Судові витрати –витрати, що несе сторона при розглядіспору. До таких витрат можна віднести:судовий збір; витрати на проведеннясудової експертизи; витрати, пов'язаніз оглядом та дослідженням речовихдоказів у місці їх знаходження; оплатипослуг перекладача, правової допомогита інших витрат, пов'язаних з розглядомсправи.
Стороні, на користьякої ухвалено рішення, суд присуджує здругої сторони понесені нею і документальнопідтверджені судові витрати. Якщопозов задоволено частково, судовівитрати присуджуються позивачевіпропорційно до розміру задоволенихпозовних вимог, а відповідачеві -пропорційно до тієї частини позовнихвимог, у задоволенні яких позивачевівідмовлено. Відповідні норми про судовівитрати передбачені главою 8 ЦПК тарозділом VI ГПК.
Відшкодуваннявитрат на правову допомогу вгосподарському процесі мають певніособливості, у порівнянні з цивільнимпроцесом. Наприклад, у господарськомупроцесі, відшкодування витрат на правовудопомогу можливе лише за умови, що такуправову допомогу надавав адвокат. Такеобмеження передбачене статтею 44 ГПК,яка визначає склад судових витрат вгосподарському процесі, і в якійзазначено, що до складу судових витратвходять послуги саме адвоката. Такуж позицію висловив і Вищий ГосподарськийСуд України в Постанові Пленуму ВищогоГосподарського Суду України № 7 від 21лютого 2013 року, в якій зазначено, щодо складу судових витрат входять послугиадвоката. В разі, якщо в господарськомупроцесі інтереси особи представлялисьне адвокатом, то суд відмовляє узадоволенні вимог щодо компенсаціїсудових витрат на правову допомогу.
У цивільномупроцесі допускається відшкодуваннявитрат на правову допомогу, якщо їїнадавав не лише адвокат, а й іншийфахівець у галузі права (ст. 84 ЦПК).Проте, згідно із ст. 56 ЦПК особа, щонадає правову допомогу, має правознайомитися з матеріалами справи, робитиз них витяги, знімати копії долученихдо справи документів, бути присутнім усудовому засіданні. Така особадопускається ухвалою суду за заявоюособи, яка бере участь у справі. Відповіднупозицію можна побачити у п. 11 ПостановіПленуму ВСУ № 2 від 12.06.2009 р. «Особа, яканадає правову допомогу, не є особою, якабере участь у справі, а належить до іншихучасників цивільного процесу, тому вонане може замінювати в процесі особу, якійнадає правову допомогу, та бути їїпредставником і в ході розгляду справимає лише ті права, які зазначені в частинідругій статті 56 ЦПК».
Також відмінністювідшкодування витрат на правову допомогуу господарському процесі є те, що відсутніобмеження щодо граничного розмірукомпенсації витрат на правову допомогу.Але слід звернути увагу на наявністьвимог щодо розумності, необхідностіта обґрунтованості понесених витрат.Так, Вищий Господарський Суд України,розглядаючи справу № 908/6131/14, підтримавпозицію суду першої та апеляційноїінстанції, які визнали розмір судовихвитрат на правову допомогу, які позивачпросив відшкодувати, завищеними.Згідно договору про надання правовоїдопомоги в господарському процесіукладеного між позивачем та адвокатом,вартість послуг з надання правовоїдопомоги у цьому господарському процесіскладає від 10% до 30% від загальної сумипозовних вимог позивача до відповідачана момент укладення цього договору.
При вирішенні питанняпро визначення розміру судових витратна правову допомогу, суди нерідковикористовують судову практикуЄвропейського суду з прав людини.Прикладом цього є ухвала ВищогоГосподарського Суду України по справі№ 910/17635/15, у якій суд посилається нап. 95 рішення у справі "Баришевськийпроти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36рішення у справі "Гімайдуліна і іншихпроти України" від 10.12.2009, п. 80 рішенняу справі "Двойних проти України"від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Мерітпроти України" від 30.03.2004.
Європейський суд з правлюдини при розгляді зазначених справзазначав, що заявник має право навідшкодування судових та інших витратлише у разі, якщо доведено, що таківитрати були фактичними і неминучими,а їх розмір обґрунтованим.
Використовуючи правовупозицію Європейського суду з правлюдини, при розгляді справи № 910/17635/15,Вищий Господарський Суд України зазначив,що враховуючи принципи співрозмірностіта розумності судових витрат та те, щосправа не є складною, поданий скаржникомвідзив на касаційну скаргу практичновідповідає відзиву на апеляційну скаргу,відсутність обґрунтування формуваннягонорару адвоката, судові витрати урозмірі 3 000,00 грн. не є неминучими, а їхрозмір не є обґрунтованим саме вобумовленій у договорі про наданняправової допомоги від 08.06.2015 в редакціїдодаткового договору від 25.03.2016 № 2 тафактично сплаченій сумі. Судова колегіявирішила за необхідне покласти навідповідача понесені скаржником судовівитрати в суді касаційної інстанції всумі 1 000,00 грн.
В цивільному процесііснують обмеження щодо розміру витратна правову допомогу, які передбаченіЗУ «Про граничний розмір компенсаціївитрат на правову допомогу у цивільнихта адміністративних справах». Згідноз цим Законом, розмір компенсації неможе перевищувати 40 % встановленоїзаконом мінімальної заробітної платиза годину участі особи, яка надавалаправову допомогу, у судовому засіданні,під час вчинення окремих процесуальнихдій поза судовим засіданням та під часознайомлення з матеріалами справи всуді, що визначається у відповідномусудовому рішенні.
Незалежно від формисудочинства, до всіх судових витратщодо яких висувається клопотання проїх відшкодування, ставиться вимога проїх документальну доведеність.
Вищий ГосподарськийСуд України, вирішуючи питання провідшкодування судових витрат на правовудопомогу у справі № 904/2236/16, зазначив,що у зв’язку із відсутністю достатніхдоказів понесених витрат та документів,які підтверджували б факт наданняправової допомоги саме адвокатом, судвирішив відмовити у задоволенні заявипро вирішення питання про відшкодуваннясудових витрат.
Доволі цікавою є позиціяпо справі № 908/1051/16 щодо вимог додокументів, якими підтверджуютьсясудові витрати на правову допомогу.Судом було задоволено позовні вимогипозивача щодо стягнення заборгованостіу розмірі 290 240,08 грн за виконаніроботи в повному обсязі. Після задоволенняпозову позивач звернувся до суду звимогою до відповідача про відшкодуваннясудових витрат на правову допомогу.Розглянувши цю вимогу суди відмовилиу задоволенні вимоги позивача провідшкодування судових витрат на правовудопомогу. Свою позицію суди обгрунтовувалитим, що документи, які були наданіпозивачем до суду не підтверджуютьсяобставини надання позивачу адвокатомправової допомоги саме за даною справою(договір про надання правової допомогивід 11 квітня 2016 року, укладений міжпозивачем адвокатом Колядою А.С., немістить посилань про надання правовоїдопомоги саме по справі № 908/1051/16),а також не доведено обставин здійсненняпозивачем оплати послуг за наданняправової допомоги в зазначеному розмірів якості оплати послуг адвоката табезпосередньо адвокату, оскількиоплата таких послуг за зазначенимдоговором була здійснена позивачем накористь отримувача – іншої особи. Узв'язку з чим суди дійшли висновку проте, що зазначені витрати не є витратамина послуги адвоката та відповідно не єсудовими витратами в розумінні ст.44 ГПКУкраїни.
У зв’язкуіз зазначеним вище можна зробитивисновок, що для задоволення вимог щодовідшкодування судових витрат на правовудопомогу, слід дотримуватись ряду вимогЦПК та ГПК, наприклад, щодо:
- обґрунтованості,розумності, необхідності витрат направовому допомогу;
- документальноїдоведеності витрат (договір на правовомудопомогу, зазначення номеру справи,докази здійснення оплати за послуги,звіт щодо витраченого часу на послугитощо);
- при наданні послугфахівцем у галузі права у цивільномупроцесі необхідно дотримуватися ст. 56ЦПК, у тому числі отримати відповіднуухвалу про допуск особи;
- у господарськомупроцесі надання правової допомогиповинно здійснюватися адвокатом, у томучислі дотримуючись вимог до документівзгідно рішення ВГСУ по справі №908/1051/16.