомендації ВККС, зелене світло ВККС не гарантує успішнепроходження Вищої ради правосуддя, а перепустка (подання) Вищої ради правосуддяне дає ніяких гарантій призначення на посаду судді. Так було не завжди. Врадянські часи суддів обирали (народні судді), пізніше суддями призначали (спочаткуна 5 років, потім обирали безстроково) без відкритих конкурсів, мав значенняавторитет юриста та протекція, а починаючи з 2011 року суддями ставали черезпроходження процедури всеукраїнського добору. Кожен наступний добір бувекспериментальний. Методом проб та помилок віднаходилась універсальна формула,яка б забезпечила потрапляння до суддівських крісел лише кращих з кращих.Наразі триває четвертий суддівський добір, в якому по максимуму врахованопомилки попередніх. Однак, за словами самих кандидатів і він не є ідеальним восновному через довготривалість процедур. Законодавець визначив так, що длядопуску до кваліфікаційного іспиту потрібно пройти навчання в Національнійшколі суддів України. Для кандидатів, що мають стаж роботи помічників це 3місяці навчання, а для всіх інших юристів – рік. Виходить так, що кандидатам зусіх куточків України потрібно їхати на навчання до НШСУ, залишати родини тадомівки, втрачати роботу та жити в столиці на стипендію в розмірі 6838 грн. вмісяць. Зауважу, без жодних гарантій бути призначеними суддями. А далікваліфікаційний іспит та конкурс. Конкурувати доведеться не лише між собою, алей з суддями, які забажають перевестись до іншого суду. Зараз вакантними є 1147суддівських посад. В доборі беруть участь 1309 кандидатів на суддівські посади(всіх категорій). Скільки з них успішно подолає досить високий 75%кваліфікаційний бар'єр? Невідомо. Очевидно лише одне – ці люди, що погодилисьпроходити випробування, сміливці. Напевне саме таких суддів потребує судовасистема – здатних до прийняття сміливих нестандартних рішень. Залишилось їх дочекатись.
І два слова про омріяний незалежний та справедливий суд.
Де починається незалежність судді? Вона бере свій початок з незалежності кандидата на посаду судді. Осьчому так важливо, щоб процедура призначення на суддівську посаду була зрозумілою,прогнозованою та справедливою.
Тільки чесно пройшовши всі випробування людина здатна відчувати внутрішнюсвободу та готовність сповідувати принцип верховенства права, судити по совісті, керуючись законом та внутрішнім переконанням.