Як працює "машина часу" в бізнесі
Упродовж багатьох років я спостерігаю процеси розвитку та еволюції світових ринків, зокрема європейських, де можна відзначити явище, яке я визначила як "машина часу" в бізнесі.
Це явище полягає в тому, що існують економічні та соціальні тенденції, які рухаються в часі, залежно від їхньої специфіки – або із західних ринків на східні, або навпаки.
Ці тренди спричинені певними чинниками і навряд чи з'являться самі по собі, якщо не буде певної змінної. З іншого боку, якщо ця обставина спостерігається, то з високою ймовірністю можна очікувати певної тенденції, яка зазвичай істотно трансформує місцевий ринок. Усвідомлення цього явища є важливим для бізнесу, оскільки передбачуваність виникнення нових віянь дозволяє компаніям заздалегідь підготуватися до їх настання та вжити відповідних заходів, що в кінцевому підсумку може створити значні конкурентні переваги.
Протягом останніх кількох років ми дуже сильно відчуваємо "машину часу" в Польщі.
Щоб ліпше зрозуміти цей феномен, наведу декілька прикладів.
Приблизно 10-15 років тому ми із захопленням спостерігали за розвитком компаній у Західній Європі, наприклад, у Німеччині чи Франції. Автоматизація та оцифрування багатьох бізнес-процесів або бурхливий розвиток ІТ-індустрії здавалися дивовижними. У той час, з польської точки зору, такий технологічний прогрес здавався чимось важкодосяжним. Ми захоплювалися здалеку, але не були готові до цих рішень. І хоча деякі компанії дуже прагнули впроваджувати цікаві рішення у сфері інноваційних технологій на місцях, коли справа доходила до етапу реалізації, зазвичай виявлялося, що ринок не готовий.
Виникає запитання: чому? Чому західні країни змогли розвивати технології, а Польща не була готовою?
За моїми спостереженнями, окремі ринки поводяться так само, як і люди, котрі їх створюють, тобто вони не роблять того, чого не мусять робити, і лише правильний тиск запускає мотивацію до змін, до дій.
І саме тут з'являється концепція "машини часу", адже одним із ключових факторів швидкого розвитку технологій, оцифрування та автоматизації процесів є зсув від легкого та дешевого доступу до людських ресурсів до їх нестачі.
І це саме той випадок, який ми мали в Польщі. Поки в країні були доступні працівники, а вартість робочої сили була відносно низькою, бізнес у більшості випадків не мав стимулу замінювати людську працю технологіями, які в конкретному випадку просто виявлялися дорожчими, тому клієнти раціонально обирали дешевший варіант. Таким чином, ринок не мав достатніх мотивацій для широкомасштабного впровадження нових рішень. У той час як у Німеччині чи Франції ситуація з технологічним розвитком була просто провокована набагато раніше високими зарплатами і витратами, пов'язаними з залученням та утриманням фахівців. У Польщі ця тенденція просто запізнилася.
Однак, коли вона настала, ринок поводився так само, як і західні аналоги раніше. Почалося масове оцифрування та автоматизація процесів, оскільки це виявилося оптимальнішим і просто дешевшим рішенням у довгостроковій перспективі.
Ще одним цікавим трендом є міграція. Ця тенденція є прямо протилежною - зі сходу на захід, або, точніше, з бідніших до більш економічно розвинених країн. Ця тенденція була надзвичайно помітною, коли нові країни-члени приєдналися до Європейського Союзу. Наприклад, після вступу Польщі до ЄС у 2004 році відбулася велика хвиля трудової міграції. За оцінками, з 2004 року і приблизно до 2020 року з Польщі виїхали приблизно 2 мільйони осіб, переважно до західноєвропейських держав, таких як Велика Британія, Німеччина, Ірландія та Нідерланди. Подібна картина спостерігалася в кожній країні, яка приєдналася до ЄС, і громадяни отримали можливість заробляти більше грошей у багатших регіонах. У свою чергу, цей тренд зумовив інший, який полягає в тому, що, згідно з аналітичними дослідженнями, економічні мігранти повертають в економіку своєї країни (фінансово підтримуючи сім'ю, яка залишилася на батьківщині), як правило, значно більше коштів, ніж сума всіх іноземних інвестицій в цю державу.
Крім того, деякі мігранти готові повернутися на батьківщину, коли рівень її економічного розвитку починає відповідати рівню країни, де вони зараз живуть і працюють. І, що важливо, саме тоді повертаються люди, котрі зазвичай володіють додатковою мовою, мають відповідні компетенції та вміють функціонувати в іншій культурі, а це має вплив – залежно, звісно, від масштабу повернення – на загальний рівень соціально-економічного розвитку краю.
Україні варто було б узяти до уваги цей аспект у контексті її намірів приєднатися до Європейського Союзу після війни.
Таких трендів чимало, і їх розпізнавання та розуміння їхнього впливу на економіку, безсумнівно, приносить відчутну користь як для бізнесу, так і для політикуму тієї чи іншої країни.
