Вчора відбулася,на перший погляд, доволі незначна подія. Мова йде про прийняття Верховною РадоюПроекту Закону про внесення змін до Закону України «Про теплопостачання» щодостимулювання виробництва теплової енергії з альтернативних джерел енергії(реєстраційний номер 4334). Враховуючи, що дану проблему було піднято щеминулого року, ухвалення цього документу, безумовно, можна вважати маленькоюперемогою.

            Варто зазначити, що у проекті законуйде мова про деталізацію повноважень Кабінету Міністрів України, органівмісцевого самоврядування та національної комісії, що здійснює державнерегулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Перш за все, в даномувипадку варто звернути увагу саме на розширення компетенції місцевих рад.Відтепер, органи місцевого самоврядування надаватимуть суб’єктамгосподарювання, що виробляють теплову енергію на установках з використаннямальтернативних джерел енергії, компенсації різниці між тарифами наелектроенергію, вироблену для державних і муніципальних установ, та тарифами наелектроенергію, вироблену для потреб населення. Відповідно, мова йде пророзширення повноважень місцевих рад. Особливо, якщо звернути увагу на те, щозгідно даного проекту, тарифи на виробництво теплової енергії зазначенимспособом встановлюються органами місцевого самоврядування.

            Тому в даному випадку можна говоритипро те, що прийняття цього документу є своєрідним продовженням державноїполітики, спрямованої на децентралізацію. Безумовно, мова йде не про абсолютнусамостійність муніципальних рад у даному питанні, оскільки певні регулюючіповноваження надаються Кабінету Міністрів України й НКРЕКП. Також у самомупроекті чітко визначаються загальні засади формування тарифів на тепловуенергію, вироблену з використанням альтернативних джерел енергії. Томумуніципальні ради під час встановлення тих чи інших тарифів у сферітеплоенергетики мають враховувати відповідний закон та порядок, який має бутизатверджений урядом. Утім, це цілком не применшує їхню роль, оскільки вонистануть своєрідними локальними розпорядниками.

            На останок варто зазначити, що самфакт стимулювання переходу на використання альтернативних джерел енергії привиробництві теплової енергії полягає у зниженні майбутніх тарифів порівняно здіючими на 10%. Складно сказати, чи є така цифра достатньою в контекстіімовірних витрат на переобладнання устаткування і т. д. Для цього потрібноздійснити низку розрахунків  таперевірити втілення запропонованої стратегії на практиці. Лише після цьогоможна оцінити ступінь її ефективності. Але в будь-якому разі прийняття такогозаконопроекту є позитивним сигналом, оскільки у такий спосіб засвідчуєтьсяпоступове конструювання поетапного запровадження в Україні інфраструктуриальтернативної енергетики.