ЄСВ ФОП на загальній системі: чи сплачується за відсутності доходів?

Новорічнізміни

Новий 2015-й рік український бізнес зустрівразом з прийнятими напередодні законами, які дали старт реформам, запровадженимновим урядом. Зміни вже торкнулися та ще торкнуться багатьох.

Одними з найважливіших змін стали зміни у загальнообов'язковомудержавному соціальному страхуванні, які внесені Законом України «Про внесеннязмін до деяких законодавчих актів України щодо реформуваннязагальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фондуоплати праці» від 28.12.2014 № 77-VIII. Зміни, у переважній більшості, набраличинності з 01.01.2015 та стосуються багатьох аспектів цієї сфери, але заразвважаємо за необхідне звернути увагу лише на зміни, які торкнулисьфізичних-осіб підприємців, які обрали так звану загальну систему оподаткування.

У перші ж дні нового року довелося зустріти немало аналітичних матеріалів, які впевнено стверджували, що з 01.01.2015 рокуфізичні особи-підприємці на загальній системі повинні обов’язково сплачуватиєдиний соціальний внесок (далі – ЄСВ) у розмірі не менше мінімального, якийпоки що залишається незмінним - 422,65 грн. Така система працювала іраніше, але стосувалась виключно фізичних осіб-підприємців, які користувалисьспрощеною системою оподаткування. На наш погляд треба віднестись більш критичнодо такої думки та розглянути нововведення детальніше.

Аналіззмін

Зміни, які привели багатьох аналітиків дотакої думки, містяться у пункті 2 частини першої статті 7 Розділу ІІІ Закону України«Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 08.07.2010 № 2464-VI. Наведемо повний текст цієї норми у порівнянні ізпопередньою редакцією:

Як бачимо, із попередньої редакції буловиключено усі згадки про членів сімей фізичних осіб-підприємців та було доданоабзац із зовсім новим змістом.

Саме абзац другий цієї норми у новій редакціївикликав багато питань та занепокоєнь у фізичних осіб-підприємців, особливо утих, які останнім часом не отримують ніяких доходів та не очікують їх отриманняу найближчому майбутньому. Проаналізуємо весь цей пункт із самого початку. Цянорма визначає базу нарахування ЄСВ для окремих її платників, а саме платників,зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощенусистему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону.

Пункти 4 та 5 частини першої статті 4, що визначаютьплатників ЄСВ, сформульовані наступнимчином:

4)фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену системуоподаткування;

5)особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову,літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну,юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи,які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність таотримують дохід від цієї діяльності.

Базоюоподаткування встановлена сума доходу (прибутку),отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходифізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмірмінімального страхового внеску. Отже ЄСВ нараховується у розмірі не меншому замінімальний, незалежно від розмірубази, але при обов’язковій її наявності (хоча б 1 грн). Ще разпідкреслюємо, що обов’язково повинен бути наявний оподатковуваний дохід.

Абзац другий встановлює вимоги до випадків,якщо дохід не було отримано у звітному році або окремому місяці звітного року, тобто,коли база для нарахування ЄСВ була відсутня протягом усього року або у окремихмісяцях:

У разіякщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремомумісяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальноївеличини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьомусума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страховоговнеску.

Як бачимо, в разі відсутності доходу платникунадається право самостійноговизначення бази нарахування і лише в тому разі, коли платник скористається цимправом, ЄСВ повинен бути не меншим за мінімальний. Отже, існує лише право, а необов’язок платника ЄСВ нарахувати та сплатити внесок у разі відсутності базинарахування.

Відчуйтерізницю

Для підтвердження цієї думки порівняємо цюнорму із аналогічною для фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену системуоподаткування (пункт 3 частини першої статті 7):

Як бачимо, для фізичних осіб-підприємців, якіобрали спрощену систему оподаткування Законом встановлено саме обов’язок самостійно визначати базуоподаткування, який принципово відрізняється від права, яке надано іншим фізичним особам-підприємцям. Подібногообов’язку для підприємців на загальній системі, за відсутності доходів, непередбачено взагалі, проте обов’язок сплати ЄСВ виникне в разі, якщо вінскористається своїм правом на самостійне визначення бази нарахування внеску.

Висновки

Отже, можна прийти до обґрунтованого висновку,що в разі, коли фізична особа-підприємець не отримала дохід і не бажаєсплачувати за такий період ЄСВ, то вона може не користуватись правомсамостійного визначення бази нарахування та не сплачувати ЄСВ навіть у розміріне менше мінімального.

Проте таким правом можуть користуватись усіфізичні особи-підприємці, які не мали доходів, але хочуть зберегти страховийстаж та готові прийняти на себе зобов’язання зі сплати єдиного внеску урозмірах та порядку, передбачених Законом.

Щиро сподіваємось, що саме таку позицію будутьпідтримувати державні органи, оскільки вона зберігає та розширює можливостіпідприємців, а не вводить додаткові обмеження, які призведуть не дореформування, а лише до створення необґрунтованих перешкод у підприємницькомусередовищі, що може спровокувати нову хвилю невдоволень та протестних акцій,які аж ніяк не доречні у наші складні часи.