Doing business в Німеччині та Україні: чому нам треба повчитися один в одного
Ми звикли впадати у крайнощі, коли порівнюємо Україну з іншими країнами. То хейтимо європейський бізнес за неквапливість та бюрократію. То вже у пориві синдрому меншовартості критикуємо українські підходи до управління, ведення бізнесу тощо, та розповідаємо, немов “там і трава зеленіше”. Але правда завжди десь посередині.
Я переконався на практиці, як розвивається Німеччина та Україна в економічному, управлінському та технологічному аспектах. Тепер можу впевнено сказати: нам є, чому повчитись один в одного.
Захист та підтримка бізнесу
Хто вів свою справу в Україні, той у будь-якому випадку стикався з деякими перешкодами на своєму шляху. Але будемо чесні: податкові ставки у нас доволі лояльні, особливо для ФОПів, і це наш плюс.
У Німеччині податкова система дещо жорсткіша. Там і ставки вищі, і за ухилення від сплати податків громадянам може загрожувати до 10 років за ґратами. Зокрема, податок на прибуток там може сягати від 14% аж до 45%.
Та я хотів би звернути увагу на два головні аспекти, які б Україні було б варто перейняти від Німеччини. Перше – це повернення ПДВ. Так, в Україні бізнес ніби має право на відшкодування ПДВ. Однак на практиці цей процес часто ускладнюється різними адміністративними бар'єрами та затримками. Так, наприклад, у 2023 році Державна податкова служба України виплатила лише 63% від запитаного відшкодування ПДВ. Натомість у Німеччині цей процес відбувається простіше та швидше. ПДВ відшкодовується автоматично щомісячно або щоквартально – залежно від частоти подачі декларації компанією.
Друга практика, яку я б волів, аби перейняла Україна – це розстрочка на сплату податків. Якщо компанія в Німеччині не може вчасно подати декларацію або сплатити податки, їй слід якнайшвидше зв’язатися з податковою інспекцією. І в багатьох ситуаціях вона піде бізнесу назустріч – фахівці запропонують підприємцю продовжити термін сплати податків і допоможуть організувати план цієї розстрочки. На жаль, в Україні зараз зворотна ситуація – бізнес стикається з тиском, і ні про які послаблення не йде мова.
Системність в управлінні та важливість домовленостей
Загалом, з того, що я помітив, в Німеччині компанії досить системні в управлінні. На кожному підприємстві чітко визначені правила, інструкції та регламенти. Також тут дуже велику роль грають домовленості та репутація. Якщо ви вже дали слово і підписали угоду – це 100% гарантія виконання. Інакше компанія ризикує втратити ділову репутацію. В Україні, на жаль, контрактні зобов'язання та домовленості навіть держави з бізнесом інколи порушуються, що шкодить іміджу країни на міжнародній арені. Через цю непередбачуваність нам важко залучати й інвестиції.
Хоча, звісно, ідеал недосяжний, а тому навіть в Німеччині трапляються збої, прогалини, дублювання функцій відділів тощо. Самі німці часто жартують про свій славнозвісний Deutsche Bahn та постійні затримки потягів. Але знову ж таки “але”. Знаєте, яка пропускна потужність німецької залізниці? 40 тисяч потягів на добу. Зокрема, 24 тисячі із них – це пасажирські. Тобто по факту, якщо навіть один потяг не прийшов – ви можете із легкістю пересісти на інший. І зрозуміла справа, що при такому навантаженні залізниця дає збої.
І так, в Німеччині, як і в Україні, є бюрократія. Але я не скажу, що тут ставляться до цього, як до якогось поганого явища. Радше, як до інструменту, який якраз-таки допомагає систематизувати всі процеси.
Окрім того, попри консервативність німців до змін, вони все одно адаптуються під виклики часу. Зокрема, на це вплинули українські біженці. У звичайний час емігрантам треба було чимало часу та документів, аби влаштуватись за кордоном на роботу. Але зараз навіть сам уряд Німеччини прагне інтегрувати якнайшвидше українців у ринок праці.
Розвиток технологій
Ми в Україні звикли також скаржитись на недостатню диджиталізацію європейських країн, та зокрема Німеччини. Однак декілька років поспіль ця країна входить до 20 або навіть 10 найбільш технологічних та інноваційних у світі. Зокрема, у 2018 році Німеччина стала найбільш інноваційною країною у світі згідно зі Звітом про глобальну конкурентоспроможність Global Competitiveness Report, який публікує World Economic Forum.
Україна теж не пасе задніх. Але чого нам не вистачає, так це створення технологічних продуктів з високою доданою вартістю. Адже все ж більшість наших техкомпаній – це аутсорсери. Тобто навіть зі сторони технологій Україні – це більша сировинна країна.
Підсумовуючи, хочу відзначити, що обидві країни можуть запозичити одна в одної цінні практики. Німеччина – гнучкість. А Україні не завадило б навчитися у німців системності та дотримання домовленостей. Також нашій державі варто було б запровадити практики з захисту та підтримки бізнесу і взяти курс на виробництво технологічних продуктів з високою доданою вартістю. Тим паче, що ресурси на це є.
