Чи є відсутність судимості вирішальною для застосування 75 КК України
Сформована судова практика застосування статті 75 КК України обумовлює зустріч затриманого у відділі поліції фразами: «Навіщо тобі адвокат, ти ж вперше». «Та хто тебе посадить. Умовно дадуть. А як ще й вину визнаєш, то ще й мінімально буде».
Зазначене має місце у зв’язку з дією неформального правила: немає судимості / не судимий в силу ст. 89 КК України, - то розраховуй на іспитовий строк.
Такі негативні тенденції призводять до того, що, перш за все, затриманий, через свою юридичну необізнаність, добровільно відмовляється від права мати захисника, а, по-друге, визнає вину у діянні, яке містить інший склад злочину. В свою чергу, невірна кваліфікація веде до порушення прав і законних інтересів як затриманого, так і потерпілого.
Зустрічаю позитивні зрушення у своїй практиці, які руйнують усталені «парадигми» при з’ясуванні особливостей конкретного злочину.
У жовтня 2017 року вироком районного суду визнано винним особу у розбійному нападі на неповнолітню із застосуванням до неї насильства, небезпечного для її життя та здоров'я, заподіявши останній легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я та засуджено за ч. 1 ст. 187 КК України. Засудженому призначено покарання у виді чотирьох років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України – звільнено від відбування покарання з іспитовим строком три роки з випробуванням. http://reyestr.court.gov.ua/Review/69429683
Основу апеляційної скарги склали положення п. 3, ч. 2 п. 8, п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» ( із змінами, внесеними від 10.12.2004 р, від 12.06.2009р., від 06.11.2009 р. ) відповідно до яких, при визначення ступеня тяжкості вчиненого злочину «суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК) ( 2341-14 ), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо). Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень).
При цьому необхідно враховувати не тільки мету й мотиви, якими керувалась особа при вчиненні злочину, а й поведінку під час та після вчинення злочинних дій тощо. Рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване» .
Таким чином, на мій погляд, суд першої інстанції достатньою мірою не врахував характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного ним злочину, конкретні обставини та спосіб вчинення обвинуваченим злочину, наслідки злочину, поведінку винного під час вчинення злочину, а саме, що обвинувачений цілеспрямовано переслідував неповнолітню та, коли пересвідчився в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, раптово підкрався з-за спини потерпілої та вдарив каменем в життєво-важливий орган - голову.
Також, судом не взято до уваги поведінку винного після вчинення свого діяння, а саме, те, що під час досудового розслідування обвинувачений намагався уникнути відповідальності: симулював психічне захворювання, що начебто він чує голоси, які ним керують при вчиненні злочину, а в судовому засіданні під час допиту обвинувачений підтвердив на запитання адвоката, що розкаюється у скоєному для того, щоб пом’якшити собі покарання.
Досліджуючи особу винного, суд не зазначив у вироку, що обвинувачений не працює, не навчається, не враховано думку потерпілої та адвоката, а також судом не враховано характеризуючи дані відносно обвинуваченого, зазначені у висновках судово-псхіатричних експертиз: «Особа характеризується агресивністю - схильність до вчинення правопорушень з нанесенням тілесних ушкоджень, неодноразово кидався камінням та бив перехожих; гіперсексуальністю – намагався засунути руку під спідницю перехожий; нестійкістю емоцій, дратівливістю, егоцентрованістю; судження легковажні, поверхові, схильний до імпульсивних необдуманих вчинків».
Вироком Апеляційного суду Вінницької області від 12 грудня 2017 року скасовано вирок районного суду та постановлено новий вирок, яким призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі без застосування ст. 75 КК України. http://reyestr.court.gov.ua/Review/71158846
Отже, з’ясування під час досудового розслідування всіх обставин кримінального правопорушення, а також їх дослідження під час судового процесу сприятиме ухваленню законного та мотивованого судового рішення.
