Практика показує, що не завжди спадкові правила, що зазначені у ЦК України, працюють так, як очікувалось. Наприклад, Верховний Суд України вже давно встановив презумпцію спільності права власності подружжя на майно, набуте в період шлюбу (стаття 60 СК України). Це значить, що будь-яке майно, придбане під час шлюбу, автоматично вважається спільним майном подружжя, незалежно від того, чи мав один із них прибуток або ні. Але ось тут починаються перші проблеми.

Тріщини в ідеалі: як справи допомагають розкрити правду

Що робити, коли одна зі сторін хоче оспорити цей принцип? Наприклад, у справі № 686/20282/21 Велика Палата Верховного Суду розглянула ситуацію, де сестра спадкодавця намагалася оспорити свідоцтво про право власності на частку майна у статутному капіталі приватного підприємства, видане дружині брата. Вона вважала, що це підприємство було засноване до шлюбу і не має статусу спільної сумісної власності. Це нагадує нам про важливість детального аналізу фактичних обставин кожного окремого випадку.

Також варто звернути увагу на практику заборони суперечливої поведінки, яку часто застосовують суди. Якщо особа раніше добровільно відмовилася від своїх прав на майно, вона не може потім змінювати свою позицію. У справі № 532/1550/23 Об'єднана палата Касаційного цивільного суду розглянула випадок, де позивач раніше заявляв, що не претендує на частку в спільному майні подружжя, але потім змінив свою позицію. Такий зворот з боку позивача був визнаний суперечливим і не був підтриманий судом.

Право власності на частку: що належить пережившому подружжю?

Закон України "Про нотаріат" та відповідний Порядок нотаріальних дій визначають, що в разі смерті одного з подружжя другий має право отримати свідоцтво про право власності на половину спільного майна. Це означає, що частка, яка юридично йому належить, в спадкову масу не входить і не може бути поділена між іншими спадкоємцями.

Однак на практиці часто виникають ситуації, коли спадкоємці намагаються оскаржити це право, доводячи, що майно було особистою власністю спадкодавця. Судові розгляди у таких справах нерідко тривають роками.

Відключити

Міжнародний досвід: як це працює за кордоном?

У більшості країн континентального права діє аналогічний підхід: переживший чоловік або дружина має першочергове право на частку у спільному майні. Наприклад, у Німеччині частка пережившого подружжя визначається автоматично, якщо не було укладено шлюбного контракту. У Франції діє подібний принцип, однак можливість спадкування залежить від типу майнового режиму, обраного подружжям.

А от у США ситуація складніша: у штатах із системою "спільної власності подружжя" (community property) половина майна автоматично залишається за пережившим подружжям. Натомість у штатах, що дотримуються "загального права" (common law), суд може вирішити питання на користь інших спадкоємців, якщо є докази, що майно було особистою власністю померлого.

Чи можна відмовитися від своєї частки?

Другий з подружжя має право заявити, що не претендує на видання свідоцтва про право власності на частку. Це може відбуватися з різних мотивів: бажання передати майно дітям, фінансові міркування або уникнення конфліктів. Але важливо розуміти: така відмова є незворотною. У міжнародній судовій практиці є випадки, коли особа, відмовившись від частки, згодом намагалася оскаржити своє ж рішення, проте суди відхиляли такі позови.

Як суди вирішують спори?

Один із ключових аспектів – наявність документального підтвердження права спільної власності. Верховний Суд України в ухвалі у справі № 130/2319/17-ц від 08.04.2020 наголосив: якщо немає чітких доказів, що майно є особистою власністю померлого, воно вважається спільним. Це означає, що нотаріус не може включати його до складу спадщини без відповідного рішення суду.

Проте, як показує практика, суди нерідко стикаються з маніпуляціями: наприклад, спадкоємці можуть наполягати, що майно було куплене на особисті кошти одного з подружжя. У таких випадках суд вивчає джерела фінансування, аналізує договори та банківські виписки.

Відключити

Практика за кордоном: шляхи до глобальної справедливості

Але чи є це проблемою лише української системи правосуддя? Ні, це загальна тенденція, яку можна побачити у багатьох країнах світу. Наприклад, в США є поняття "community property", яке дещо схоже на наш принцип спільної сумісної власності. Однак, там також є багато спірів, коли одна із сторін намагається оспорити цей принцип, особливо в разі розірвання шлюбу або смерті одного з подружжя.

Проблематика, пов'язана зі спадкуванням і спільною власністю, є однією з найбільш складних і конфліктогенними у сфері цивільного права. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) неодноразово розглядав справи, які стосуються захисту прав особи на спадкування й визначення правового режиму спільної власності. Ці рішення надають важливий приклад для аналізу та можуть бути корисними для української практики.

1. Рішення у справі "Marckx проти Бельгії" (1979)

Це рішення є одним з перших і ключових у контексті захисту прав на спадкування. У справі розглядалася ситуація, коли незаміжна жінка, яка народила дитину поза шлюбом, не мала права на спадкування від свого батька, оскільки батько не був офіційно зареєстрований саме як батько. ЄСПЛ визнав це порушенням право на родинне життя та дискримінацією.

Відключити

Вказане рішення наголошує на тому, що права на спадкування мають бути захищені незалежно від формального статусу родинних відносин. Його значення полягає в тому, що законодавство має забезпечувати рівноправність у правах на спадкування між дітьми, незалежно від того, чи були вони народжені в шлюбі, чи ні.

2. Рішення у справі "Pla and Puncernau проти Андорри" (2004)

У цій справі ЄСПЛ розглянув питання про захист прав на спадкування відповідно до принципу недискримінації. Справа стосувалася двох геїв, які мали довгострокові стосунки, але через те, що вони не мали можливості офіційно зареєструвати свої стосунки, один із них не міг успадкувати майно другого після його смерті.

Це рішення підкреслює важливість захисту прав на спадкування для пар, які не мають можливості офіційно зареєструвати свої стосунки. ЄСПЛ визнав, що такі пари мають право на захист своїх економічних інтересів через можливість отримання спадщини.

3. Рішення у справі "Kopecký проти Чехії" (2004)

У цій справі ЄСПЛ розглянув питання про захист прав на обов'язкову частку у спадщині. Згідно з чеським законодавством, батько мав право на передачу всього своєї майна своїм дітям, виключаючи можливість отримання спадщини для інших родичів, таких як дружина. ЄСПЛ визнав це порушенням права на родинне життя та дискримінацією.

Це рішення підтверджує важливість захисту прав на обов'язкову частку у спадщині для інших родичів, окрім дітей. Він показує, що законодавство має забезпечувати баланс між свободою волі спадкодавця і правами інших родичів на спадкування.

4. Рішення у справі "Garcia Ruiz проти Іспанії" (1999)

У цій справі ЄСПЛ розглянув питання про захист прав на спадкування в разі нерішених сімейних конфліктів. Справа стосувалася позивача, який намагався оспорити рішення суду щодо поділу спільного майна після розірвання шлюбу. ЄСПЛ визнав, що відсутність можливості для позивача використовувати захист своїх прав через суд є порушенням його права на справедливий суд.

Вказане рішення підкреслює важливість доступу до суду для захисту прав на спадкування та поділ спільного майна. Він показує, що судовий процес має бути прозорим і справедливим, щоб забезпечити захист прав особи.

Практичні рекомендації для української системи

З урахуванням цих рішень ЄСПЛ, українське законодавство та практика можуть скоригувати деякі аспекти:

  1. Баланс між свободою волі спадкодавця і правами інших родичів:
    • Законодавство має забезпечувати можливість для інших родичів беззаперечно отримувати обов'язкову частку у спадщині, незалежно від волі спадкодавця.
    • Це може допомогти уникнути конфліктів та забезпечити справедливість у поділі майна, особливо в судовому порядку.
  2. Захист прав на спадкування для незареєстрованих пар:
    • Українське законодавство має розглядати можливість надання прав на спадкування для партнерів, які не мають можливості офіційно зареєструвати свої стосунки.
    • Це може бути реалізоване через введення механізмів, які забезпечують захист економічних інтересів таких пар.
  3. Доступ до суду для захисту прав на спадкування:
    • Українські суди мають забезпечувати прозорість і справедливість у розгляді справ, пов'язаних зі спадкуванням та поділом спільного майна.
    • Це може бути реалізоване через введення механізмів, які забезпечують доступ до суду для всіх сторін, які мають інтереси у справі.

Справедливість для усіх: чим живуть люди?

Тепер давайте повернемось до нашої справи. Чи можна вважати справедливим те, що одна зі сторін може просто відмовитися від своїх прав і потім змінювати свою позицію? Чи справедливо, що майно, придбане під час шлюбу, автоматично вважається спільним майнем, навіть якщо один із партнерів не брав участі в його придбанні? Це питання не має простих відповідей, але воно вимагає глибокого аналізу і вдумливого підходу.

Одним із можливих шляхів вирішення цих проблем може бути більш детальне регулювання цих питань у законодавстві. Наприклад, можна було б ввести більш чіткі правила щодо того, як можна оспорити право на спільну власність або як можна відмовитися від своїх прав на майно. Також важливо звернути увагу на роль судів у цих процесах. Суди повинні не просто застосовувати формальні правила, але й враховувати конкретні обставини кожного випадку, щоб забезпечити справедливість для усіх сторін.

Філософія права: що нам дає цей досвід?

Нарешті, цей досвід навчає нас про важливість балансу між індивідуальними і суспільними інтересами. Коли ми говоримо про спадкування, ми говоримо не тільки про матеріальні ресурси, але й про емоційні зв'язки, які є між людьми. І саме через це так важливо знайти ту найвищу точку рівноваги, де всі сторони будуть задоволені.

Рішення ЄСПЛ надають важливий приклад для аналізу та можуть бути корисними для української практики й використання адвокатами, які практикують у сфері спадкового права в Україні. Вони підкреслюють важливість захисту прав на спадкування та забезпечення балансу між свободою волі спадкодавця і правами інших родичів. Українське законодавство та практика можуть скоригувати деякі аспекти для забезпечення справедливості і прозорості у розгляді справ, пов'язаних зі спадкуванням та поділом спільного майна.

Спадкування частки у спільному майні подружжя – не проста формальність, а юридична процедура, що вимагає зваженого підходу. Міжнародний досвід показує: чим чіткіші правила, тим менше конфліктів. В Україні ж ця сфера залишається полем для суперечок, і лише правильне документальне оформлення майна може запобігти тривалим судовим баталіям.

Таким чином, цей лабіринт правових зв'язків – це не просто серія правил і регламентів. Це спроба знайти справедливість в хаосі людських стосунків. І хоча це може здаватися неможливим, саме це постійне пошуки справедливості дає нам надію на краще майбутнє.