УінстонЧерчиль колись казав: «Не шукайте досконалих рішень в недосконалому світі». Поприочевидну правоту його слів, досконалість варта того, щоб до неї прагнути. Аджеце прагнення є однією з рушійних сил прогресу в будь-якій сфері. Судова реформане є виключенням. Маючи на меті оновити суддівський корпус, удосконалитипроцедури добору кандидатів на посаду судді, законодавець прийняв нестандартнета революційне рішення – створити Громадську раду доброчесності, завданням якоїє сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України в проведеннікваліфікаційного оцінювання суддів та кандидатів на посаду судді.Нестандартність та революційність рішення полягає в тому, що аналогів такогооргану немає в жодній державі світу. Рада доброчесності є колегіальним органом,який нині займається тим, що вмикає «зелене» або «червоне» світло для учасниківконкурсу до нового Верховного Суду і паралельно транслює в ЗМІ від іменігромадськості свою позицію з різних питань. Наприклад, заявляє, що ВККСУнесправедливо пропустила певного кандидата до наступної стадії конкурсу, а неповинна була, оскільки він приймав участь у вирішенні справ, які мали «широкийсуспільний резонанс». Або ж вимагає опублікувати кандидатські роботи звиконання практичних завдань.
Посуті, ГРД займається правотворчістю, адже створює певний прецедент дляподальших процедур оцінювання суддів або кандидатів на суддівські посади. Однакчи відповідає така творчість, а точніше – основний документ на підставі якоївона здійснюється, загальноприйнятим європейським стандартам? Адже така риса якунікальність не може слугувати виправданням недосконалості. Без розуміння цієїпростої істини ми приречені рухатись по колу наступаючи повсякчас на одні й тіж самі граблі.
Яквиявилось, не зовсім відповідає. Такого висновку прийшла міжнародний експертРади Європи, професор, доктор права Діана Ковачева. 12 червня відбулосьоприлюднення цього документу. В той же час, активне обговорення основних йогомеседжів триває й досі. Одні експерти вважають його розгромним, інші – меншкритичним. Втім як би комусь не хотілось заплющувати на цей документ очі, алевін є і з ним потрібно рахуватись. Інакше всі проєвропейські заяви та закликидо сповідування європейських цінностей виглядають нічим іншим, як популізмом.Пропоную спробувати розібратись: що ж не так?
Несекрет, що діяльність Ради викликала багато питань з перших днів її роботи.По-перше, ГРД не прийнято методологію роботи по оцінюванню конкурсантів доВерховного Суду. По-друге, було одразу помітно, що особисті симпатії до того чиіншого кандидата превалювали над завданнями конкурсу. Тобто, якщо той або іншийкандидат до Верховного Суду (особливо представник суддівської професії) мав колисьнеобачність конфліктувати з громадськістю (у тому числі окремими членами Ради),то висновок про невідповідність йому гарантовано. Відводи, самовідводи під часголосування, - всі ці заходи недієві, коли перед цим проводиться «презентація»кандидата у вкрай невигідному для нього світлі. Одночасно з цим, великакількість «сірих» кандидатів про яких не виявилось за можливе (або бажане) знайтикомпрометуючу інформацію, йдуть далі. По-третє, відверте здивування викликавультимативний тон, в якому переважно спілкувались члени Ради, а також намагання«підмінити» собою Вищу кваліфікаційну комісію суддів України, яка проводить конкурс, тавласне всі правоохоронні органи разом взяті. А з боку саме так і виглядає. Так,15 червня під час виступу на V Судово-правовому форумі д ю н професор НаталіяКузнецова констатувала, що Громадська рада доброчесності приватизувала правороботи висновки про доброчесність. Виходячи з власних спостережень, вважаю такудумку абсолютно слушною. Більш того, це нагадує навіть не мирну приватизацію, абезкомпромісну експропріацію такого права.
Виявляється,що підвалини цьому було закладено ще минулого року –з прийняттям РегламентуГРД. Аналізуючи цей документ, європейський експерт, доктор права Діана Ковачевазвернула увагу на «розбіжність між повноваженнями ГРД, передбаченими Законом, ітими, що встановлені Регламентом. Відповідно до Закону, ГРД має право лишеаналізувати й перевіряти інформацію, що стосується доброчесності та професійноїетики суддів, але не наділена компетенцією розглядати обґрунтованість судовихрішень. Це положення відповідає європейським стандартам, оскільки жоден органпоза судовою владою та судовим контролем не може оцінювати обґрунтованістьсуддівських дій або рішень. За свої рішення судді несуть відповідальність умежах процесу оскарження («суддівська відповідальність»). На це слід зважати зогляду на текст підпункту 1 п. 1 ст. 18 Регламенту, згідно з яким ГРД моженадавати Вищій кваліфікаційній комісії суддів України інформацію, якщо такаінформація свідчить про «позитивну репутацію судді (кандидата на посаду судді),рішення і вчинки якого викликають довіру до його діяльності».
Оцінюючиряд суддів, які кандидують до Верховного Суду Рада фактично надала оцінкуприйнятим ними рішенням. І це при тому, що більшість з них набрали законноїсили. Таким чином, паростки концепції «свавільності судового рішення» принеслиперші плоди. Європейський експерт нагадує, що відповідно до § 23 Висновку КРЄС№ 18 система оскарження є по суті єдиним способом, у який судове рішення можебути скасовано або змінено після його ухвалення, і це єдиний спосіб, у якийсудді можуть вважатися відповідальними за свої рішення, за винятком випадків,коли суддя діяв недобросовісно, а тому ГРД може надавати висновок лише щодопрофесійної етики та доброчесності судді, а не обґрунтованості його/її рішеньабо дій.
Окремуувагу Діана Ковачева приділила спробам Громадської ради доброчесності«підмінити» собою ВККСУ. Експерт зазначила, що «оцінювання судді (кандидата напосаду судді), зокрема оцінка його/її професійних знань і компетентності,моральної, етичної та психологічної доброчесності – це завдання органу, якомудоручено проводити оцінювання (Вища кваліфікаційна комісія суддів України), ависновок ГРД – це елемент, що має стосуватися лише питань професійної етики тадоброчесності суддів і кандидатів на посаду судді». Норма Закону України «Просудоустрій і статус суддів», на підставі якої ВККСУ наділена повноваженнямидолати висновок ГРД, не викликала зауважень у експерта, хоча саме це положеннявикликає чи не найбільше невдоволення та шалену критику з боку членів ГРД.
Неоминула увагою Діана Ковачева й питання складу Ради, зазначивши, що це маютьбути професіонали з відповідними знаннями та досвідом. Регламент не охоплюєпитання щодо порядку висунення та відбору власне представників громадськихорганізацій в Раді, тобто саме тих осіб, які братимуть участь в оцінці суддів(кандидатів на посаду судді) та ухвалюватимуть рішення про їхню професійнуетику й доброчесність. З огляду на це, особисті риси, професійна компетентністьі репутація членів ГРД не мають викликати жодних сумнівів. Тому експертзапропонувала, щоб процес їхнього висування та відбору також відбувався врамках відкритої процедури, зокрема, наприклад, через публічне заслуховуванняїхніх мотивів або концепції роботи, надання декларацій про майновий стан ідекларацій щодо конфлікту інтересів членів ГРД.
Якраз через потенційний конфлікт інтересів, на думку пані Діани, адвокати неповинні бути членами Ради. Однак, як відомо, саме представники цієїюридичної професії широко представлені в складі ГРД: Роман Маселко, ВіталійТитич, Марина Соловйова, Тарас Шепель, Сергій Верланов, Петро Варишко (наразізалишив ГРД), Катерина Смірнова. Свою адвокатську діяльність та участь всудових справах ніхто з членів ГРД не зупиняв.
Якзазначається у висновку експерта Ради Європи, конфлікт інтересів у такомувипадку невідворотній, тому навіть відвід члена ГРД від участі в розглядіінформації щодо кандидата не врятує ситуацію. Очевидно далеко не кожен адвокатможе не піддатись спокусі не «віддячити» судді за ухвалене не на користь йогоклієнта рішення. Зізнатись у власному непрофесіоналізмі, сприйняти іншу правовупозицію або відстояти свою в судах вищих інстанцій набагато важче, ніж сказати:«то суддя винен».
Усвоєму висновку експерт Ради Європи окремо звернула увагу на те, що під часпідготовки висновку щодо судді або кандидата на посаду судді не слідкористуватися неперевіреною інформацією або включати її до тексту висновку. Нажаль, проблема посилання на неперевірену інформацію та обґрунтовування неюнегативних висновків ГРД є досить значною. В таких випадках кандидатам залишаєтьсясподіватись на об’єктивність ВККСУ. Хоча подолання останньою висновкутрадиційно сприймається ГРД вкрай болюче. Свіжий приклад – справа кандидата ОлександраБрателя. Це був до певного часу непомітний кандидат з категорії науковців. В квітні нанього до ГРД надходить компромат – заява судді Луцького міськрайонного суду ВіталіяКовтуненка про вимагання Брателем в 2010 році хабара в розмірі 30000 долларівСША за «позитивну здачу всіх іспитів та захист дисертації». Рада починаєпрацювати та перевіряє інформацію шляхом «телефонного дзвінка». Заявник підтверджуєінформацію. Це вбачається з доповіді представника ГРД Сергія Верланова на вчорашньомупленарному засіданні ВККСУ (відповідний запис наявний у відкритому доступі). На підставі заяви та дзвінка 27квітня ГРД затверджує висновок про невідповідність кандидата критеріям доброчесностіта професійної етики, перший пункт якого грунтується на наведеній у заяві інформації https://grd.gov.ua/data/files/conclusions/27_04_2017/vysn/bratel_vysn.pdf
Вчора(15 червня) відбулось пленарне засідання Комісії стосовно цього кандидата. На уточнюючепитання члена ВККСУ Тетяни Шилової до представника ГРД з приводу того, чи звертавсясуддя до правоохоронних органів із заявою про скоєння злочину, Сергій Верланов відвертозізнався, що станом на середину квітня (що співпадає з датою зверненняКовтуненка до ГРД), заявник не повідомляв про звернення до правоохоронних органів.
Стоп...
Немає навіть розпочатого кримінального провадження?
А подія начебто була в2010-2011 роках, тобто 7(!) років тому?????? Цей кричущий факт нікого зправників ГРД не зацікавив?Чому Ковтуненко чекав 7 років і появи ГРД на світ,щоб оприлюднити свою заяву? Що завадило особі, яка займає високу посаду судді,а отже абсолютно обізнана з усіма процедурами притягнення до відповідальності,звернутись до правоохоронних органів?А заявник надійне та авторитетне джерелоінформації? Що ми знаємо про суддю Ковтуненка? Виявляється, він бере участь уконкурсі до Верховного Суду, проте відносно нього зупинена процес оцінювання донабрання законної сили вироком суду або припиненням кримінального провадження.А ще про цього заявника є сюжет на Громадському ТБ https://www.youtube.com/watch?v=SSLkFTZw9as. Більш того, виявляється, що ГРД перед тим, як затвердити негативний висновокпо Брателю, члени ГРД знали про статус судді Ковтуненка, як кандидата до ВС,участь якого тимчасово призупинена. Такий висновок слідує з рішення ГРД від 12квітня 2017 року про надання інформації відносно кандидата Ярослава Богачука https://grd.gov.ua/data/files/conclusions/info/bohachuk_info.pdf. (між іншим, у цій справі основним інформатором ГРД є також суддя Ковтуненко).
Виходить,що не дивлячись на закріплену в Основному Законі презумпцію невинуватості, інформаціяпро вчинення злочину Брателем вже тричі була оприлюднена та поширена: 1) у висновку ГРД; 2)під час засідання колегії ВККСУ; 3) під час проведення пленарного засіданняВККСУ. Ба ні, не тричі. Вчетверте вона прозвучала в пості члена ГРД Михайла Жернакова:«ВККС долає висновок щодо Олександра Брателя (науковця Національної академіївнутрішніх справ). І це не просто прізвище. Кандидат Братель домовився за 30 000доларів США «вирішити питання» із захистом дисертації (повідомлення від особи,яка частину грошей передала, відповідно давателя)…». Сенсація...на рівному місці.
Неможу оминути увагою випади деяких членів Ради доброчесності відносно останніхпублікацій адвоката д ю н Олексія Кота. Відомий та авторитетний правник,науковець, експерт з питань проведення судової реформи проаналізувавпідготований Діаною Ковачевою документ і одразу потрапив в список «особистихворогів ГРД». А хіба пан Олексій єдиний, хто вважає, що ГРД потрібнозмінюватись? Так вважають всі, кому небайдужа доля системи правосуддя! Можливо,варто навчитись вимикати чи то комплекс відмінника чи то юнацький максималізмта поводити себе відповідно до віку та статусу?
Томуабо визнавайте очевидне таудосконалюйтесь, або ведіть списки, плетіть інтриги, ображайте людей, однимсловом, демонструйте власною поведінкою «нові стандарти доброчесності», шановнепанство.
Тимчасом, конкурс триває. Як уже вищенаголошувалось, кожне подолане вето сприймається представниками громадськостіяк зрада, кожне вибуття кандидата (з висновком) – як перемога. Спрощений підхіддо цих важливих питань забезпечує наявність необхідної кількості «лайків» підпублікаціями на сторінці ГРД та її членів. Підперчити інформацію вдається за допомогоюкоментарів до посту. Вони додають «лайків», а отже – популярності, а отже,прихильності потенційних майбутніх виборців. Хоча про що це ми? Які вибори?Наче ж про конкурс до Верховного Суду говоримо. Все правильно. Поки ми з Вамиговоримо про конкурс до найвищого суду держави, дехто активно готується достарту власного політичного проекту. І в заслугу буде поставлено ні що інше якздобутки по виявленню «негідників» серед конкурсантів. І це ще не все.
Обравшипрактично з самого початку діяльності, тактику дискредитації конкурсу,Громадська рада доброчесності стала по суті інструментом для політичнихпротивників реформи як всередині судової системи так і поза її межами.Всередині судової системи - це залишки «державної мафії», вирощеної Януковичомта його поплічниками. Поза судовою системою – це непопулярні політики, які ниніемігрували або ж залишись тут, в надії повернути колишню владу та вплив.
Маюнадію, що представники громадськості усвідомлюють та передбачають всі можливі наслідкисвоїх вчинків.