Конкурс до Верховного Суду виходить на фінішну пряму.Цей етап відзначається активною роботою Вищої кваліфікаційної комісії суддівУкраїни та Громадської ради доброчесності. Засідання, затвердження висновків,проведення співбесід, прийняття рішень. Доленосних рішень. Рівеньвідповідальності досягає критичної позначки, коли мова йде про подальшупрофесійну долю кандидата на посаду судді Верховного Суду.
Останні співбесіди свідчать, що міжВККСУ та ГРД налагоджено співпрацю, інформація враховується та детальноперевіряється. Кандидатські пояснення уважно заслуховуються, адже саме відїхньої переконливості залежить кінцевий результат.
Статистичні дані роботи Громадськоїради доброчесності дають підстави для висновку, що майже половина кандидатівотримують червону картку від громадськості. Мотиви рішень різні: розбіжності вдеклараціях, порушення правил професійної етики, вчинення дій, які на думкучленів ГРД, свідчать про підрив авторитету судової влади в суспільстві та віринароду в правосуддя, утвердження уявлення про панування безкарності і круговоїпоруки в суддівському корпусі. І якщо такий вердикт знаходить підтримку членівколегії ВККСУ кандидат визнається таким, що не підтвердив здатності здійснюватиправосуддя на посаді судді Верховного Суду. До слова кажучи, вибуття з конкурсуз таким формулюванням кидає тінь на можливість подальшої професійної юридичноїдіяльності. Репутація - примхлива річ, яка напрацьовується поступово, впродовж всьогожиття, а втрачається миттєво. В узагальненому вигляді це саме те, чого від васочікують за певних обставин. Чого ж очікувати від судді, адвоката чи науковця,які отримали нуль балів за доброчесність?.. Ймовірно саме намір відновити добрурепутацію спонукають кандидатів доводити свою доброчесність перед громадськістюнавіть після негативного рішення ВККСУ.
Показовоюв даному випадку є справа вже колишнього кандидата на посаду судді доВерховного Суду А. Бутирського. Андрій Анатолійович має вчене звання доктораюридичних наук, працює на посаді судді Господарського суду Чернівецькоїобласті. Примітно, що в останньому реченні свого мотиваційного листа суддязазначив, що
щиро вірить в те, що новийВерховний Суд буде складатись зі справжніх професіоналів, відданих своїй справівірних присязі судді та висловив бажання стати частиною цієї команди. Однакцим сподіванням не судилось справдитись. В результаті розгляду його справи назасіданні ГРД, що мало місце 18 квітня 2017 року, було затверджено висновок проневідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики. Урозміщеному на сайті ГРД висновку зазначено, що
«подаючи декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансовогохарактеру за 2013 і 2014 роки (додатки 1 і 2), Кандидат не зазначив дваавтомобілі - ВАЗ 11184-110-30 і Nissan Qashqai, що у ці роки перебували увласності та на іншому праві користування дружини Кандидата, а також самогоКандидата, починаючи відповідно з 2008 і 2012 років». В подальшому, 24 квітня 2017 року зарезультатами співбесіди з кандидатом, колегією членів ВККСУ було ухваленорішення про визнання його таким, що не підтвердив здатності здійснюватиправосуддя на посаді судді Верховного Суду. Таким чином, ВККСУ погодилась знегативним висновком Громадської ради доброчесності. Втім, історія кандидата А.Бутирського на цьому не закінчилась. 05 травня 2017 року, тобто через десятьднів після вибуття кандидата з конкурсу, ГРД прийняла рішення
«скасуватиВисновок про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного СудуБутирського Андрія Анатолійовича критеріям доброчесності та професійної етики, затвердженого12.04.2017 р.». Цікаво,що 12 квітня 2017 року висновок по А. Бутирському не приймався, адже засіданнямало місце 18 квітня. У зв’язку з цим, незрозуміло що саме скасувала цимрішенням ГРД. Цікавим є також обґрунтування скасування. Так, Громадськарада доброчесності докоріннозмінила свою думку та тепер вважає, що А. Бутирський переконав,що помилки в декларуванні не мають ознак свідомого приховування майна віддекларування, а також враховує незначну вартість майна, яке хоч і залишалося увласності, але фактично вибуло у 2010 р. з володіння і користування йогодружини, а тому помилково не декларувалося. Наведені обставини недекларування зогляду на пояснення А. Бутирського не є достатніми для висновку про йогонедоброчесність. Взагалі визнанняпомилковості попереднього судження заслуговує на повагу. Крім того, такіповноваження передбачені частиною 4 ст. 19 Регламенту Ради. Однак, в даномувипадку це більше нагадує запізніле каяття чи прозріння.
Іось чому. Скасувавши свій попередній висновок, ГРД висловила прохання до ВККСУ:повідомлені у рішенні від 05.05.2017 року відомості про А. Бутирського вважатиінформацією наданою відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 87 Закону України «Просудоустрій і статус суддів». Нагадаю, що цим пунктом ГРД наділенаповноваженнями надавати ВККСУ інформацію відносно кандидата на посаду судді.
Навідміну від Громадської ради доброчесності ВККСУ не уповноважена скасовувативласні рішення. Це юрисдикція адміністративного суду. Частиною 2 ст. 88 ЗаконуУкраїни «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що кандидат який не згодний із рішеннямВищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо його кваліфікаційногооцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому
Кодексом адміністративногосудочинства України.
Яке ж тоді правовезначення має скасування Громадською радою доброчесності негативного висновкупісля прийняття рішення ВККСУ? Очевидно – жодного. Скільки таких помилокбуло/може бути?
Окремим питанням ємотивація ВККСУ. Виходить так, що пояснення кандидата переконали громадськість,однак виявились недостатніми для професійних юристів. Чи, можливо, все ж такинаявність негативного висновку ГРД таки мала вплив на членів Комісії? Доповідачемпо кандидату А. Бутирському був член ВККС Юрій Титов, якого в свій час народнийдепутат і вже колишній кандидат до ВС Леонід Ємець
підозрював у застосуваннівласної методики при оцінці його практичного завдання. Чиможе так статись, що ця обставина в подальшому змусила члена ВККСУ бутисуворішим до кандидатів на посаду судді?
В будь-якомувипадку, на жаль, кнопки “rewing”, яка б відмотала події назад,або ж кнопки «erase», якаб стерла інформацію, ще не придумали, тому фантастичний сюжет «Люди в чорному»навряд чи вдасться повторити. Наслідки результатів участі кандидата в конкурсідо ВС ще довго матимуть відлуння в його подальшому житті. І хто ж наступногоразу погодиться пройти це випробування? А між іншим, мотиви деяких негативнихвисновків ГРД продовжують вражати.
За інформацією кореспондентівСЮГ вчора о 16:15 висновок про невідповідність критеріям доброчесності тапрофесійної етики отримала суддя ВСУ, голова Ради суддів України ВалентинаСимоненко. Зокрема претензії виникли щодо критики використання активістамисуддівської мантії під час «перфомансів» і критики розформування ВерховногоСуду України. Нагадаю, Рада суддів України є вищим органом суддівськогосамоврядування, який сприяє утвердженню авторитету на незалежності суду тазабезпеченню захисту суддів від втручання в судову діяльність. Тому Рада суддівУкраїни вправі мати консолідовану позицію суддівського корпусу з приводу подій,які мають відношення до функціонування судової системи, як відповідно головаРади – вправі її висловлювати. Така позиція може не співпадати з думкоюгромадськості, однак лише ця обставина не може бути поставлена персонально ввину голові Ради суддів України. Що ж стосується критики використанняактивістами атрибутів судової влади, то на мою думку, ця критика була цілкомобґрунтованою (
детальніше за посиланням). Бажаннячленів ГРД наказувати суддів за публічне висловлення критики вже не раз булопредметом обговорення в ЗМІ. Так, голова Миколаївського окружногоадміністративного суду Всеволод Князев ледве уникнув негативного висновку ГДРза критику колишнього Прем’єр-міністра України, який в 2015 роціпропонував звільнити всіх суддів-п’ятирічок.
Вбачається певна закономірність.Тих суддів, які критикують судову владу, громадськість «лайкає», захищає, атих, хто критикує дії влади або активістів – засуджує. Сталось так, що в свійчас нав’ язаний стереотип “поганихсуддів» продовжує жити, незважаючи на всі численні намагання його стерти. І цепри тому, що за останні декілька років суддівські ряди порідшали майже на 40відсотків (!). Ми прагнемо відкритості, але при цьому зневажаємо тих, хтовідкрито висловлює свою думку, за умови, що вона не співпадає з нашою. Мипрагнемо прозорості, але чомусь забуваємо вчасно анонсувати та транслювати нашізасідання. Ми прагнемо правової визначенності, алескасовуємо попередні рішення.
Незабаром прийдутьнові судді, обрані за новими жорсткими правилами. Чи буде їм надано лімітдовіри? Чи будуть вони відкритими? Поживемо, побачимо.