Події з формуванням нової президентської адміністрації вСША вкотре дають приводи для обговорення в українському суспільстві, якенеодмінно відчує на собі зміну стратегії американської зовнішньої політикипісля інавгурації Дональда Трампа.
Під час свого виступу у Сенаті номінований Трампомкандидат на посаду Держсекретаря Рекс Тіллерсон заявив, що Сполучені Штати невизнають окупацію Криму Росією, якщо не з’явиться «широка угода», з якоюпогодиться народ України. Звідси логічний висновок: 1) нова влада в США все жрозглядає варіант остаточного вирішення питання Криму шляхом міжнародноїлегітимації анексії півострова на користь Росії; 2) підставою для цього можебути деяка «широка угода», по факту між Росією і США на предмет статусу ниніокупованих українських територій.
Виходячи з цього, адміністрація президента Трампашукатиме можливості схилити Україну до такої угоди. І якщо тиск з боку Росії запаралельної підтримки Вашингтона і Брюсселя Україна до цього часу витримувала,то примус до миру на невигідних умовах зі сходу і заходу одночасно буденадважким викликом для нашої країни.
З одного боку, на прикладі суспільної реакції напропозиції Пінчука-Філіпчука можна переконатися, що активна частинагромадянського суспільства точно не дозволить будь-якій українській владі йтина непопулярні компроміси з міжнародними союзниками і ворогами. Але требарозуміти й те, що українське суспільство далеко не вичерпується активнимикористувачами facebook . Пасивний елемент завжди становить абсолютну більшістьі, крім того, найбільш сприйнятливий до маніпуляцій. А для такого маестропропаганди, як Росія, сформувати думку більшості в правильному напрямку навітьна чужій території не становить проблеми. Тому хай це прозвучить не демократично,але не можна допускати жодних референдумів в Україні щодо Криму і Донбасу. Аджеволя народу України під впливом низки несприятливих ситуативних чинників ісусідської пропаганди може стати фатальною історичною помилкою, яку міжнароднаспільнота миттєво законсервує як легітимне рішення на багато десятиліть вперед.