У ЗМІ потрапила інформація про зміст нового проектумеморандуму про співпрацю України з МВФ, в якому кредитор висуває конкретні ідосить жорсткі вимоги до українського уряду. Насамперед, мова йде пропідвищення пенсійного віку: для чоловіків - начотири місяці щороку, починаючи з липня 2017, для жінок - на шість місяцівпісля 2021 року, до тих пір, поки для обох пенсійний вік не досягне 63 років -в 2027 році.
Для України втілення таких рекомендацій означатиме вибухсоціального невдоволення. Тому не дивно, що урядовці присягаються не робитижодного кроку в цьому напрямі. Власне, складність зазначеної проблеми в тому йполягає, що соціально-економічна за своїм походженням, вона має потенційнонебезпечні соціально-політичні наслідки. З одного боку, очевидно, що уряд непіде на самогубство, з іншого – проблему величезної діри в Пенсійному фонді всеодно треба вирішувати. Та й від МВФ на цьому етапі нікуди не подітися, а значить,не втекти і від його вимог. Тож чи є вихід з цієї ситуації?
Перш за все, треба усвідомити, що МВФ пропонуєуніверсальні структурні реформи, мало чутливі до багатьох національних реалій.З суто механічного погляду, можна скорочувати видатки бюджету на пенсійнезабезпечення шляхом підвищення пенсійного віку. Це найпростіший шлях, але віндалеко не єдиний і безальтернативний. При цьому справа не лише в можливихполітичних наслідках; виходячи з низького рівня середньої тривалості життя тапоганих умов праці, це об’єктивно матиме катастрофічні соціальні наслідки. Цереалії українського життя, які можуть не враховувати в МВФ, але які зобов’язанаврахувати українська влада.
Слід наголосити, що підвищення пенсійного віку – не самоцільдля МВФ. Мета кредитора – суттєве зменшення дефіциту Пенсійного фонду, якийщороку пожирає мільярди гривень з державного бюджету. Для цього МВФ пропонує найбільшпоширений інструмент, але якщо ми зможемо досягти цілі іншими способами,питання пенсійного віку просто зійде з порядку денного.
Сьогодні багато політично мотивованих скептиківнамагається спекулювати на цій темі, подаючи все так, ніби залежність відкредитів валютного Фонду і проблема підвищення пенсійного віку – це виключнонабуток теперішньої влади. Тому нагадаю, що ще в липні 2011 року президент Януковичскріпив підписом зміни до Закону України «Про загальнообов’язкове державнепенсійне страхування» від 09.07.2003 р. Цим законодавчим актом було підвищенопенсійний вік для жінок, які отримують пенсію відповідно до загального закону,з 55 до 60 років, починаючи з 1 жовтня 2011 року, поступово збільшуючи його на6 місяців щороку протягом 10 років. Результат виявився дещо неочікуваним: з30,1 млрд грн. в 2011 році дефіцит Пенсійного фонду досяг 145 млрд у минуломуроці, тобто зріс майже у 5 разів. І навіть якщо зважити на трикратнудевальвацію національної валюти з того часу, все одно матимемо збільшеннядефіциту майже на 60 млрд. Відтак, очевидно, що корективи пенсійного віку малодопомагають залатати діру Пенсійного фонду.
Це і зрозуміло, адже справа не у віці, а в тому, щоПенсійний фонд банально нічим наповнювати. Пенсія прямо залежить від зарплати.А якщо, за даними Мінсоцполітики, близько половини працюючих громадян неплатять податків повністю або частково, якщо мінімальна зарплата встановлюєтьсяна рівні фантастичного прожиткового мінімуму, то звідки візьметься пенсія, дотого ж пристойна?
Сьогодні Кабмін офіційно затвердив розмір дефіцитуПенсійного фонду. У 2017 році він складатиме 141,5 млрд. гривень, тоді як у2016-му становив 145 млрд. При цьому бюджет Пенсійного фонду збільшився майжена 30 мільярдів – з 257 млрд в минулому до 284 млрд в цьому році. Позитивнадинаміка не велика, але вона є. Крім того, з поточного року уряд збільшуєвдвічі мінімальну зарплату, що має додатково поповнити Пенсійний фонд зарахунок єдиного соціального внеску. Тож, по великому рахунку, цей рік будеекспериментальним в аспекті виконання ключової вимоги МВФ не за рахунокпідвищення пенсійного віку.