Так, у травні, під час дії режиму звільнення від митних платежів, на митному посту "Тиса" закарпатські митники  затримали вантажівку, яка перевозила разом із гуманітарною допомогою  нове взуття вартістю понад 2 млн грн. 

Вантаж прямував з Італії до однієї з церков Миколаївщини. Але у товаросупровідних документах вантаж не вказали. Відповідно, незадекларований товар вилучили до рішення суду, а оцінювати вартість взуття передали експертам. Про це закарпатська митниця повідомляла у спеціальному повідомленні.

АЛЕ.

На той час діяли зміни до Закону України № 2142-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану». 

Відповідно до закону, підприємства звільнялись від сплати ввізного мита під час ввезення товарів на митну територію, при умові попередньої подачі митної декларації.  

(Окрім товарів походженням з РФ, Білорусі та тимчасово окупованих територій України)

ТОБТО.

Фактично, історії про італійську гумдопомогу митники приділили значно більше уваги, ніж потрібно. Оскільки товар і так звільнявся від оподаткування. Варто було лише попередньо формалізувати супровідні документи. На той період діяв спрощений порядок декларування товарів.

Відповідно до нього, звільнялись від сплати ПДВ в режимі імпорту:

- платниками єдиного податку першої, другої та третьої групи, крім фізичних та юридичних осіб, які обрали ставку єдиного податку, визначену пп. 1 п. 293.3 ПКУ- всіх товарів;

- фізичними особами - автомобілів легкових, кузовів до них, причепів та напівпричепів, мотоциклів, транспортних засобів, призначених для перевезення 10 осіб і більше, транспортних засобів для перевезення вантажів.

Окремо митні органи на той період контролювали митну вартість в режимі, який щонайменше не відрізнявся від довоєнного періоду, хоча це не несло жодного фіскального результату. Зараз, коли повернулись митні платежі, очевидним є те, що митна система не може змінитись лише від зміни законодавства, змінитись мають підходи до управління.

Отож, незалежно від умов спрощених процедур органам потрібно доводити причини для свого існування. Але здорового глузду чи користі для держави в цьому немає, лише бюрократія.