Принцип вільної торгівлі без будь-яких мит і обмежень є ідеальною моделлю розвитку світової торгівельної системи за участі всіх країн з різних континентів і регіонів світу. Теоретично за таких умов усі країни перебувають у рівних конкурентних умовах і можуть вільно реалізувати на світовому ринку сировину і вироблені товари за ринковими цінами.

Насправді більшість сучасних високорозвинених країн для швидкого економічного зростання і отримання конкурентних ринкових переваг широко використовували в колоніальну епоху дешеві природні або трудові ресурси зі своїх колоній. З метою подальшого економічного зростання вони намагалися розширити колоніальні володіння і неминуче стикалися зі складними суперечностями й конфліктами між собою - торговельними, економічними, політичними і навіть збройними.

Незважаючи на плин часу і створення спеціальної міжнародної організації для регулювання торговельних відносин - Світової організації торгівлі, (World Trade Organization, WTO) більшість країн активно використовують лобізм у площині своїх торговельних й економічних інтересів. Таким чином уряди захищають внутрішнього виробника, створюють на ринку праці додаткові робочі місця. Від цього безпосередньо залежить добробут і процвітання держави та її громадян. Як бачимо,  у сучасному світі відстоювання національних економічних інтересів є важливою складовою міжнародних відносин. Слабкі держави в економічному сенсі фактично є колоніальними сировинними територіями для високорозвинутих, які виробляють високотехнологічну продукцію з високим рівнем доданої вартості.

Показовим прикладом нерозв'язаних суперечностей сучасного світу є торгівельна війна між двома найбільшими економіками світу - США і КНР. Кожна країна відстоює свої інтереси. Оскільки дефіцити торговельного балансу США з Китаєм у 2018 р. сягнув 419,2 млрд доларів, американський уряд запровадив торговельні мита на імпорт китайських товарів. Незважаючи на це, імпорт товарів з Китаю до США в минулому році зріс ще на 53,3 млрд доларів. Це свідчить про ефективність китайської промисловості, яка наповнює внутрішній ринок США конкурентоспроможними товарами, що безумовно посилює цю країну як в економічній, так і в політичній площинах.

Україна за визначенням є малою відкритою економікою. Це підтверджує індекс економічної конкурентоспроможності нашої держави. За методикою Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ) в минулому році Україна посіла 83-місце серед 140 країн. Тобто 82 країни на глобальному ринку мають різні конкурентні переваги над українською економікою. 

Відключити

Політика економічного протекціонізму для вітчизняних підприємців  і послідовного відстоювання інтересів українських виробників є єдиноправильною стратегією економічного розвитку нашої країни, якщо ми не хочемо бути поглинутими сильнішими  економіками, перетворившись на їхній сировинний придаток.

Основним принципом, яким мають керуватися у своїй діяльності представницькі та виконавчі органи влади в процесі реалізації державної економічної політики, має стати солідарність, рівноправність, відповідальність і партнерство щодо вітчизняних підприємців.  Голослівні твердження про те, що ринок самостійно може врегулювати всі суперечності в умовах жорсткої цінової конкуренції на глобальному рівні, безкомпромісної боротьби за ринки збуту сировини і товарів, систематичних торгівельних війн між найсильнішими економіками світу, є наївними і ризикованими.

Економічний успіх країни також залежить від активної участі у  відстоюванні національних економічних інтересів компетентних і відповідальних фахівців, які мають не лише відповідні здібності, а й оперують дієвими інструментами для проведення якісних змін у країні.

Країні необхідний суверенітет в прийнятті важливих рішень в економічній площині. Такі рішення можуть ухвалюватися лише на користь України. Реальний суверенітет в прийнятті рішень і обґрунтований економічний протекціонізм - це оптимальний шлях нашого розвитку в сучасному світі з усіми його викликами і суперечностями.