Сто років томув Росії почали будувати комунізм. Ідея ніби непогана – рівність людей,справедливий розподіл благ, суспільна власність на засоби виробництва,відсутність експлуатації людини людиною, класової нерівності і т.д. Та оскількишлях до світлого майбутнього торували ГУЛАГами, шарашками і психлікарнями,замість диктатури пролетаріату отримали диктатуру партії і вождів, а замістькомунізму – тоталітаризм. Імперія, побудована на примусі і страху, проіснувалалише стільки, скільки могла цей страх підтримувати. Таким є закон історії.

Шкода, щосучасна Україна, котра наважилася на радикальний розрив з радянською спадщиною,не може до кінця засвоїти цей історичний імператив. Те, що ми обрали шляхнезалежності і національної самобутності, - справедливо і правильно. Алеметоди, якими намагаємося рятувати свою ідентичність, мало чим відрізняютьсявід способів, якими ця ідентичність нищилася в минулому.

Ще незакінчилася декомунізація, як у парламенті вже зареєстрували законопроект «Промову». У тексті документу пропонується зробити українську мову обов’язковою в:усіх органах державної влади і місцевого самоврядування ( проведення засідань, оформлення документів, зверненьгромадян тощо), дошкільних, шкільних, позашкільних і вищих навчальнихзакладах. Пропонується також проводити українською всі культурно-масові заходи,знімати фільми, здійснювати друкарсько-видавничу діяльність. Виключно державноюмовою повинні, згідно із законопроектом, віщувати українські ЗМІ. У сферіобслуговування також є обов'язковим використання української мови. Занедотримання цих вимог пропонується стягувати чималі суми штрафів – від 200 до 400 неоподатковуваних мінімумівдоходів громадян (3400 - 6800 грн), якщо мова йде про роботу офіційних органіві бюджетних організацій, від 200 до 300 (3400-5100 грн) мінімумів у сферіосвіти, науки і культури, від 400 до 500 неоподатковуваних мінімумів (6800-8500грн) для ЗМІ.

Слід наголосити, що мета законопроекту, тобто ситуація,за якої всі держслужбовці і політики, діячі культури і ЗМІ говоритимуть, афільми, спектаклі та книжки випускатимуть принаймні здебільшого української, -є вкрай бажаною. Та знову ж таки, схожими прийомами її навряд можна досягти, аот добитися нових конфліктів дуже легко. Мова – це той культурний феномен, якийне можна розвивати видаванням циркулярів. Неможливо змусити поважати мову підстрахом санкцій чи примусу. Замість закону, який забороняє, наказує, карає, нампотрібні заходи, які створюють можливість, заохочують і стимулюють розвитокукраїнської мови. Замість згаданих законодавчих ініціатив значно продуктивнішеприймати закони, котрі б надавали пільги україномовному культурному контенту,фінансували виробництво і розповсюдження україномовної продукції в медійнійіндустрії. Якщо національний мовний продукт сподобається більшості громадян,державна мова стане переважаючим мовним середовищем в Україні. А якщо простозмушувати всіх підряд говорити українською, то нічого, крім нових азарівських «кровосісів»,з цього не вийде.