Одним із завдань нового КПК України, як заявляли його автори, було захист особи від свавілля деяких працівників міліції, як то застосування фізичного та психологічного примусу з метою отримання зізнання, не допуск адвокатів до затриманого, несвоєчасне складання процесуальних документів, не повідомлення про затримання родичам та близьким.

Під час дії КПК України 1960р. нерідким явищем було виклик особи для допиту в якості свідка по кримінальній справі, яка порушена за фактом вчинення злочину для з’ясування «деяких обставин». Цікавим є той факт, що такий допит свідка нерідко міг продовжуватись на протязі всього дня, як правило у п’ятницю, а в кінці робочого дня свідку швиденько міняли статус на обвинуваченого та затримували в порядку ст. 115 КПК України (1960р.), що давало можливість працівникам правоохоронних органів «сховати» особу від родичів, близьких та адвоката. В подальшому за декілька днів слідчий міг спокійнісінько отримати від обвинуваченого будь-які покази, підписати масу паперів, як то явка із зізнанням, «правдиві» свідчення по справі, які влаштують слідчого тощо.

З прийняттям нового КПК України, необхідність у таких «начебто законних» діях відпала виходячи із наступного.

Після прийняття нового КПК України, змінився порядок допуску адвоката до свого клієнта. Так, відповідно до ст. 46 КПК України, захисник користується процесуальними правами підозрюваного, обвинуваченого з моменту надання слідчому, прокурору, слідчому судді, суду свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордеру, договору або доручення органу, уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. В редакції старого КПК адвокат допускався до участі в справі з моменту винесення постанови про допуск захисника, що в свою чергу, затягувало процес допуску для захисту особи та давало можливість працівникам правоохоронних органів провести ряд процесуальних дій із підозрюваним/обвинуваченим.

Що стосується вибивання показів з свідка, підозрюваного, обвинуваченого, то необхідно звернути увагу на наступне.

Відповідно ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов’язаний визнати істотними порушення прав людини і основоположних свобод, зокрема такі діяння: отримання доказів внаслідок катування, жорсткого, нелюдського або такого, що принижують гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження, порушення права особи на захист, отримання показань від свідка, який надалі буде визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному процесі. Доказ, передбачені цією статтею, повинні визнаватись судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані.

Виходячи із вищевказаного, необхідно особливо звернути увагу на те, що фактично показання свідка, який в подальшому визнаний підозрюваним/обвинуваченим відповідно до ст. 89 КПК України будуть визнані судом недопустимими, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.
Таким чином, першочергово свідок при допиті повинен знати свої права та уважно читати будь-які документи, які підписує, оскільки тепер деякі працівники міліції будуть намагатись підсунути протокол допиту підозрюваного замість допиту свідка.

Окрім цього, необхідно розуміти, що під час розгляду справи судом в якості психологічного примусу можуть бути визнані погрози з боку слідчого щодо свідка, багатогодинний допит, «очікування свідком слідчого в коридорі» (наприклад, виклик був на 09. год 00 хв., а допит був розпочатий о 17 год. 00 хв.). Також необхідно звернути увагу на те, що відповідно до ст. 224 КПК України, допит не може тривати без перерви понад дві години, а в цілому понад вісім годин на день. Якщо ж на свідка був здійсненний психологічний чи фізичний тиск, першочергово необхідно це факт зафіксувати шляхом подачі відповідних скарг, звернення за медичною допомогою тощо.
КПКсвідокзахист