8 кругів аду або як військовому поїхати на лікування за кордон (дієвий алгоритм)?
Сьогодні Україна отримує безпрецедентну світову підтримку у протидії російській агресії. Зокрема, країни-партнери готові приймати на лікування та реабілітацію українських Воїнів, надавати їм медичну допомогу у кращих лікувальних закладах із залученням висококласних фахівців. Проте цю інформацію на жаль знає не кожна українська сім’я і не кожен на жаль може отримати дану кваліфіковану медичну допомогу – детальніше у матеріалі.
Військовий отримав важке поранення правої руки, де потрібно було провести певні висококваліфіковані операції нейрохірургів. Час швидко минає не на користь хворому, а знайти кваліфікованого нейрохірурга є не аби яким складним завданням для родини, яка хоче допомогти своїй близькій людині.
Реалії нашої медицини показали багато прикладів, коли від початку повномасштабної війни більшість висококваліфікованих лікарів виїхали за кордон, а ті лікарі, що залишились в Україні не можуть впоратись з великою кількістю військових.
Зрозуміло, що у читача виникне певний перелік питань до автора статті, та попри у всі намагання розповісти детально про історію військового, потрібно буде побудувати матеріал з певних етапів, які пройшла сім'я Захисника, щоб кожна сім’я могла скористатися даним прикладом, який допоміг врятувати від інвалідності людину.
Етап 1. Направлення Захисника на лікування за кордон ініціюється закладами охорони здоров’я.
Гарно звучить, проте на практиці важко реалізується з урахуванням бюрократії в медичних закладів та не бажанням лікарів займатись підготовкою документів, які потрібно подавати на керівника медичного закладу.
Зокрема, більшість лікарів розповідає про можливості на словах, водночас, як на практиці більшість роблять не охоче з посиланням на велику завантаженість в роботі.
Попри всі намагання та домовленості, від захисника потрібно підготувати наступний перелік документів, а саме:
- згода Захисника або його законного представника на лікування за кордоном (за умови наявності висновку про необхідність направлення на лікування за кордон та письмового підтвердження готовності закладу охорони здоров’я іноземної держави на безоплатній основі прийняти на лікування) з обов’язковим наданням однозначної згоди на обробку персональних даних, що стосуються медичної інформації;
- згода на обробку та передачу персональних даних закладам охорони здоров’я іноземних держав відповідно до законодавства у довільній формі;
- виписка з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого за формою, затвердженою МОЗ.
Етап 2. Дане клопотання впродовж трьох днів має розглянути консиліум лікарів військово-медичного закладу і надати висновок про необхідність направлення захисника України на лікування за кордон або про відсутність такої необхідності.
Як показала практика, з цього питання охочих проводити консиліум було не багато, більшість посилались на можливість проведення операції «кваліфікованими» нейрохірургами шпиталю. Звучить гарно, проте практика показала, кваліфікований нейрохірург є лише в одному медичному закладі - Інститут нейрохірургії імені А.П. Ромоданова НАМН України. Саме в цьому інституті є нейрохірурги високої кваліфікації. На жаль, як завжди в кожній ситуації попри усі намагання є завжди елементи бюрократії, і одним із основних елементі став – запис в порядку черги, бо даний заклад допомагає не лише військовим, а і цивільним з усіє України.
Етап 3. У разі ПОЗИТИВНОГО рішення Військово-медичний заклад формує та надсилає до Командування Медичних сил Збройних сил України пакет документів зі списками відібраних Захисників на лікування за кордон (дозвіл керівника складової сил безпеки і оборони, до якого належить Захисник, на виїзд за кордон (крім закладів охорони здоров’я, що належать до сфери управління Міноборони); перелік Захисників щодо яких наявні висновки про необхідність їх направлення на лікування за кордон із зазначенням діагнозу/діагнозів та ускладнень відповідно до НК 025:2021 “Класифікатор хвороб та споріднених проблем охорони здоровʼя”; висновки про необхідність направлення Захисників на лікування за кордон; документи, які надсилались ЗОЗ).
На жаль охочих допомогти не так багато, як розповідають у новинах чи у статтях, які закріплені в більшості Законах щодо врегулювання питань військових. Проте документи можна вже отримати тоді, коли операція вже буде не потрібна важкопораненому.
Етап 4. Після узагальнення інформації Командування Медичних сил надсилає на розгляд МОЗ в електронній формі лист-направлення з копіями документів зазначених вище.
Саме на цьому етапі сім’єю було прийняте рішення про направлення документів важкопораненого військового у іншу країну, де проживали родичі, які змогли із даним питанням звернутися до органів місцевого самоврядування щодо подальшого лікування захисника в їхньому місті. Протягом неділі було відкрито збір коштів місцевими жителями, які зібрали кошти на операції та реабілітацію Захисника. Саме на цьому етапі родичі змогли бути незалежними від військової системи, яка має певну бюрократичну складову, яку долати можливо лише з часом.
Зокрема, важливим етапом успіху було отримання згоди (письмове підтвердження) від іноземного закладу охорони здоров’я до якого військовозобов’язаний бажає приїхати на лікування. У згоді зазначено, що заклад охорони здоров’я готовий прийняти особу саме на безоплатній основі лікування.
Етап 5. МОЗ після надходження до листа-направлення з повним переліком документів, протягом двох робочих днів надсилає до МЗС запит з проханням підтвердити можливість надання на безоплатній основі медичних послуг іноземними закладами охорони здоров’я, з переліком захисників та діагнозами.
Поки тут готувались документи військовий вже звернувся до свого командування, щодо можливості оперуватися в країні, де його вже чекають та можуть надати медичну допомогу.
Етап 6. Після знаходження закладу іноземної держави яка може прийняти захисника на лікування МОЗ протягом двох календарних днів листом інформує Командування Медичних сил та Адміністрацію Держприкордонслужби про погоджений з іноземною стороною перелік Захисників України.
Із практичної точки зору є не аби який перелік медичних закладів, які охоче можуть та хочуть допомогти Україні, але практика показала, що загалом комунікація з нашого боку потребує великого досвіду і не аби якого терпіння. Зокрема, коли йде час, операцію потрібно швидко провести, час на бюрократію відсутній.
Етап 7. На підставі листа МОЗ Командування Медичних сил забезпечує формування пакета супровідних документів.
Даний етап не врегульовано днями і може зайняти не аби який час, тому раджу близьким родини шукати можливість самому знаходити медичні заклади в Європі. Зрозуміло, що для читача постане питання не аби який перелік питань відносно пошуку цих закладів.
Етап 8. Після цього здійснюється транспортування Захисників до місця їх лікування.