Окремо в даному висновку наголошується на тому, що в селі Крюківщині рівень онкологічних хвороб в 2,5 рази вищий, ніж в сусідніх селах. Ці обставини, власне, і змусили мешканців Крюківщини захищати в суді свої конституційні права на безпечне для життя і здоров’я довкілля – вони звернулися з заявами до відповідачів про відшкодування завданої їм цим порушенням моральної шкоди. Позови були подані в Києво-Святошинський районний суд Київської області, за місцезнаходженням одного з відповідачів, ще в серпні 2016 року.
Однак протягом кількох місяців Києво-Святошинський райсуд то відмовлявся прийняти позови з надуманих підстав, то призначав суму судового збору значно більшу, ніж це передбачено законодавством – скажімо, замість 600грн. вимагав від кожного з 25 позивачів сплати по 8тис. грн. Понад три місяці позивачі були змушені долати процесуальні перешкоди, що розставляв їм суд першої інстанції, поки нарешті Апеляційний суд Київської області не поставив «крапку», задовольнивши всі апеляційні скарги позивачів на ухвали суду першої інстанції.
У зв’язку з вищезазначеним, лише в листопаді 2016р. Києво-Святошинський районний суд розпочав розгляд справи по суті.
Утім, після того як не вдалося розвалити справу на самому її початку, обидва відповідачі обрали своєю тактикою дії по затягуванню її розгляду. Для цього вони почергово не з’являлися на судові засідання, подавали клопотання про відкладення розгляду справи під надуманими підставами і т.п. Пікантність ситуації полягає в тому, що одним із відповідачів є Києво-Святошинська районна рада – тобто представницький орган, обраний людьми, що мав би на практиці реалізувати народну владу. Але своїми діями райрада показала, як вона ставиться до людей, що її обрали.
Проте, незважаючи на всі перешкоди, розгляд справи по суті тривав: пройшла стадія розгляду клопотань і суд перейшов до слухання справи по суті. Майже всі позивачі зажадали бути допитаними у справі як свідки і дали свої свідчення суду під присягою. Свідчення підтвердили ті документальні докази, що були додані до матеріалів справи, і показали, які щоденні моральні страждання і стреси зазнають позивачі, коли у них «під вікнами» знаходиться джерело надзвичайної екологічної небезпеки, в яку перетворилося сміттєзвалище, що зайняло понад 25 га землі, і яке виявилося розташованим в місці утворення водозбору – тобто в місці, де в жодному разі не могло бути. Все вищезазначене, беззаперечно, доводило підстави, якими були обґрунтовані позовні вимоги.
Ось тоді наші відповідачі зрозуміли, що справа наближається до завершення і через два-три судових засідання потрібно чекати на оголошення судового рішення, а протиставити в суді збуреним людям – нічого. Крім того, на той час під тиском громадськості, яка спиралася зокрема на експертні дослідження, надані юридичною фірмою «ІМПЕРАТИВ ПЛЮС», рішенням Києво-Святошинської райради сміттєзвалище було врешті-решт закрите.
Всі ці обставини примусили відповідачів наважитися на ще одну дію – так звану «процесуальну диверсію».
Що вони зробили? Києво-Святошинське виробниче управління ЖКГ, єдиним засновником і власником якого є другий відповідач у справі – Києво-Святошинська районна рада, за надуманих підстав 07 лютого 2017 р. подало апеляційну скаргу на ухвалу Києво-Святошинським райсуду, прийняту ще в серпні 2016р. Підставою для апеляційного оскарження стало нібито порушення принципу територіальної підсудності справи – мовляв, ця справа повинна розглядатися у Святошинському суді м. Києва.
Два місяця, з лютого по квітень 2017 року, матеріали справи перебували в Апеляційному суді Київської області без руху, оскільки скаржник, подавши апеляційну скаргу і не сплативши судовий збір, ухилявся від отримання процесуальних документів апеляційного суду, а суд не дуже поспішав з прийняттям процесуального рішення, яким він повинен був дати оцінку невиконання скаржником рішення суду – про усунення недоліків, виявлених судом в поданій апеляційні справі. Лише після письмової скарги представника позивачів, поданої на ім’я голови Апеляційного суду Київської області, суддя-доповідач у справі протягом трьох днів після подання скарги прийняв рішення, яким апеляційна скарга вважалася неподаною і поверталася скаржнику, а матеріали справи – в суд першої інстанції.
А далі сталася подія, яка за всіма ознаками має дуже непривабливий вигляд.
Судова реформа в Україні визначила, як і в усьому цивілізованому світі, що суди України здійснюють правосуддя на засадах верховенства права, забезпечуючи кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією.
Право на справедливий суд – це зокрема гарантований кожному громадянину захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Цивільно-процесуальне законодавство України визначає, що цивільна справа повинна бути розглянута в визначені законом строки. А це забезпечується зокрема і тим, що справа повинна бути розглянута одним і тим же складом суду, який був визначений відповідно до положень чинного процесуального законодавства. За загальними правилами, що відомі не тільки людям з юридичною освітою, заміна складу суду передбачає, що розгляд справи повинен бути розпочатий спочатку. Тому зміна складу суду відбувається лише у виняткових випадках, визначених законом.
Що ж сталося в нашому випадку? Коли матеріали справи повернулися з апеляційного суду в суд першої інстанції, керівник апарату Києво-Святошинського районного суду своїм розпорядженням направив справу на повторний автоматичний розгляд. Мотив для прийняття даного рішення – хвороба головуючого судді. Однак таке рішення не відповідає положенням чинного законодавства, яким регулюється питання автоматичного розподілу справ в суді. Більше того, на мою думку, тут має місце безпідставне втручання в розподіл невирішеної судової справи між суддями, внаслідок чого відбулася безпідставна зміна судді під час слухання судової справи, що має всі ознаки незаконного втручання у здійснення правосуддя.
Я вважаю, все це зроблено для того, щоб якомога довше затягти розгляд справи; хоча, можливо, були ще якісь мотиви, коли змінювався склад суду.
Наразі мною, як представником позивачів, підготована скарга на адресу голови Києво-Святошинського районного суду Київської області Дубас Тетяни Володимирівни, на яку покладено обов’язок контролю за своїм апаратом, а також на адресу начальника територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області Бадахова Назіра Якубовича.
Ми вимагаємо, щоб була здійснена перевірка факту безпідставного втручання в розподіл невирішеної судової справи між суддями, внаслідок чого відбулася зміна судді під час слухання судової справи, дана йому об’єктивна оцінка, незаконні дії – скасовані, а винна особа – притягнута до відповідальності.