Проблеми села: людям потрібно дати можливість працювати самим на себе
Оцінюючи економічну ситуацію в країні завжди наштовхуєшся на слова тих чи інших експертів, представників влади, які пропонують комплексні програми економічних реформ. Якщо мислити глобально на загальнодержавному рівні – то деякі з них досить непогані з теоретичного боку. Втім, для того, щоб реалізувати хоча б єдину реформу, потрібно перш за все усвідомлювати проблеми простих людей на містах. Останнім часом досить часто буваю на Черкащині, там і друзі, і партнери.
Черкащина, як і інші регіони України має чимало різнопланових проблем, та найболючішими саме для її жителів є три взаємопов’язані питання: безробіття та як наслідок демографічна криза, і проблема низького рівня життя в районних центрах та селах. І це в той час, коли в світі все більшого інтересу з боку інвесторів набуває аграрний бізнес, в багатьох єропейських та розвинених азійських країнах реалізуються маштабні інвестиційні проекти, розвиваються малі міста та сільська місцевість.
Інфраструктура села в Україні сьогодні досить занедбана і значно гірша за міську. Малі міста, районні центри та села мають дуже високий рівень безробіття. Ця проблема породжує іншу – демографічну кризу. У пошуках кращого життя більшість молоді виїжджає спочатку на навчання до обласних центрів або столиці, а потім вкрай рідко повертається працювати у село. Як наслідок, робочий клас в селах та районних містах не омолоджується, не поповнюється новими спеціалістами з відповідним сучасності рівнем знань. З одного боку немає кому працювати, з іншого – немає де.
Якщо населення всієї Черкащини зменшилося втричі, то сільського й того більше. І сьогодні перед державою вцілому стоїть завдання зацікавити людей в тому, щоб вони залишалися в селах, створити там нові робочі місця для всіх вікових категорій населення, працівникам освіти, культури, медицини, соціальної сфери села додати 40 відсотків до окладу. А для цього що необхідно? Забезпечити нормальні умови для життя і дати селянам заробляти гроші на це життя.
Як створити заможну розвинену інфраструктуру і забезпечити гідний економічний та соціальний розвиток? Відповідь одна – залучення інвестицій та стимулювання розвитку аграрного бізнесу і фермерських господарств. Втім, тут державна політика має бути прозорою і направлена на захист інтересів передусім селянина. Насамперед, мене, як і багатьох інших не байдужих українців, турбує земельне питання, адже без його врегулювання підняти село практично не можливо. В попередній публікації в блозі вже говорилось про те, що держава готує поступовий продаж землі. Але цього робити категорично не можна! Швидкий та непрозорий механізм продажу призведе до того, що селяни втратять право на сільськогосподарські землі і на своїй же в минулому землі працюватимуть по найму. В той же час нові власники землі зможуть встановлювати свої правила гри і свої ціни на оренду землі. Я ж переконаний – люди, які працюють на землі, повинні працювати на себе, а не інших, тому найкращим варіантом у нашій країні є тільки оренда землі.
Питання оренди також не просте. З одного боку кожен власник пайової землі повинен отримувати гідну плату за землю. З іншого боку інвестор прагне орендувати землю на багато років, щоб мати гарантію тривалої та стабільної роботи фермерського підприємства. Крупним компаніям чи заможним людям вигідно брати в оренду великі площі. Проте з часом це може обернутися тим, що в Україні землю захопить десяток феодалів, а дрібним фермерам доведеться працювати на успіх цих самих монополістів.
Збалансувати інтереси обох сторін можна на законодавчому рівні, встановивши, по-перше, максимально допустимий для 1 підприємства обсяг земель оренди. З іншого боку потрібно закріпити ціни та коефіцієнти для розрахунку вартості оренди земельної ділянки. Тільки за таких умов села виживуть, селяни розвиватимуть власне фермерське виробництво та отримуватимуть гідну плату за свою працю. Україна ж поверне собі звання однієї з найперспективніших аграрних країн Європи.
