Чому не виправдалися очікування переатестації обласних прокурорів?

Переатестація обласних прокурорів підходить до завершення. Попередній результат – з 3161 обласного прокурора атестацію пройшли 2487. Поки що залишається невідомою доля 18 прокурорів. Тобто 22% не набрали відповідних балів на тестуванні або не пройшли співбесіду.

Якщо розглядати окремий етап атестації, а саме співбесіду, то її не змогли пройти лише 5% прокурорів. 

Нагадаємо, під час атестації прокурорів Офісу Генерального прокурора заяви про намір пройти атестацію написали 1083 прокурори Генпрокуратури. З них успішно пройшли три етапи 610 прокурорів, тобто 56%. Тоді ця атестація проходила під керівництвом Руслана Рябошапки.

Чому переатестацію в регіональних прокуратурах пройшло більше людей, ніж в Офісі Генерального прокурора?

Слід виділити декілька причин. По-перше, комісії з атестації ОГП, які очолювали заступники генерального прокурора Руслана Рябошапки, мали досить повну інформацію про своїх колег-прокурорів. Тим часом у комісіях обласних прокуратур рядовий прокурор із ОГП, який входив до її складу, мало що знав про регіональних прокурорів, а тому керувався тією інформацією, яку підготувала робоча група з числа громадськості. 

По-друге, на момент проведення переатестації обласних прокурорів Окружний адміністративний суд м. Києва вже задовольнив позов звільненого прокурора Генпрокуратури за результатами атестації. Члени кадрових комісій регіональних прокуатур почали звертати на це увагу та намагалися детальніше обґрунтовати свої рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

По-третє, більшість негативної інформації, що містилася у ЗМІ, зазвичай або не підтверджувалася, або мала своє логічне та документальне пояснення. 

Організаційні моменти.

Було створено 12 кадрових комісій регіональних прокуратур, кожна з яких складалася з 6 осіб, а саме: трьох прокурорів ОГП, які вже пройшли атестацію, та трьох представників, делегованих міжнародними організаціями. Серед останніх  – адвокати та юристи, члени громадських організацій. Для успішного  проходження співбесіди прокурору потрібно було набрати 4 голоси “за”.

На мій погляд, міжнародні організації, які делегували своїх представників, неналежно організували процес їхнього відбору. Напевно, це сталося через дві причини. По-перше, анкета про бажання взяти участь у атестації заповнювалася в березні, а сама атестація була запланована на квітень-травень, однак через через карантинні обмеження була відкладена на невизначений строк. По-друге, організації не повідомили, які саме кандидатури були відібрані та подані до ОГП для включення до складу конкурсних комісій. А коли ОГП у середині червня вирішив запустити процес роботи комісій, кандидатів, поданих міжнароднми організаціями, автоматично включили до складу конкурсних комісій. Організації, які нас делегували, вже постфактум повідомили, що ми є включеними до складу комісії, пославшись на наказ. Деякі члени комісії через неможливість взяти участь у її роботі заявили про відмову. Зважаючи на це, їх оперативно було замінено іншими юристами.

Організаціям, які делегували своїх представників, потрібно було провести відповідне навчання. Так під час переатестації спостерігалось, що делеговані особи не завжди чітко знали алгоритми роботи кадрових комісій, через що інколи виникали процедурні помилки. Додаткового навчання не проводили і серед представників кадрових комісій від Офісу Генерального прокурора. Більшість з них доволі формалізовано підходила до обґрунтування причин непроходження прокурором атестації. Тобто вони були готові голосувати “проти” у разі порушення чинного законодавства прокурорами. Хоча було достатньо обґрунтованого сумніву щодо відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.

Слід звернути увагу на неоднорідні результати роботи комісій. Наприклад, у сьомій конкурсній комісії атестацію не пройшов 21 прокурор, тоді як у одинадцятій – лише 6. Це можна пояснити двома факторами. З одного боку, прокурорів ділили між комісіями за алфавітним принципом, тобто, більше “недоброчесних” прокурорів могли опинитись в одній комісії випадково. З іншого боку, розуміння сутності “обґрунтованого сумніву” щодо відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності в кожної комісії було різним. 

Чи здійснювався тиск на комісію з боку керівництва Офісу Генерального прокурора? 

Явних ознак тиску на колег у конкурсній комісії з боку керівництва Офісу Генерального прокурора як член 9 кадрової комісії я не спостерігав. Більше того, у 13 кадровій комісії між головою конкурсної комісії, який є представником ОГП, та членами, делегованими від міжнародних організацій, виник конфлікт. Голова дозволяв собі неприйнятно висловлюватися про представників громадськості та адвокатів. Зважаючи на це, ними була надіслана скарга до Генпрокурора щодо заміни голови конкурсної комісії. Реакція була швидкою: Голову виключили зі складу 13 комісії та замінили на іншого прокурора Офісу Генпрокуратури.

Варто згадати ще одну обставину, яка допомогла частині прокурорів пройти атестацію - це витік інформації щодо письмового практичного завдання, яке прокурори писали перед проходженням співбесіди. Знову таки, після письмового звернення до ОГП від представників міжнародних організацій за вихідні тестові завдання були замінені. Але друга версія була значно легшою за попередню. Під кінець проведення переатестації видавалось, що зміст письмових завдань окремим прокурорам був відомий. Керівництвом ОГП належних заходів вжито не було. Сам прокурор, який поширив письмові практичні завдання у мережі, переатестацію не пройшов. 

Отже, на мій погляд, переатестація була проведена без тиску з боку керівництва Офісу Генеральної прокуратури, але з проблемами, які вплинули на її перебіг, та які необхідно вирішити до початку проведення переатестації місцевих прокурорів. Найцікавіше ж очікує нас попереду.  Більшість прокурорів будуть оскаржувати “неуспішне” проходження атестації в судах, і з огляду на позицію ОГП в цих процесах ми зможемо зрозуміти справжнє ставлення керівництва Офісу Генерального прокурора до переатестації.