Сьогодні 04 липня, найбільше свято для американців. В день незалежності Сполучених Штатів Америки ненарокомзадумуєшся: а що дала світу Америка, окрім знаменитого iPhone ? Чому ми, нащадки Київської Русі маємо прислухатись до неї? Все дуже просто. Ця молода країна, на відміну від тисячолітніх ста л их держав, всього за 200 років свогоіснування за землі, яку почали о бробляти переселенці « з числого аркуша», подарувала Планеті дух свободи танезалежності. Пригадайте доктрину американської мрії. Вона полягає в тому, що КОЖНОМУвідкрита можливість досягнути успіху, завдяки таким рисам як працелюбність,мужність, наполегливість та рішучість. Ця мрія передбачає рівні можливості длявсіх, чесні конкурси на ряду зі складними випробуваннями, але чим важчий шлях тим ціннішаперемога!
Нещодавно у кожногоукраїнського юриста з’явилась неймовірна можливість втілити власну, українськумрію, яка насправді нічим не відрізняється від класичної американської.Українці від природи працьовиті, мужні та наполегливі, тому заслуговують бутиуспішними. Для цього потрібно було лише одне – досконалий чесний механізмреалізації мрії. Судова реформа надала таку можливість. Вже зовсім скоро країнавперше побачить суддів найвищого суду, які пройшли жорстку процедуру добору.Перший добір приніс перші уроки, виявив недоліки, які потребують усунення.Роботу над помилками потрібно проводити якісно, дослухатись до слушних думоклюдей, які взмозі бачити більше, відчувати дух права і свободи, зазирнути в майбутнє.
Минулого тижня американськийдипломат, посол США в Україні Марі Йованович в своїй промові наголосила: « We also hope that the legislative drafting process will be accelerated and as drafting happens , there will be impact from all the key stakeholders including legal experts and civil society . Ibelieve that selecting the right judges for the Supreme Court and theestablishing an independent Anticorruption court in Ukraine are the first stepstowards the rebuilding Ukrainians people’s faith in the judiciary” . Мною зумисне наведено цитату в оригіналі, щоб невтратилась the main idea всього виступу. Читайте та робіть власні висновки. Останнім часом, на жаль стало звичним,коли тезу написану навіть рідною українською мовою тлумачать по-різному. В залежностівід інтересів. Не кажучи вже про іншомовні тексти. То що ж насправді мала на увазі посол США?
В процедурі добору до Верховного Суду маємо три сторони: 1) суб’єкт, якийнаділений владними повноваженнями приймати рішення - ВККСУ; 2) громадськість, яка також наділена владними повноваженнями приймати відповіднівисновки – Громадська рада доброчесності; 3) кандидати до Верховного Суду –першопрохідці, сміливці, які не побоялись бути розглянутими «під мікроскопом»першими двома поважними суб’єктами. Між іншим, саме цих двох суб’єктів має наувазі посол США, кажучи про взаємодію, саме їх ОБОХ стосується заклик довідкритості та прозорості процесу добору. Які ж у них успіхи? У ВККС всізасідання проходять в прямому ефірі, в ГРД вже давно – жодного. Всі в електронномурежимі. В чисельних поясненнях з цього приводу члени ГРД вказують на відсутністьфінансування. Дійсно, передбачивши діяльність ГРД на громадських засадахзаконодавець якось випустив з уваги той момент, що людям (членам ГРД) потрібноза щось жити, десь збиратись, засідати, та як не як, але забезпечувати право надоступ до інформації інших членів громадянського суспільства, які не входять доГРД. А таких близько 42 млн. чоловік (!) І декому цікаво чим займається не лише Комісія, але й делегована громадськість.
Не меншу цікавість викликає також остання практика «доброчесників»– знімати претензії до кандидата в усному порядку прямо під час пленарногозасідання, мотивуючи тим, що кандидат надав докази на підтвердження власноїдоброчесності. То це ж добре! – скажете Ви. Авжеж. Було б ідеально доброчесно,якби не два моменти: перший – ніхто в очі не бачив цих доказів, другий – навітьоднієї незнятої претензії достатньо, аби залишити в силі негативний висновок. Ависітиме на сайті ГРД він вічність. Так, саме вічність, адже жодного засіданняз приводу корегування негативного висновку членами ГРД не проводиться. Тимчасом, негативний висновок «робить свою темну справу» - дискредитує кандидата,адже залишається на сайті у відкритому доступі в незмінному вигляді.
Можливо стурбованість американського посла викликана саме такимифактами? На моє переконання, саме зараз, ДО завершення конкурсу до ВерховногоСуду, Громадська рада доброчесності повинна вжити безпрецедентних заходів щодо роз’ясненнякожного свого рішення, кожної правки висновку, як документа, який має не лишеюридичне, але й репутаційне значення. Має бути оприлюднено: чому був знятийпункт висновку (у текстовому виразі) та в додаток прикладені відповіднідокументи, які слугували підставою для зняття звинувачення. В протилежному випадкунеупереджений спостерігач не матиме змоги однозначно зрозуміти логікупредставників громадськості. Інакше про жодну прозорість не може йти мова. Уцьому зв’язку також варто оцінити реальну загрозу виникнення недовіри міжнародноїспільноти до результатів конкурсу саме через непрозорість діяльності Громадськоїради доброчесності, яка як вище зазначалось є самостійною стороною добору.
Третя сторона. Кандидати. Сміливці заобставинами. І тут суцільний квест… В чиїх руках безпека матеріалів, які містятьвеличезний об’єм інформації про більш ніж 600 людей? Включаючи матеріали,передані НАБУ. Яка їх доля? Де вони зберігаються? Який мають статус? В державнихорганах вони б мали спеціальний статус і хтось ніс би персональнувідповідальність за їх зберігання. А що ж громадськість? До якого об’ємуінформації мав доступ кожен з членів ГРД? До всього, чи лише стосовно тихкандидатів про яких писали висновки? Судячи з інформації на сайті, листинадсилались на одну електронну адресу. Це означає, що всі члени Ради малидоступ до ВСІХ матеріалів. Яке відношення мають до цієї інформації три особи,які нині покинули лави членів ГРД Петро Варишко, Катерина Чорна, Леонід Маслов?Чи мають вони зараз доступ до цих матеріалів? Зрозумійте, мова йде про БЕЗПЕКУмайбутніх найвищих суддів країни. А це незалежність, неупередженість,справедливість. Все те, до чого ми так прагнемо і для чого все починалось.
МИ маємо спільну українську мрію – побудувати сильнудержаву, громадянством якої ми б пишались, розумними рішеннями керівників якоїми б захоплювались, рішення судів якої ми б поважали та виконували. Ця мріяварта того, щоб в неї повірити та єднаючись, докласти всіх зусиль для їїдосягнення. Потрібно плекати та захищати паростки незалежності судової гілки влади. Тільки тоді ми отримаємо довгооцікуваний плід - справедливий суд.