Оцінка впливу на довкілля: методичка для інвестора
Давно відомо, що попереджений – означає захищений. В питанні захисту навколишнього середовища це правило особливо актуальне. Невчасне попередження невеличкої аварії може легко перетворитись на екологічну катастрофу.
Найкращим способом виявити потенційну загрозу довкіллю сьогодні можна завдяки процедурі оцінки впливу на довкілля. На відміну від моніторингу навколишнього середовища, вона здійснюється на етапі, коли забруднення ще не відбувається і є можливість його мінімізувати або навіть повністю виключити. На жаль, існуюча система оцінки впливу на довкілля в Україні не лише не відповідає європейським стандартам, вона де-факто не працює.
Непрозорість, незрозуміла процедура, відсутність довіри в інвесторів та неможливість впливу зі сторони громадськості, - далеко неповний перелік її характеристик. З прийняттям у 2011 році закону «Про регулювання містобудівної діяльності» в Україні фактично ліквідували один з її ключових елементів - екологічну експертизу. Формально вона існує, однак законодавством не передбачено обов'язковість її застосування. По суті, державна екологічна експертиза в Україні майже не проводиться. Процедура здебільшого носить формальний характер. Вона не може забезпечити неупередженість проведення експертизи, оскільки попередня оцінка зазвичай здійснюється приватними установами на договірній основі. В підсумку лише посилюється фінансовий та адміністративний тиск на інвесторів.
Сьогодні процедура оцінки впливу на довкілля не відповідає засадам екологічної демократії. Вона не може забезпечити врахування думки громадськості на етапі планування та будівництва конкретних промислових об’єктів. Це призводить насамперед до конфліктів на місцевому рівні між населенням та інвесторами, сприяє формуванню негативного іміджу влади.
На додачу інвестори не розцінюють громадськість як суб’єкт, який може позитивно вплинути на якість проектних документів. В кращому випадку вони зводять вимоги законодавства щодо їх участі до формального виконання із використанням усіх можливих прогалин у нормативних актах. У більшості випадків заяви про наміри не відповідають вимогам, особливо щодо подання інформації про те, як і де можна ознайомитися із проектними матеріалами, куди подавати коментарі, де будуть проводитися громадські слухання. Часто між опублікуванням такої заяви і громадськими слуханнями та фіналізуванням ОВД проходить лише декілька днів. Очевидно, що це унеможливлює подання будь-яких обґрунтованих коментарів чи зауважень.
Відсутність сучасної ефективної та прозорої процедури ОВД відкриває широкі можливості для зловживань та ігнорування забудовниками екологічного законодавства. Як наслідок – останні зазвичай надають перевагу «зекономити на охороні довкілля».
Екоадаптація
Відсутність ефективної системи ОВД перешкоджає євроінтеграційним процесам. Угода про асоціацію між Європейським Союзом і Україною передбачає імплементацію Директиви Європейського Парламенту та Ради «Про оцінку наслідків певних державних та приватних проектів для навколишнього природного середовища». Неважно здогадатись, що цього досі не зроблено. Ми не дотримуємось вимоги Конвенції Еспо, комітет з імплементації даної конвенції буквально завалений скаргами на Україну. Справи щодо проекту добудови 3-го та 4-го енергоблоків Хмельницької АЕС, продовження строків експлуатації 1-го та 2-го енергоблоків Рівненської АЕС, будівництва глибоководного суднового ходу «Дунай-Чорне море», Мужіївського золоторудного родовища, - список доволі «солідний». У 2011 році Україні оголосили попередження у зв’язку з невиконанням вимог Оргурської ї конвенції, яке в 2014 році було продовжено. Для його усунення потрібно ліквідувати нечіткості вимог до участі громадськості у процедурі оцінки впливу на довкілля та процедурах прийняття рішень щодо проектів, що стосуються довкілля.
До речі, європейська модель ОВД не має на меті зупинити будівництво екологічно небезпечних об'єктів. Головна задача полягає у запобіганні та мінімізації їх негативного впливу на довкілля і здоров'я людей, врахування думки громадськості при прийнятті таких рішень. Саме прозора і зрозуміла процедура ОВД є стимулом для сучасних інвестицій.
Щоб виправити це становище, громадськістю та органами державної влади розроблено проект Закону України «Про оцінку впливу на довкілля». Запропонована в ньому модель оцінки впливу на довкілля має допомогти в гармонізації національного законодавства з європейським, впровадженні міжнародних угод.
У вже згаданому законопроекті встановлюється імперативне правило, за яким проведення оцінки впливу при прийнятті рішення про здійснення планованої діяльності є обов’язковим та визначено перелік об’єктів щодо яких застосовується процедура ОВД. Крім цього він передбачає надання уповноваженим органом мотивованого рішення про оцінку впливу на довкілля, що базується на результатах такого аналізу, а також врахування цього рішення у дозвільному документі.
Прозора процедура участі громадськості в процесі оцінки впливу на довкілля на всіх етапах є вкрай важливою. Це гарантія, що негативний вплив на навколишнє середовище і здоров'я людини буде глибоко та детально проаналізований перед початком великомасштабних робіт і врахований при прийнятті остаточного рішення. До речі, у згаданому документі передбачено забезпечення безкоштовного доступу громадськості до всієї інформації, що стосується планової діяльності та процедури громадського обговорення, а також ведення загальнодоступного Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля у мережі Інтернет. Весь процес ОВД буде відслідковуватись на сайті. В документі також регламентовані строки подання заявок для подання пропозицій громадськістю. В такому разі зростають шанси, що чиновник втратить поле для необґрунтованих відмов чи затягувань.
