Військові традиції це те, що робить українське військо непереможним. Не є таємницею те, що запровадження елементів національно-культурного відродження в практичну діяльність підтримує і надихає вояків, які боронять рідну землю від чужинців. Нині в Збройних Силах України поступово запроваджуються стандарти НАТО. Але ми повинні пам’ятати і про своє коріння. Як казав Тарас Шевченко «І чужому научайтесь і свого не цурайтесь». Рухаючись вперед слід відмовлятись від негативу, який роками накопичувався в радянській армії і перейшов до української: дідівщина, нецензурна лайка, пияцтво, кумівство, корупція, тощо.

В українській армії вже запроваджена посада стрілець, назва якої відповідає історичній традиції. Однак запропоновані у 2015 році звання капрал – молодший сержант і хорунжий – молодший лейтенант залишились на рівні пропозицій, ідей та публікацій у засобах масової інформації. Хоча в арміях світу поруч з загальноприйнятими званнями і посадами існують суто національні: ротмістр в Норвегії, федфебель в Швейцарії, капрал в США, єфрейтор в Німеччині, енсин – Аргентина, поручник – Словаччина, констебль у Великій Британії, констебль у Данії.

Зазначимо що первиною посадою на яку слід зараховувати бажаючих проходити військову службу має бути рекрут. І лишень рекрути, які відповідатимуть визначеному рівню фізичної, психологічної і моральної підготовки та пройдуть відповідний вишкіл мають отримувати первинне військове звання – стрілець. Водночас згадаємо, що загальною назвою для українських військових був термін козак або пластун. А військові об’єднання іменувались січами. Відомі Поліська січ, Галицька січ, за аналогією з історичною військовою республікою Запорозька січ. І тут слід пригадати те, що в Галицькій армії виділялись такі рядовики, як стрілець і старший стрілець, а за ними слідували підстаршини: вістун, десятник, старший десятник, булавний десятник. До полкової старшини входили отаман, підполковник, полковник. А до генеральної старшини генерал-чотар, генерал-поручник, генерал-сотник. В інших військових підрозділах використовувались назви посад: бунчужний, хорунжий, осавул, підосаул.

У давнину в Україні говорили: «Де байрак, там козак, а де лісок – цілий полк». Кожен полк, кожна козацька сотня мали свої особливості, свої традиції. В такому контексті слід придивитись до відповідників військових звань в Українській народній республіці під час Директорії, Гетьманату а також в підрозділах Української повстанської армії та інших збройних формуваннях ХХ століття і більш ранніх періодів. Найменшою групою вояків була ланка – п’ять козаків і командир відділення (10-15 козаків) завжди міг покластись на досвідчених ланкових (старших солдатів), які забезпечували виконання поставлених завдань. Відповідником відділення є рій, взводу (30-50 козаків) – чота, роти (100-150 козаків) – сотня, батальйону (300-500 козаків)  – паланка (хоча більшою мірою цей термін стосувався територіального устрою), бригади (3000-5000 козаків) – курінь (на Запорозькій січі існували курені, що комплектувались козаками за територіальною ознакою). Війська, що розташовані в межах адміністративно-територіальної частини держави іменувались кіш.

На Січі завжди славились витримка, мужність, уміння приймати правильне рішення у скрутних обставинах. «Козак з пістоля стріляє, шаблею рубає, люльку в зубах тримає, та ще й сміється». Козаки були неперевершеними воїнами. З історії відомо, як десять піших козаків стримували атаку кінної татарської сотні, а десять кінних козаків перемагали сотню польських жовнірів. Сміливість козаків не знала меж, оповідають, що запорожці перепливали Дніпро у найнебезпечнішому місці – біля порогів, зберіглась навіть приповідка: «Ненаситець реве, козак і у вус не дме».

Відповідно ройовий – командир рою (відділення) капрал (молодший сержант), сержант, старший сержант, майстер сержант – залежно від вислуги років та функціональних обов’язків, з базовою середньою спеціальною військовою освітою. Навіть звучання найменшого підрозділу – рій співпадає з терміном стрій в який шикуються стрільці. Перед отриманням кожного нового звання військовий має пройти відповідну підготовку у вигляді курсу, семінару, зборів – тощо. Чотовий – командир чоти (взводу) молодший лейтенант, лейтенант, старший лейтенант залежно від вислуги років та функціональних обов’язків підкреслимо, що такі посади мають займати для зайняття посади потрібна вища військова освіта. Сотник – командир сотні (роти) капітан. Паланковий – командир паланки (батальону) – майор, підполковник вже має отримати для зайняття посади освіту рівня магістр.

Козацьке життя завжди було суворе, не всякому воно було під силу. Ось чому багато прислів’їв, в яких мова йде про витривалість та загартованість. «Терпи, хлопче, козаком будеш», «Терпи, козаче, отаманом будеш», «Терпи, козаче, горе — будеш пити мед», «Хліб та вода то козацька їда», «Козак з біди не заплаче». Україна завжди перебувала і перебуває у стані війни з численними ворогами які прагнуть захопити її багатства і поневолити український народ. В прадавні часи скіфи, а надалі сармати, слов’яни силою зброї доводили що вони мають право іменуватись громадянами і панувати на землі отриманій від пращурів у спадок.

«Батько людей» – з тюркської мови. Кочовики називали так найстарших представників роду. За іншою версією слово походить від німецького Нarter Mann – «міцна людина». З XVI століття отаман – виборний або призначений ватажок козацького війська. Гетьман — назва урядників, вищих воєначальників та голів держав у таких державних і військово-державних утвореннях, як гуситська Чехія, Велике князівство Литовське, Королівство Польське, Річ Посполита, Козацька держава (Гетьманщина), Військо Запорозьке Низове та Українська Держава.

Більше того. Наголосимо, що кожен військовий звільняючись з лав діючої армії має повернутись додому зі зброєю. Стати на облік, забезпечити її зберігання. І щорічно мінімум двічі на рік проходити короткостроковий військовий вишкіл. Голова МВС України Денис Монастирський розповів деталі щодо легалізації зброї. Ухвалення законопроекту про обіг зброї в Україні має врегулювати низку питань, у тому числі про короткоствольну вогнепальну зброю для цивільних. Наразі документ чекає на друге читання у Верховній Раді. За словами Монастирського, новий законодавчий акт має врегулювати питання спортивної, мисливської зброї, а також обіг пістолетів. Кожен обласний центр має бути військовою січчю, а кожне містечко фортецею. За такого підходу в жодного ворога навіть не виникне думка агресивних дій проти козацької держави.

Повага до прав іншої людини, не дивлячись на походження і світогляд, з давніх часів була притаманна народу України, а особливо його провідній верстві – козацтву. «Козак чужі звичаї поважає та й свої не зневажає». Козацтво завжди носило інтернаціональний, надставний характер. Такий підхід закріплений і в Конституції України, прийнятій від імені Українського народу – громадян України всіх національностей. Українці, поляки, московити, білоруси, болгари, шведи, татари, молдовани, румуни, грузини та представники інших національностей селянського, дворянського, ремісничого, купецького походження являли собою еліту українського суспільства, побудовану на ідеалах свободи, рівності і братерства.

Повернемось до військових звань та посад у Збройних Силах України. Наступні отаманські посади мають обіймати офіцери, які пройшли спеціальну військову підготовку в Академії Збройних Сил України. Курінний – командир куріня (бригади) – полковник, бригадний генерал. Звання очільника кошу (військового угрупування області) – генерал-осавул. На чолі роду військ – генерал-хорунжий, приміром генерал від інфантерії (очільник піхоти), генерал від артилерії – генеральний пушкар (очільник артилерійських пірозділів), генерал-квартирмейстер – генеральний обозний (очільник тилових підрозділів), генерал-аншеф генеральний писар (заступник начальника штабу), контр-адмірал (очільник флоту). Начальник штабу Збройних Сил України – генерал бунчужний. Головнокомандувач Збройних Сил України – наказний гетьман.

Відповідно до ст. 119 Конституції України Президент України є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України, він призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань, а також здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави. Верховний Головнокомандувачем Збройних Сил України відповідно до української традиції – гетьман.

Звісно перелік посад може розширюватись, можуть запроваджуватись певні знаки, що відрізняють посади роди військ тощо. Важливо щоб ці знаки, символи навіть колір і форма клейнодів, хоругв, прапорів відповідали правилам геральдики та традиціям. Також, приміром, святкові парадні однострої почесної варти Президента можуть бути затверджені у відповідності з формою уславлених в боях козаків полку чорних запорожців головними уборами яких були шапки з чорними шликами та чорні черкески. А у повсякденній формі вояків Збройних Сил України мають вирізнятись мотиви одностроїв січових стрільців Української повстанської армії. Бо нині, через брак коштів чи бажання запроваджена в армії мазепинка поступово знову перетворилась на невиразного кашкетика. Водночас польова форма має бути зручна і максимально прилаштована до погодних умов та виконання завдань що стоять перед військовим, потрібно дозволити носіння бейсболок, темних та тактичних окулярів, тактичних перчаток, бандан, бафів, кросівок, кед, жилетів тощо.

Отже звання, назви посад, однострої… української армії – важливий чинник відродження військових традицій. Запровадження традиційних назви звань та посад в Збройних Силах України засвідчує що український політикум і генералітет поступово ментально відходить від радянських засад в організації військової діяльності і рухається у бік сучасних стандартів НАТО. Але головне навіть не назви військових звань, кольори одностроїв і форми прапорів, а те, що нині високопосадовці і пересічні громадяни вже усвідомили, що українське суспільство спроможне розвиватись лише осмисливши свою духовну належність до минулих поколінь та керуючись високими ідеалами, які відстоювали ціною власного життя провідні діячі нашої держави. Сучасні демократичні принципи, поєднані з моральними заповідями наших предків, – ось та животворна криниця, що дає силу українському народу у ці скрутні часи. «Козацькому роду нема переводу».