Примарність освітньої реформи
Натомість «реформа» освіти «Нова українська школа» так і залишається примарною. Нововведення в першу чергу стосуються першачків, які мають навчитися застосовувати отримані знання в своєму житті. Але благі наміри Міністерства освіти і науки дуже далекі від реального життя.
Стан справ
Закон про освіту був ухвалений ще минулого року. В квітні цього року уряд виділив 998,8 мільйонів гривень на цільову субвенцію для закупівлі шкільних парт, сучасного обладнання для навчання та комп’ютерів. В переважній більшості українських шкіл на початок вересня були відсутні парти, навчальні матеріали та підручники! Натомість забезпечили перші класи наборами конструкторів Lego.
Якщо парти потроху з’являються в більшості шкіл країни, то підручників ще й досі немає. У листопаді! Міністерство прикриває затримку неякісною експертизою підручників Інститутом модернізації змісту освіти. А чому експертизу не провели раніше?
Батьків першокласників спонукають за власні кошти купувати навчальні зошити, які були розроблені в рамках програми «Нова українська школа». В мене виникає питання, хто дав право Міністерству освіти наживатися на батьках першокласників? Чому забезпечення всіма навчальними матеріалами не передбачили освітньою реформою? Адже не кожна родина може собі дозволити закупити такі зошити на суму понад 500 грн. Особливо, якщо в родині кілька школярів.
Переконаний, що це питання має бути врегульоване міністерством. На наступний рік МОН має передбачити ці видатки. Досить заробляти на батьках школярів.
Невикористані бюджетні кошти
Станом на кінець серпня освітню субвенцію було використано лише на 44% по всій Україні. Наприклад, Миколаївська область – на 10%, Запорізька – на 17%. Моя рідна Дніпропетровщина – серед лідерів. Тут використали 75% субвенції. Але в цілому по Україні проблема неефективності використання бюджетних коштів місцевими органами влади залишається вкрай актуальною. Є проблеми із затримками проведення тендерів на місцях, а також у відсутності виробничих потужностей для виготовлення замовлень. Міністерство освіти вперше виділило такі великі кошти на забезпечення шкіл новим навчальним обладнанням і меблями, не врахувавши те, що ринок цієї продукції сильно занепав у останні роки.
Зрозуміло, що на місцях має діяти громадський контроль. Люди повинні запитувати у місцевої влади, у місцевих депутатів, чому досі не освоєні кошти в повному обсязі і чому не закуплено парти і навчальні матеріали. В іншому випадку сподіватися на реальні зрушення в галузі освіти буде складно. Але й Міністерство освіти має чітко контролювати освоєння виділених коштів на місцях, щоб у майбутньому не зривати навчальний процес у школах по всій країні.
Умови навчання
За задумкою Міністерства освіти і науки, в класі, де навчаються першокласники, окрім навчальної зони з партами обов’язково має бути куточок для відпочинку, а також шафи для одягу, полиці для книг, полиці для контейнерів із конструктором Lego та дидактичними матеріалами.
Проблемою великих міст нашої держави є велика кількість дітей в класах через нестачу приміщень в школах. Для прикладу, в столиці навчається по 34 учня в перших класах. Складається враження, що чиновники в міністерських кабінетах, які це вигадали, навіть не пробували зранку зайти до приміщень класів шкіл великих міст у 30-40 квадратних метрів із 34 учнями в одному класі. Виникає запитання, чому в великих містах країни дозволили укомплектовувати класи по 34 учня, якщо для цього не передбачені маленькі приміщення? Ще один квест для вчителів – як встигнути приділити увагу всім 34 учням за 35 хвилин уроку? Зрозуміло, що за таких умов складно очікувати нормальних результатів в навчанні. І коли держава планує доплачувати вчителям за перенавантаження в роботі?
В сільських школах навпаки, головною проблемою є значна нестача дітей, у зв’язку з чим закривають школи. Класи деяких сільських шкіл ледь набирають по 10 учнів. Села просто вимирають.
Очевидно, міністерство повинно переглянути допустимий склад учнів у перших класах, якщо ми хочемо, щоб діти мали можливість засвоювати викладений вчителями матеріал, а вчителі – приділяти увагу кожному учню.
Харчування дітей у школах
Одне з найважливіших питань в системі шкільної освіти – харчування учнів. Адже від цього залежить їхнє здоров’я. Зараз обіди в школах коштують 25-30 грн. на день, що з нинішніми мізерними зарплатами є доступним не для всіх батьків.
Переконаний, що держава має піклуватися про стан здоров’я українських дітей, аби потім не виділяти кошти на їх лікування. Саме тому харчування в школах має бути якісним, поживним і безкоштовним. Вважаю, що відповідне фінансування потрібно передбачити в держбюджеті на наступний рік.
Збільшення видатків на освіту
Зараз на освіту виділяється 6,5% ВВП. На цей рік лише на програму «Нова українська школа» було виділено рекордну суму – близько 1 мільярда гривень. Потрібно максимально приділяти увагу якості використання цих коштів. Технічне оснащення в системі шкільної освіти в занедбаному стані і потребує оновлення, яке не проводилося десятки років. Зрозуміло, що за кошти місцевих бюджетів це неможливо зробити. Тому потрібно продовжити і навіть збільшити фінансування цього напрямку з держбюджету на наступний рік.
Фінансування зарплат, надбавок та премій вчителям також має фінансуватися з державного бюджету в повному обсязі, а не частково з державного, а частково з місцевих, як це робиться зараз. Цього року в різних регіонах України освітяни вже почали виходити на акції протесту через низькі зарплати. Адже на них не вистачає коштів у місцевих бюджетах. Це неприпустимо!
Колись американському президенту Рейгану, який виступав у Пентагоні, генерали поставили запитання, чому бюджет на освіту в США перевищує бюджет на оборону. Рейган тоді відповів: «Ви вважаєте, що питання оборони вирішується в Пентагоні? Ви помиляєтеся, питання оборони вирішується за шкільною партою».
За прикладом інших європейських країн нам потрібно ухвалити довгострокову державну програму розвитку освіти мінімум до 2030 року, яка має чітко виконуватися незалежно від прізвищ президента чи прем’єра. Нам потрібно суттєво збільшувати державне фінансування на модернізацію і розвиток освіти в Україні. В іншому випадку, ситуація, що склалася нині в освітній галузі несе загрозу нашій національній безпеці, економіці, нашій конкурентоздатності. Бо якісна освіта наших дітей – важлива складова фундаменту успішного майбутнього України.