Відкусити від солодкого пирога агробізнесу: спроба № 1 (невдала)

  Вступ

Через те, що основними клієнтами нашої компанії залишаються сільськогосподарські підприємства я “маю честь” знати безліч деталей активного “сприяння” української державної системи у розвитку агропромислового бізнесу (тут сарказм).

Мені також відомо, як довго різні структурні підрозділи державного апарату шукали шляхів доступу до аграріїв. Причина зрозуміла – 17 % ВВП в Україні формують аграрії, вони ж майже як великий мішок з грішми.

Ситуація, про яку мова, заставила мене задуматись над тим, наскільки взагалі безпечно створювати щось у цій країні, тоді коли окремі органи у свої хворій голові придумують сценарій найкрутішого екшину, де ставлять моїх клієнтів на роль антигероїв (типу Доктора Ноу), а потім “героїчно” формуються у “Лігу справедливості” і феєрично рятують цей світ.

Браво, колеги! Ви обрали найефектніший спосіб ліквідації бізнесу в Україні. От тільки невідомо хто годуватиме ваші товсті бездарні животики, коли ви допиляєте ту гілку, на якій комфортно розмітилися ваші пухкенькі тільця.

Ось вам такий приклад. Одне з інтернет видань, яке потім примітивно продублювали маса інших, пише таку фразу: “ На Львівщині прокуратура запобігла незаконній передачі земель, які належали померлим громадянам площею 300 га! Який яскравий WOW -ефект! Скільки людей відчули емоційне пінесення від такої новини. А пробували читати дальше і думати глибше?

Темний в юриспруденції журналіст пише про те, що землі померлих громадян не законно передавати в користування, а самі землі треба визнавати померлою спадщиною, бо так гроші будуть потрапляти до бюджету.

Але є два але:

1. Законом передбачено можливість передачі земель померлих громадян в оренду. Це робиться для ефективного їх використання і це ЗАКОННО.

2. Від передачі земель в оренду без визнання спадщини відумерлою ВСЕОДНО гроші надходитимуть до бюджету. Більше того, в першому варіанті до бюджету вони йтимуть негайно, а в іншому - років два (бо так довго триватимуть процедури визнання спадщини відумерлою).

І поки прокуратура, підкріпившись шумом темних інтерет-рупорів кричатиме про свої благі наміри, ті землі, за які всі так хвилюються, стоятимуть нікому не потрібними роками, втрачаючи свою родючість та інветиційну привабливість.

Хто за це відповість коли аграрій доведе правильність своєї позиції у суді? Ніхто, друзі, НІХТО!

У Львівській області сценарій екшину отримав непередбачений поворот. У “ змові ” проти всесвіту звинуватили практично весь місцевий с / г сектор. Герої місцевої прокуратури не тільки звинуватили бізнесменів в крадіжці земель, а ще й пробували отримати дозвіл і зібрати вирощений бізнесменами урожай (знов згадую Бетмена), добре що судді апеляційного суду вчасно відреагували, бо видовище було б не з кумедних.

То як насправді виглядає ця історія?

Першопрохідці в агробізнесі ризикнули і тоді, коли це ще не було так очевидно модно, організували обробку земель, орендуючи паї чи земельні ділянки у селян. Зрозуміло, в силу природніх процесів, деякі з цих орендодавців померли. Враховуючи що їх сотні тисячі, аграрій цілком логічно не знав і не міг знати про їхню смерть.

Спадкоємці, досить часто, не спішили з реєстрацією своїх прав на спадкове майно, проте і земель не обробляли. Їм простіше було неофіційно отримувати кеш чи якийсь товар від аграрія, замість орендних платежів.

Потім певними законами ситуація була відкоригована, від цього моменту сільські ради отримали право давати в оренду землі тих осіб, що померли, щоб земельні ділянки раціонально використовувались, а гроші від їх використання йшли прямісінько до бюджету.

Здається все, кінець, завіса. Але не в Україні.

Через постійний тиск прокуратури, примітивні заголовки в неті і не менше примітивні під ними статті, сільські голови бояться будь-як розпоряджатися тими землями, які непотрібні нікому. Прокуратура вправно користується цим, щоб побавитись у Лігу справедливості.

Ми безумовно намалювали рекомендації як завершити цей невдалий театр, провели купу консультацій з держорганами, побували на прес-конференціях, узагальнили маса судової практики і всяке таке. Але руйнівний вплив цієї ситуації на бізнес ми ніяк не ліквідуємо. Кожен молодий аграрій сотні раз подумає перед тим, як засіяти землю у Львівській області. То може це сплановано умисно?