В Плані пріоритетних кроків уряду на 2016-й рік, на жаль, подекуди не закладені часові рамки щодо проведення тієї чи іншої реформи. Є згадки про пенсійну, податкову та інші реформи. Але подекуди терміни їхньої реалізації обмежуються формулюваннями на кшталт «у середньостроковій перспективі».

Справді, в Україні відсутній системний підхід до планування реформ. Держбюджет-2016 не є реформаторським й практично не передбачає фінансування заходів на виконання реформ. Хоча саме в ньому у першу чергу має бути відображено прагнення держави змін у тих чи інших сферах. Проте в умовах «хаотичної верстки» та несистемності у плануванні держбюджету, він не відображає намірів щось реформувати в Україні. Відтак тема реформ заговорюється, а зміни в країні – хаотичні та фрагментарні. Нераціонально сплановані, розтягнуті в часі, реформи інколи призводять до зворотних результатів. А не профінансовані реформи взагалі до результатів не призводять. 

Для ефективної реалізації реформ потрібно насамперед забезпечити комплекс практичних дій з урахуванням етапів імплементації тієї чи іншої реформи, у тому числі із залученням коштів з державного та місцевих бюджетів, а також за рахунок інших джерел, у тому числі кредитних чи інвестиційних. Умовно кажучи, план реформ - це їхній перелік, строки реалізації, і «вартість» здійснення.

План реформ на декілька років може виглядати наступним чином. У ньому потрібно вказати:
- перелік реформ;
- вартість розробки та імплементації кожної реформи;
- вплив кожної реформи на доходи і видатки бюджету;
- термін, протягом якого передбачається реалізувати план реформ;
- фіскальний баланс на кожний рік, протягом якого буде реалізовано план реформ.

Зараз, очевидно, слід починати з розробки єдиної методологічної бази для розробки реформ відповідно до певного встановленого стандарту. В проекті Державного бюджету на 2017 рік слід передбачити заходи із фінансування реформ на наступний рік.

Орієнтовна послідовність кроків, які пропонується реалізувати до кінця року в рамках Плану пріоритетних кроків уряду на цей рік:

1. Затвердити методичні рекомендації з формування плану реформи, вартість розробки та їхньої імплементації. Також потрібно врахувати потреби у фінансуванні реформи на рік з визначенням джерел фінансування. І, звичайно, мають бути вказані чіткі наслідки реформ (ключові вимірювані індикатори). Такий механізм потрібен для узгодження реформи із бюджетним процесом та врахування видатків для реалізації. Що дасть реалізація цього кроку? Єдина методологія систематизує процес реформування в країні, дозволить визначити пріоритети та забезпечити в майбутньому належне фінансування заходів реформ. 

2. Розробити плани реалізації реформ, а також створити єдиний узгоджений план реформ на середньострокову перспективу. Кожна реформа має бути детально прописана від етапу нормативних змін до етапу реалізації. Узгоджений план реформ має бути включений у бюджетну стратегію. Як наслідок, вдасться узгодити процеси реформування із стратегічним розвитком. Крім того буде гарантована фінансова підтримка реформ, а отже і їхня реалізація.

3. Створити прозору систему моніторингу якості виконання реформ на основі публічного звітування про використані кошти та досягнуті результати. Такий крок дозволить закласти основи для кращої ефективності впровадження реформ та використання бюджетних коштів в майбутньому. Чіткі критерії (індикатори) оцінки реалізації реформ потрібні насамперед для аналізу ефективності використання виділених на реформи коштів.

Лише після створення такої дорожньої карти реформ можна буде переходити до планування реформ у різних галузевих напрямках. Без плану не буде чіткого розуміння подальшого напрямку руху української держави.
реформиДержбюджетПлан уряду