Рівно 265 днів минуло від датиоголошення конкурсу до найвищого суду держави до оприлюднення рейтинговогосписку потенційних переможців. Перший відкритий конкурс характеризувався високимрівнем уваги до нього не лише громадян України, але й іноземців. Всіх цікавилопитання: чи здатна Україна врахувати всі слушні поради експертів, міжнароднийдосвід і провести якісний та чесний добір до Верховного Суду?
І хоча верховне змагання ще триває (останнєслово за Вищою радою правосуддя), маємо змогу підвести його перші підсумки.
Унікальніновації. Для сприяння Вищій кваліфікаційнійкомісії суддів України у встановленні відповідності кандидатів критеріямпрофесійної етики та доброчесності було створено Громадську раду доброчесності.Це своєрідний «суспільний фільтр» відбору, пройти через який мусили всі безвиключення конкурсанти. Вся інформація та висновки публікувались на сайті Радита підлягали обовязковому заслуховуванню під час проведення співбесід.
Репутація– понад усе. Під час проходження етапів доборукандидати відстоювали найцінніше для юристів – власну репутацію. Робилось це врізний спосіб. Хтось сповідався на своїй сторінці в мережі Фейсбук, хтосьдобивався заслуховування на засіданні Ради доброчесності, дехто обирав більшреактивний шлях судового оскарження. Все для досягнення єдиного результату –потрапляння в топ-список 120-ти переможців. Траплялось і так, що ВККСУ непогоджувалась з висновком Громадської ради доброчесності, або ж Рада самаскасовувала висновок.
До речі, ті, хто цікавився конкурсом, міг слідкуватиза його перебігом в прямому ефірі. І судячи з кількості переглядів, першесудове реаліті - «За склом» було напрочуд популярним. Аудиторія умовнорозділила кандидатів на три групи: улюбленці, одіозні претенденти та ті, прокого раніше ніхто не чув. Ймовірно, що саме співвідношення в рейтингупереможців представників двох перших категорій матиме визначальний вплив насприйняття суспільством персонального складу нового Верховного Суду.
Безполітики. Проте найголовніший, на мою думку,здобуток судової реформи полягає в тому, що представники законодавчої та виконавчої влади, політики усунуті від процесу доборусуддів. Непрямим доказом цього може вважатись факт вибуття на початкових етапах конкурсуодразу двох впливових народних обранців – Леоніда Ємця та Руслана Сидоровича.
Як відомо, навіть в країнах розвинутої демократіїпроцес призначення суддів має свою вагому складову, яка полягає в перемовинахміж різними політичними силами або посадовими особами. По суті кандидатура тогочи іншого судді найвищого суду є компромісом між владою та опозицією. ВУкраїні, запит на суд, якому можна було б беззаперечно довіряти, був настількисерйозним, що владі довелось іти на компроміс не з опозицією, а з власнимнародом, а отже - відмовитись від важелів впливу на судову систему. Проте неварто зовсім списувати політиків з рахунку. Якраз зараз, після оприлюдненнясписку рекомендованих, є надвисокою спокуса попіаритись на темі судовоїреформи, а відтак кожен зі 120-ти кандидатів може отримати незавидний статус«мішені популістів». Однак це ще не все. З сьогоднішнього дня кандидатам-переможцямварто звикати до прискіпливої уваги журналістів, громадських діячів та й власнеправоохоронців.
Кращіз кращих. Вперше до найвищого суду країнипотраплять не лише судді, але й адвокати та науковці, які пройшовши всівипробування показали найвищий результат. Першість в кримінальній касаційнійюстиції здобув суддя Лев Кишакевич, в господарській - науковець професорВіталій Уркевич, в адміністративній юстиції суддя Лариса Мороз, в цивільній –адвокат та науковець Дмитро Гудима. Ймовірно найбільше нарікань у представниківгромадськості вже традиційно викличе список потенційних суддів до Касаційного адміністративногосуду. В них фігурує певна кількість діючих суддів адміністративних судів, протипроходження яких виступали члени Громадської ради доброчесності. Тому слова «зрада»та «ганьба» вже традиційно будуть вельми вживаними в найближчі декілька тижнів.
Серед всього загалу переможцівприсутні судді вищих спеціалізованих судів, а це означає, що на перших порахсаме на основі їх досвіду інші колеги будуть вчитись працювати з касаційнимискаргами. Приємно вражає велика кількість науковців або суддів/адвокатів, якітакож мають науковий ступінь, що гарантує високу якість судових рішеньнайвищого суду. Хоча є очевидним, що науковцям буде найскладніше призвичаїтисьдо командної роботи в колегіях, адже до цього, кожен з них в силу професійноїдіяльності був «заточений» на наукову дискусію. В будь-якому випадку, плюралізмдумок має принести лише користь спільній справі - формуванню єдиної зваженої правовоїпозиції Верховного Суду.
Сюрпризи. Найбільшим сюрпризом для суспільства була заяваГолови Верховного Суду України Ярослава Романюка про припинення участі уконкурсі. Примітно, що її було оприлюднено лише після оголошення рейтингу 30-типереможців до Касаційного цивільного суду, в якому пан Ярослав займав 25-епочесне місце. Обґрунтування заяви – бажання піти у відставку, викликало жвавийінтерес та безліч версій у представників правничої спільноти. Втім це не змінюєрезультату – до тридцятки цивілістів долучився 31-ий по списку кандидат, це СергійМартєв, суддя з Полтави з понад двадцятирічним суддівським стажем роботи.
Замість висновку. Конкурс до ВерховногоСуду проходив досить напружено. Його безпрецедентна відкритість часто межувалаз необхідністю захисту прав кандидатів на таємницю особистого життя та персональних даних. Однак зважаючи на відсутність скарг з цього приводу, всірозуміли, що беруть участь у експерименті загальнонаціонального масштабу. І на моє переконання, українцям є чим пишатись. Ми отримали реальний шанс на оздоровлення системи правосуддя. Звісно, що прокомпетентність та доброчесність переможців можна буде судити лише після того,як Верховний Суд запрацює, однак вже зараз є очевидним: в списки найкращихпотрапили авторитетні високопрофесійні юристи. Відтепер вся увага зміщується в бікдіяльності Вищої ради правосуддя, яка має продемонструвати якісно новий рівеньдобірної майстерності.