На початку цьоготижня в Києві відбулася доволі незвичайна подія – саміт країн-учасницьОрганізації за демократію та економічний розвиток, більш відомої як ГУАМ.Знаковий характер зустріч отримала з огляду на те, що протягом останніх роківінтерес до даного регіонального об’єднання невпинно падав. Відповідно, саміт 27березня може покласти початок зростанню ролі даної організації. Але в той жечас об’єктивні передумови для цього не є однозначними.
Загалом, якщо говорити про данузустріч, то слід зауважити, що її результатом стало підписання деякихдокументів, якими передбачається створення зони вільної торгівлі між Грузією,Україною, Азербайджаном та Молдовою з відповідними митними врегулюваннями і т.і. Варто згадати, що під час саміту велися переговори щодо перспективналагодження транспортної інфраструктури в контексті нав’язування конкуренції Новомушовковому шляху. Сторони також не оминули й деякі аспекти сфери безпеки, а саме– обговорювалися плани щодо координації зусиль у напрямках боротьби з тероризмомта кіберзлочинністю. Тобто, на перший погляд, саміт дав для всіх учасниківпродуктивні результати та засвідчив позицію, що ГУАМ потрібно розвивати якпевне потужне регіональне об’єднання.
Але в той же час, якщо говорити проУкраїну, навіть значущих символічних дивідендів вона з цієї зустрічі неотримала. Саміт ГУАМ продемонстрував, що існування самої організації не єдостатньо доцільним та обґрунтованим, оскільки деякі питання, винесені напорядок денний, вже обговорювалися раніше. Тобто, об’єднання як таке нееволюціонує й залишається звичайним механічним і штучним утворенням. Насправдінавіть спільних інтересів чи проблем у країн-учасниць доволі мало. Цезумовлюється як відсутністю спільних кордонів (розірваність Чорним море тазначною територією Російської Федерації, яка до того ж поглиблюється контролемостанньої над Кримом), так і відмінностями в політичних системах,зовнішньополітичних орієнтаціях та різницею в економічному розвитку. Наприклад,Молдова, після обрання Ігоря Додона президентом, поступово починає дивитися убік Кремля, а правлячу у Грузії «Грузинську мрію» неодноразово звинувачували упроросійських симпатіях. В Азербайджані взагалі відбувається поступовестановлення суперпрезидентської республіки. Тому в даному контексті складноговорити про досягнення монолітності ГУАМу.
Проте у кожної з чотирьох держав-членіворганізації все ж є спільна проблема, а саме – територіальні конфлікти, в якихтим чи іншим чином присутня Російська Федерація. Це питання й могло б статистрижнем існування ГУАМу та надати йому характер реального та дієвогорегіонального об’єднання, оскільки з’явилася б раціональна підстава йогоіснування – протистояння Кремлю. Але, на превеликий жаль, проблемітериторіальних конфліктів під час нещодавнього саміту не було приділеноналежної уваги. Тому на сьогоднішній день ГУАМ залишається лише майданчиком дляобговорення певних тактичних задумів.