09 березня 2011 року набирає чинності нова редакція Закону «Про виконавчепровадження» (надалі – закон), який запроваджує деякі нововведення, пов’язанізі здійсненням примусового виконання рішень судів та інших компетентних органівдержавної влади.
У зв’язку з цим представляємо Вам певні новели, які можуть так чи інакшевплинути на ведення Вашого бізнесу.
Щодо зміни найменуванняюридичної особи
Новий закон[1] визначає, що у разі зміни найменування юридичної особи(а також зміни прізвища/імені/по батькові фізичної особи) державний виконавець за наявності підтверджуючих документів вправізмінити назву сторони власною постановою,яка підлягає затвердженню начальником відділу ДВС.
Раніше зазначена змінавідбувалася виключно за рішенням суду , внаслідок чого недобросовісний боржник мавлегальну можливість затягувати процедуру виконання.
Щодо строку пред’явленнявиконавчих документів до виконання
!ВАЖЛИВО! Якщо за законом у попередній редакції виконавчідокументи пред’являлися до виконання протягом3 років, то нова редакція[2] встановлює зазначенийстрок в 1 рік. Це, з-поміж іншого, означає, що після спливу такого однорічногостроку за відсутності реального виконання вимоги стягувача будуть вважатисяпогашеними та не підлягатимуть примусовому виконанню надалі.
Щодо надсиланнякореспонденції
Нова редакція закону[3]визначає, що постанови про:
- відкриттявиконавчого провадження, та
- поверненнявиконавчого документа стягувану
в обов’язковому порядку повинні надсилатися рекомендованим поштовимвідправленням із повідомленням про вручення. З огляду на це, якщозазначені постанови направлені простою кореспонденцією, то особа буде вважатися неналежно повідомленою з відповіднимиправовими наслідками.
Крім того, слід мати на увазі, що відтепер боржник буде вважатися належноповідомленим про відкриття виконавчого провадження у тому разі, якщо відповіднапостанова направлена на адресу, що зазначена у виконавчому документі. Відтак,слід порадити відповідачам точно зазначати свою адресу суду/іншому органу, якийуповноважений видавати виконавчі документи, для уникнення проблем приздійсненні виконавчого провадження.
Щодо повернення виковогодокумента за заявою стягувача
Нова редакція закону[4]передбачає, що повернення виконавчогодокумента стягувачу за його власною письмовою заявою не позбавляє йогоправа наповторне звернення з заявою про відкриття виконавчого провадження.Відтак, боржникам, які домовляються зі стягувачами про добровільне виконаннярішення слід грамотно оформлювати відповідні правовідносини та не погоджуватися на процедуру, пов’язануіз поверненням виконавчого документа стягувачу за його заявою, задляуникнення можливості стягнення.
Щодо арешту коштів нарахунку
Нова редакція закону[5]встановлює, що арешт, накладений державним виконавцем на кошти нарахунках боржника, автоматично поширюється на всі кошти, розміщені на рахунках, якібудуть відкриті після накладення зазначеного арешту.
Щодо проведення оцінки
Нова редакція закону[6]деяким чином змінює підхід до обов’язкового залучення незалежного оцінювача дооцінки майна. Якщо за попередньоюредакцією закону обов’язкованезалежна оцінка проводилася у разі перевищення вартості майна 1 700гривень, то відтепер така норма виключена іззазначенням того, що обов’язкова незалежна оцінки має проводитися лише у разіскладності процедури або наявності заперечень боржника або стягувача.
Крім того, окремо зазначено, що звіт про оцінку, який складаєтьсянезалежним оцінювачем у разі проведення окремої процедури оцінки,буде чиннимвиключно протягом 6 місяців[7].Після цього за необхідності потрібно буде проводити нову процедуру оцінки.
Щодо механізмівпримусової реалізації
Якщо попередня редакція закону дозволяла здійснювати примусову реалізаціюмайна боржника виключно на аукціонах та прилюдних торгах, то нова редакція[8]передбачає, що рухоме майно, вартість якого не перевищує 2 550 гривень, якщопроти цього не заперечує стягувач, реалізується на комісійних умовах.На наш погляд, така процедура зможе дещо прискорити процедуру продажу майна,яке проблематично реалізувати на аукціонах.
Крім того, нова редакція закону[9]прямо встановлює, що у разі першої нереалізації майна воно підлягає уцінцідержавним виконавцем не більш, ніж на 30 % (у перший раз)/50 % (у другий раз).Така норма покликана певним чином захистити боржника від продажу його майна заочевидно заниженими цінами.
Щодо звернення стягненняна кошти відокремлених підрозділів
Попередня редакція закону дозволяла звертати стягнення закошти відокремлених підрозділів тількиу разі відсутності грошових коштів на рахунку власне юридичної особи. Нова редакція законувиключаєтаке обмеження та дозволяє звертати стягнення на коштивідокремлених підрозділів у будь-якому разі.
Щодо оскарження дійдержавного виконавця
Нова редакція закону певним чином змінює підвідомчість розгляду скарг надії державного виконавця. Так, якщо сторони й надалі мають правоподавати скаргу до суду, який видав виконавчий документ, то інші зацікавлені особи повинні подаватискарги до адміністративного судуу порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства.
[1] Ч.5 ст. 8 Закону «Про виконавче провадження» (у новій редакції)
[2] П.2 ч.1 ст. 22 Закону «Про виконавче провадження» (у новій редакції)
[3] Ч.1 ст. 31 Закону «Про виконавче провадження» (у новій редакції)
[4] Ч.5 ст. 47 Закону «Про виконавче провадження» (у новій редакції)
[5] Ч.4 ст. 52 Закону «Про виконавче провадження» (уновій редакції)
[6] Ч.1 ст. 58 Закону «Про виконавче провадження» (уновій редакції)
[7] Ч.5 ст. 58 Закону «Про виконавче провадження» (уновій редакції)
[8] Ч.2 ст. 62 Закону «Про виконавче провадження» (уновій редакції)
[9] Ч.4 ст. 62 Закону «Про виконавче провадження» (уновій редакції)