Вуличні артисти: порушники чи ні
На вулицях та площах міст України досить часто можна побачити людей, яких ми разом назвемо як вуличні артисти. Їх можна зустріти як у багатолюдних, так і малолюдних місцях, у підземних переходах та парках, під час проведення різного роду державних та релігійних свят, фестивалів тощо. Користуючись послугами Київського та Харківського метрополітенів таких артистів можна зустріти і там. Дехто грає безкоштовно, дехто розміщує перед собою якусь ємність, футляр, капелюх чи кошик тощо для того, щоб перехожі могли залишити їм якусь грошову суму. Вуличні художники, в свою чергу, малюють портрети за гроші, отримані вже від конкретної людини.
Постає питання – як регулюється діяльність вуличних артистів, чи не порушують вони законодавство, прав та свобод інших осіб, чи повинні такі люди сплачувати якісь податки? В цих та інших питаннях ми зараз спробували розібратись.
Спочатку потрібно розділити окремо осіб, що отримують грошові кошти від споживача своїх послуг чи товарів (художник, що пише картину з людини; вуличний музикант, що збирає кошти тощо) та особи, що займаються мистецтвом у громадських містах без збору коштів (танці, флеш-моби тощо). Справа полягає у тому, що праця, наприклад художника, цілком підпадає під визначення підприємницької діяльності, адже згідно ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Така діяльність повинна оподатковуватись, адже містить у собі об’єкт оподаткування. Згідно ст. 22 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.
Тобто, для того, щоб художник «спав з чистою совістю», згідно чинного законодавства України він повинен бути зареєстрований належним чином як фізична особа-підприємець. У іншому випадку він підпадає під норми Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме ст. 164, яка описує порушення порядку провадження господарської діяльності, за що передбачена відповідальність у вигляді штрафу від 1 до 2 тисяч неоподаткованих мінімумів громадян з конфіскацією виробів та отриманих грошей, що являється доволі серйозним покаранням. Звісно, ніщо не може заборонити такій особі доводити, що діяльність не є систематичною, а з усіх отриманих коштів буде сплачено податок на прибуток у розмірі 18 % ...
Якщо говорити про другу категорію артистів: музики, міми, клоуни та інші, що своєю діяльністю не підпадають під ознаки підприємництва та здійснення господарської діяльності, не ставлять мети отримання прибутку та не здійснюють збір коштів – не відбувається й порушення законодавства. Оскільки у особи не виникає зобов’язання бути зареєстрованим, як суб’єкт господарювання, та/або сплачувати податки, із отриманого доходу.
Які ще норми українського законодавства можуть стосуватись вуличних артистів? Стаття 182 КУпАП передбачає попередження або у разі його невиконання відповідальність у вигляді штрафу за порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо захисту населення від шкідливого впливу шуму чи правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях. Наприклад, забороняється перевищувати рівень шуму, що встановлений нормами для відповідного часу доби, при здійсненні будь-яких видів діяльності: у нічний час (з 22.00. До 8.00.) гучний спів і викрики, користування звукопідсилюючою апаратурою та іншими джерелами побутового шуму, проведення салютів, феєрверків, використання піротехнічних засобів. Такі положення можна знайти ЗУ «Про забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення» та правилах благоустрою. Якщо особа виконує пісні з нецензурною лексикою, чи співає гучно, порушуючи громадський спокій та порядок, то до цієї особи можуть навіть бути застосовані норми ст. 173 КУпАП, а саме дрібне хуліганство, яке передбачає доволі значну відповідальність – починаючи від відносно невеликого адміністративного штрафу і закінчуючи арештом на строк до 15 діб.
Були перелічені загальні норми стосовно усіх вуличних артистів у громадських та інших місцях, а що можна сказати стосовно Київського та Харківського метрополітенів? Власниками цих метрополітенів є комунальні підприємства, які мають власні законодавчо затверджені правила. Так, пункт 4.16. Правил користування Київського метрополітену та пункт 4.2.14 Правил користування Харківського метрополітену прямо забороняють прослуховувати аудіотехніку через гучномовець та грати на музичних інструментах на території станції та у вагонах. У країнах Європи щодо музики в метро є різні думки, так, у Брюссельському метрополітені забороняється грати музикантам у вагонах метро та на платформах, однак, на деяких станціях це можна робити, якщо на підлозі чи стінах станції є зображення скрипкового ключа. Щоб отримати дозвіл грати на станції, музикант повинен звернутися в спеціальний відділ і пояснити, на якій станції він хотів би грати і чому.
Можна спостерігати різні підходи до регулювання діяльності вуличних музикантів. При цьому кожне місто може мати свої правила. Наприклад у деяких містах Германії необхідно отримати спеціальні дозволи, час виступу на одному місці може бути доволі обмеженим, а підставою видачі чи відмови у видачі дозволу може базуватись на перевірці музиканта на його майстерність. України пішла шляхом країн, де діяльність вуличних артистів не вимагає наявності будь-яких дозволів, що є абсолютно нормальним явищем.
Отже, розглянувши діяльність вуличних артистів в Україні можна дійти висновку, що така діяльність може бути цілком законною, не порушувати прав чи інтересів інших осіб та сприяти підвищенню привабливості нашої держави для іноземних відвідувачів.
