Щоразу, коли виникає певна проблема в діяльності органів державної влади, фахівці, а також звичайні громадяни, звинувачують у цьому «систему». Термінологічні словники дають визначення поняттю «система», яке походить від давньогрецького терміну σύστημα — «сполучення», «ціле», «з’єднання» і характеризується як множина взаємопов’язаних елементів, що утворюють єдине ціле, взаємодіють із середовищем та між собою і мають спільну мету. Таким чином, в такій системі необхідно виокремлювати низку підсистем, а також структурних елементів. Усі вони повинні бути пов’язані між собою та доповнювати один одного, але в жодному разі не протирічити і не дублювати. Лише в такому разі система буде стійкою і життєздатною.

Важливими складовими державної системи є система органів державної влади, система законодавства, система матеріально-технічного забезпечення тощо. Вони пов’язані між собою на найвищому рівні і мають подібність до нижчих рівнів. Для ефективного функціонування інститутів державної влади потрібно мати не лише відповідний, такий, що відповідає встановленим критеріям і правилам штат посадових осіб, а й відповідну правову основу діяльності кожного структурного елемента, аж до посадових обов’язків державного службовця.

Коли йдеться про Стандарт НАТО, він же «Угода зі стандартизації» (англ. Standardization Agreement; STANAG) мається на увазі міжнародний договір, що регламентує загальні правила, визначає спільний порядок дій, закріплює єдину термінологію і встановлює умови уніфікації технічних процесів, а також озброєння та військової техніки та іншої матеріальної частини збройних сил Альянсу і країн-партнерів. Стандарти НАТО об’єднані в складну та взаємопов’язану ієрархію керівних документів Альянсу, що мають утворювати систему систем стандартів.

Перед українською системою постало глобальне завдання адаптації структурних елементів, а головне підходів до їх діяльності до європейських стандартів та стандартів НАТО. У цьому контексті постає питання, як це зробити, коли сама система дає постійні збої навіть через те, що низка термінів, словосполучень, змістовне навантаження понять тощо знаходяться не лише в протиріччі з вказаними європейськими і натівськими стандартами, а й між собою? Як відомо, це призводить до непорозумінь та колізій. Наприклад, у статті 2 Конституції України визначено, що Україна є унітарною державою. А в статті 133 йдеться про те, що систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим та області. І тут же визначається спеціальний статус міст Києва та Севастополя. До яких наслідків призводять спеціальні статуси – Український народ уже пересвідчився. На жаль, таких колізій у законодавстві безліч.

Отже, важливою складовою для виправлення таких проблемних питань поруч із фаховою правовою є проведення лінгвістичної та мовної експертиз, що мають ґрунтуватись на правилах українського правопису. Використання правопису в такому контексті має бути закріплене на рівні Конституції України. А надалі необхідно провести лінгвістичну експертизу всіх кодексів і законів, перекладів міжнародних документів, а також підзаконних актів на їхню відповідність нормам Конституції України і українського правопису. 

Відключити