Останні соціологічніопитування показують, що сьогодні переважна більшість українців отримуєінформацію з телебачення. Натомість лише третина громадян в якості постійногоджерела інформації обирає інтернет-ЗМІ та соціальні мережі. Тобто головнимінструментом  формування громадськоїдумки ще залишається телевізор, і, поза сумнівом, це радісна звістка длявласників вітчизняних медіа-імперій.

Однак цю ейфоріювід монополії на голови людей розвіюють тенденції. Річ у тім, що перевагутелебаченню повністю віддають громадяни старше 50-ти років, тоді як віковийценз аудиторії інтернет-ЗМІ та соціальних мереж складає 30-40 років. При цьомутреба враховувати й те, що нові покоління «інтернетизовані» фактично абсолютно.

Тож, виходячи зцього, вже через кілька десятків років, а може й значно раніше, телебаченнябезповоротно втратить монополію на формування думок. Одностороння телевізійнакомунікація капітулює перед інтерактивними комунікаційними мережами, щонеодмінно вплине, в першу чергу, на політичний процес. Більш актуальнимистануть нові форми координації політичної активності громадянського суспільства,а це означатиме масштабну децентралізацію політики. Крім того, значно важчестане маніпулювати масовою свідомістю, хоча маніпулятивні технології завждикрокують «в ногу» з розвитком комунікаційних технологій.

Так чи інакше, авже в недалекому майбутньому інформація, котра творить громадську думку,мобілізує виборців, спонукає їх голосувати за «потрібних» людей, остаточнозмінить місце прописки з екранів телевізорів на інтернет-простір, і ми спостерігатимемо за новою політичною реальністю. Тобто віртуальністю.