«Змішалися в купу коні, люди…» Переможці,переможені, щасливі, ображені, зрадофіли, ідеалісти – всі змішались увеличезній інформаційній лавині навколо нового Верховного Суду. На днях набравчинності Закон «Про Конституційний Суд України». Лавина поглинула і цю новинута понеслась далі, продовжуючи перемішувати все, що до неї потрапить. «Снігу»щедро додали ще й деякі народні обранці, які коментуючи останні новини, заплутатисвоїх виборців остаточно. За їхньою версією завершився конкурс на заняття 120посад суддів Конституційного Суду. Прекрасна нісенітниця. По-перше, конкурс щетриває, по друге – 120 суддів працюватимуть у Верховному Суді, тоді як КонституційнийСуд має 18 суддів, які призначаються за абсолютної іншою процедурою.
Слово – не горобець. Як кандидатське так і експертне середовище розділились вдумках. Деякі кандидати висловлюють сумніви з приводу неупередженості арбітраконкурсу та не розуміють яким чином визначались бали на його останніх етапах.Інші ж навпаки, звертають увагу на відкритість всіх процедур та визнають, щоперемогли найкращі. Експерти з числа Реанімаційного пакету реформ (які одночасноє членами Громадської ради доброчесності) скептично поставились до оголошенихрезультатів конкурсу. На їхню думку, до наступного туру потрапило «25 % недоброчеснихкандидатів». Під ними традиційно розуміють суддів, відносно яких Громадськоюрадою доброчесності було прийнято негативні висновки . Частиною 1 статті 88 Закону України «Про судоустрій істатус суддів» передбачено, що увипадку встановлення у висновку ГРД того, що кандидат не відповідає критеріямпрофесійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів Україниможе ухвалити рішення про підтвердження здатності такого кандидата здійснюватиправосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане неменше ніж одинадцятьма її членами. Зважаючи на наведене та з огляду нате, що кожен з оголошених 120-ти переможців був в законному порядку визнанийтаким, що підтвердив свою здатність здійснювати правосуддя (а отже доброчесним),такі закиди експертів свідчать або про незнання ними законодавства або просвідоме нехтування його вимогами. Примітно, що думку про сумнівністьрезультатів конкурсу не розділяють провідні експерти та громадські діячі. Так,на переконання керівника ПроектуЄС "Підтримка реформ юстиції в Україні" Довідаса Віткаускаса, Українастворює новий стандарт формування суддівського корпусу, якому можуть слідуватиінші держави, включаючи країни розвинутої демократії. Громадський діячта блогер Карл Волох звертає увагу суспільства на відсутність корупційнихскандалів навколо призначення до Верховного Суду, і це при тому, що кількість кандидатів,які не пройшли далі складає багато сотень людей. Пан Волох резюмує: «А теперпродовжуйте стверджувати, що в країні немає реформ та нічого не змінюється».
Страсті за конкурсом. Не залишились осторонь оголошення результатів конкурсутакож представники міжнародної спільноти. Посол США в Україні Марі Йованович всвоїй заяві зазначила: «якщо120 кандидатів, які мають високі моральні якості і є найкваліфікованішими, неможуть бути знайдені в цьому раунді, то, можливо, нам необхідний другий раунд».Цю заяву інтерпретують по-різному: від висловлення недовіри конкурсу довтручання у внутрішні справи українців. Втім, якщо бути об’єктивними, нічогоекстраординарного не прозвучало. Конкурс триває. Право пошуку кращих серед найкращихтепер належить Вищій раді правосуддя. Однак більш ґрунтовною та переконливоювиглядає позиція Режі Брійя – радника Генерального секретаря Ради Європив Україні, який зазначив:«Українське суспільство очікує, що нові судді Верховного Суду будутьнезалежними та неупередженими в судовій практиці упродовж усієї своєї кар'єри,і ці принципи повинні бути дотримані також і під час набору та призначеннясуддів. Це є очевидним, що ВККС використовувала усі наявні засоби длядотримання принципів відкритості та публічності під час проведення конкурсу доВерховного суду. Звіти ВККС, висвітлення конкурсної статистики, брифінги,зустрічі з громадянським суспільством, ЗМІ, міжнародними партнерами є явноюознакою прозорості та відкритості конкуренції. Я повинен зауважити, що записінтерв'ю з кандидатами або оприлюднення цих матеріалів на веб-сайті Комісії неє загальноприйнятою практикою держав-членів Ради Європи. У той же час мирозуміємо, що такі кроки здійснюються українськими владою з метою відновленняповної довіри до системи правосуддя, саме тому ці заходи можна вважатиефективними на цьому етапі». Позиція європейців додає певного оптимізму в тому,що новому Верховному Суду буде під силу забезпечити повне дотримання трьохосновних засад: демократії, верховенства права та прав людини.
«М’яч» на боці ВРП. Що далі? Відповідно до ч.ч. 18-19 статті 79 Закону України «Просудоустрій і статус суддів» Вища рада правосуддя насвоєму засіданні розглядає питання про призначення кандидата на посаду судді тав разі ухвалення позитивного рішення вносить подання Президентові України пропризначення судді на посаду. Принагідно зазначу, що Президент виконує церимоніальну функцію у процесі призначення судді на посаду, тому можна сказати, що саме за ВРП останнє слово.
Вища рада правосуддя може відмовити у внесенні ПрезидентовіУкраїни подання про призначення судді на посаду виключно з а таких двох підстав:
1)наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критеріюдоброчесності чи професійної етики або інших обставин, які можуть негативновплинути на суспільну довіру до судової влади у зв’язку з таким призначенням;
2) порушення визначеногозаконом порядку призначення на посаду судді.
При цьому, першу підставу ВРП визначає, керуючись
власноюоцінкою обставин, пов’язаних із кандидатом на посаду судді, та йогоособистих якостей. Деталізуються ці законодавчі положення в Регламенті Ради. Так, відповідно до п. 10.4. цього документа ВРП може відмовити увнесенні Президентові України подання про призначення судді тільки на підставіобґрунтованих відомостей, які були отримані Радою в передбаченому закономпорядку, якщо:
а) такі відомості не були предметом розгляду Вищоїкваліфікаційної комісії суддів України;
б) Вищакваліфікаційна комісія суддів України не дала належної оцінки таким відомостям умежах процедури кваліфікаційного оцінювання щодо відповідного кандидата.
У відповідності доположень ст. 31 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» органи та члени ВищоїРади правосуддя вправі витребовувати та одержувати будь-яку інформацію, щостосується кандидата (в т.ч. від органів та установ усистемі правосуддя), мають доступ до всіх довідкових систем.
Таким чином, закон наділяє Вищураду правосуддя досить серйозними повноваженнями в процесі добору кандидатів напосаду судді. Кінцевий результат конкурсу буде напряму залежати від повноти таякості перевірки кандидата Радою, появи можливих нових обставин, які не булипредметом перевірки ВККСУ та переконливості обґрунтування рішень ВККСУ, які Комісія приймала відносно кожного кандидата. Формулювання ст. 79 закону, якедублюється в останньому абзаці п. 10.4 Регламенту щодо «власної оцінкиобставин, пов’язаних з кандидатом» дає підстави говорити про широку дискреціюВРП у цьому питанні. Крім того, за відсутності єдиного зведеного документа,який би визначав критерії такої власної оцінки, певного суб’єктивізму на стадії все ж ВРП не уникнути.
Участь громадськості. Правовий аналіз законодавчих положень, які регламентуютьдіяльність Вищої ради правосуддя свідчить про те, що участь громадськості уформуванні суддівського корпусу на цій стадії здійснюється в класичномуваріанті, тобто шляхом звернень. Наявний у матеріалах досьє висновокГромадської ради доброчесності є одним з багатьох джерел інформації про кандидата,який не має наперед обов’язкового значення для Ради. Більш того, закон непередбачає можливості участі ГРД у процесі проходження кандидатом перевіркиВищою радою правосуддя. Втім не виключена можливість звернення членів Ради доГРД із запитом про надання інформації (можливо додаткових пояснень до інформації,вказаної у рішеннях ГРД). Наразі цей механізм взаємодії з громадськістю суттєвовідрізняється від того, який законодавчо закладений між ВВКСУ і ГРД, та більше нагадує популярний в народі вислів: «Ваш номер восемь, когда надо – спросим». Звісно подібний станречей буде не до вподоби членам Громадської ради доброчесності, які переконанів абсолютній бездоганності та виключній правильності своїх висновків. Тому не виключено, що восени нас чекаютькостюмовані маскаради, підрахунки статків заробітків членів Вищої ради правосуддя,мітинги та акції під різноманітними приводами. Право на мирні зібрання гарантується та захищається Конституцією України. Втім організаторам та ідейним натхненникам протестних варто врахувати те, що підливаючи олії у вогонь народного невдоволення, вони беруть на себе всю повноту відповідальності за можливі негативні наслідки.
Дуже хочеться сподіватись те, що члени Вищої ради правосуддя не піддадуться жодному незаконному тискуабо впливу, і в своїй діяльності керуватимуться виключно принципами верховенстваправа, незалежності та об’єктивності.