Інвестування в Україну – аналіз досвіду іноземних компаній
Інвестування в Україну – аналіз досвіду іноземних компаній
Україна вже багато років є ринком, який привертає інтерес іноземних інвесторів – як завдяки своїм розмірам, так і потенціалу розвитку.
Ринок у Європі, вдвічі більший за польський, на якому до війни проживало майже 40 мільйонів людей, з величезними покладами природних ресурсів та всесвітньо відомим чорноземом, а також відносно низькою вартістю робочої сили. Теоретично ідеальне місце для інвестицій.
Однак історія багатьох іноземних компаній показує, що успіх в Україні не є гарантією.
Отже, які ключові аспекти слід враховувати під час прийняття інвестиційного рішення?
По-перше, Україна не є Європейським Союзом – і це важливо. Багато інвесторів, особливо з країн ЄС, недооцінюють масштаб регуляторних, адміністративних та правових відмінностей між Україною та громадою. Відсутність послідовних процедур, тривалі офіційні рішення та проблеми з правоохоронними органами є реальними перешкодами. Польські, німецькі та французькі компанії, які намагалися перенести операційні моделі ЄС в Україну, часто були змушені повністю змінювати свої стратегії. Ця проблема випливає з того, що всі, очевидно, знають, що Україна не є членом ЄС, але в більшості випадків вони не здатні зрозуміти, що це означає на практиці, і лише під час інвестування стикаються з іншою реальністю, ніж та, до якої вони звикли функціонувати.
Український ринок – навіть під час війни – це ринок з потенціалом, але також і з підводними каменями.Іноземні компанії, що працюють, наприклад, у будівельному, виробничому чи логістичному секторах, часто вказують на високий місцевий попит. Водночас багато з них зіткнулися з сильною конкуренцією з боку турецьких та українських компаній, які мають перевагу довгострокової присутності на ринку, місцевих знань та зв'язків. Інвестори з Польщі та Чехії зазначають, що без ретельного аналізу сектору легко переоцінити конкурентні переваги власної компанії.
Вихід на український ринок, особливо в поточній ситуації, варто розглянути за моделлю «пілот», адже вона просто менш ризикована. ІТ-компанії та консалтингові компанії прагнуть використовувати гнучку модель входу – тобто вони виходять на ринок з обмеженими інвестиціями, тестують операції в певному регіоні чи ніші, і лише потім масштабують бізнес. Такий підхід дозволяє вам виявляти локальні проблеми, адаптувати свою пропозицію та перевіряти операційну стабільність, не ризикуючи витрачати забагато ресурсів.
У контексті управління, ключовим, на мою думку, є стратегічне планування та нагляд з рівня материнської компанії. Багато компаній, які досягли успіху в Україні, вирішили вийти на ринок, придбавши місцеву компанію та співпрацюючи з місцевими партнерами, а також найнявши команди з місцевим досвідом. Це рішення гарне, але приклад Impel Group показує, що самої довіри недостатньо – потрібні відповідні структури нагляду та чіткі системи прийняття рішень.
Також важливою є присутність польського представника в правлінні дочірньої компанії. Найкраще, якщо керівник пов'язаний з організацією протягом тривалішого періоду часу. Така людина не лише захищає інтереси штаб-квартири, але й забезпечує відповідність реалізації стратегії припущенням, поділяє культуру організації та є сполучною ланкою між компаніями та їхніми співробітниками. Це рішення стандартно використовується компаніями, наприклад, з сектору товарів швидкого попиту або банків – які успішно розвивають свою діяльність у Східній Європі.
Інвестуючи за кордон, слід, перш за все, забезпечити безпеку материнської компанії. Ось чому я не раджу робити інвестиції, які у разі невдачі можуть фактично загрожувати стабільності бізнесу у вашій країні. Це не залежить від привабливості пропозиції чи потенційного прибутку. Такий обережний підхід підтверджується досвідом багатьох компаній, що працюють на міжнародному рівні та сильно постраждали від геополітичних ризиків, пов'язаних, наприклад, з триваючою війною в Україні.
На що ще варто звернути увагу?
Компанії з виробничого або сільськогосподарського секторів, які досягли успіху в Україні, наголошують на важливості: місцевих партнерів з відповідним досвідом, уваги до дотримання вимог та операційної прозорості, гнучкості у реагуванні на зміну макроекономічних та політичних умов.
Деякі великі корпорації також вирішують страхувати свої інвестиції в таких установах, як KUKE (Корпорація страхування експортних кредитів), або використовувати міжнародні фонди для підтримки інвестицій у нестабільних регіонах, що допомагає зменшити політичний ризик та досягти більшої фінансової стабільності.
Україна залишається країною, повною можливостей, але також і викликів. Досвід іноземних компаній показує, що успіх вимагає терпіння, гнучкості та, перш за все, глибокого розуміння місцевих реалій. Це ринок, де переможцями будуть ті, хто діє мудро, поступово та з добре продуманою стратегією.
